Садовий: Рада і уряд працюють неефективно, бо думають лише про вибори і рейтинги

Після обстрілу будинку міського голова Львова з гранатомета "Обозреватель" побував у столиці Галичини, щоб почути версію причин обстрілу від самого Андрія Садового.

Підлеглі розповідають, що Андрій Іванович зараз просто нарозхват - до традиційної роботи міського голови додалася активна діяльність по сприянню АТО, а також численні зустрічі з іноземними журналістами, які хочуть дізнатися про обстріл та про хід розслідування цього жахливого інцидента.

Провівши одну з закордонних журналісток, Садовий запрошує нас до свого кабінету на другому поверсі Львівської міської ради. Мер виглядає втомленим, але говорить привітно і демонструє готовність відповідати на всі запитання.

Голова найуспішнішого туристичного міста України ділиться рецептом розвитку туристичної галузі в інших регіонах країни і розповідає, чому поки що не наважився спробувати свої сили в боротьбі за крісло міського голови столиці.

Андрію Івановичу, з 25 на 26 липня ваш будинок обстріляли з гранатомета. Чи є у вас якісь версії відносно того, за що вас намагалися так налякати, чи, може, навіть гірше, ніж налякати?

Як казали мої колеги, сюжет на російському телебаченні говорив: "и во Львове тоже неспокойно". Тобто ми прекрасно розуміємо, що в Україні йде війна. Це війна особливого типу, це державний тероризм, де крім збройних сил, які маскуються під місцевих активістів, застосовується технологія і диверсійної, і терористичної роботи. Тому я думаю, що це все було в цій канві.

Будинок Садового після обстрілу. Фото Юрка Дячишина

А хто був виконавцем, який це був криміналітет: чи місцевий, чи приїжджий – на ці питання має відповідати слідство. Створена слідча група з працівників СБУ, прокуратури, порушена кримінальна справа за статтею "тероризм", тому я сподіваюся, що буде фахове розслідування, і ми якомога скоріше дізнаємося, хто це зробив.

Буквально через кілька годин після обстрілу вашого будинку вбили мера Кременчука Олега Бабаєва. Чи пов’язуєте ви ці дві події?

Я не є слідчий. Але, насправді, дуже боляче. Слава Богу, що нас з Катериною (дружина Садового. – Ред.) і дітьми не було в цей час вдома, невідомо, як би ситуація могла розвиватися.

Пан Бабаєв був справді хорошим мером, його любили мешканці Кременчука, і мені дуже боляче, що місцеве самоврядування зазнало такої втрати.

Під час президентської передвиборчої кампанії ви стали лідером інтернет-голосування. Чи плануєте ви пробувати свої сили у боротьбі за президентське крісло наступного разу?

Сьогодні некоректно говорити про будь-які виборчі кампанії, в країні – війна, і сьогодні кожен повинен думати, яким чином бути корисним для того, щоб чим скоріше ситуація нормалізувалася, щоб наші військові перемагали.

Зокрема, в четвер (31 липня. – Ред.) на сесії ми проголосували ряд дуже важливих ухвал. Сьогодні, маючи дуже багато проблем в місті, ми на першу позицію виставляємо сприяння нашим військовим в зоні АТО, підтримку їх родин, ми звільняємо усі родини, члени яких перебувають в зоні АТО, від сплати за комунальні послуги, ми надаємо весь спектр медичної допомоги: реабілітації, оздоровлення, використовуючи весь арсенал своїх контактів з партнерськими містами та з добрими клініками за кордоном. Ми сьогодні виділяємо кошти для Служби безпеки на закупівлю спецобладнання, виділяємо кошти для Національної гвардії. Сьогодні це є питанням номер один.

Те, що в Україні дійсно непрацююча Верховна Рада, це є факт, і її треба якомога скоріше переобирати. Те, що коаліційний уряд сьогодні не може працювати на повну потужність, тому що всі розуміють, що будуть вибори, і усі думають про свої рейтинги, це теж факт. Єдина сила, яка сьогодні активно працює, це місцеве самоврядування, тому що відповідальність за міста є щосекундною, ти не можеш це відкласти на завтра-післязавтра: транспорт, вода, комунікації, безпека – все має працювати. Тому сьогодні про будь-які передвиборчі чи партійні амбіції говорити, я думаю, просто некоректно.

Але все ж маємо поговорити… Ваша партія "Самопоміч" пробуватиме свої сили на позачергових парламентських виборах?

Я думаю, що так.

А ви в списку будете?

Це питання є відкритим, тому що я працюю міським головою, і я буду робити все можливе, щоб у списку партії було багато достойних людей, які не зможуть потрапити в парламент через специфіку формування партійних списків в інших партіях.

Ми якраз беремо тих людей, які не хочуть йти в політику, і їх переконуємо. Власне, так ми працювали на виборах до Київської міської ради, де, до речі, голова виконкому партії займав останню позицію в списку. Власне, перші позиції займали лідери громадських думок, авторитетні кияни.

У київському списку вашої партії - переважно представники бізнесу або люди, які керують бізнес-структурами. В Україні часто говорять про те, що бізнес треба відділяти від політики. Чим керуєтеся ви, коли берете в партію людей бізнесу?

В першу чергу там громадські діячі, які для того, щоб бути незалежними, мають займатися бізнесом. Той самий Гусовський – людина з дуже великим авторитетом, який має дуже позитивне реноме, тому що його родина все життя живе в Києві, з перших днів він був на Майдані, і сьогодні допомагає, і ініціював створення комісії в Київській міській раді по допомозі киянам, які перебувають в зоні АТО.

Андрій Логвін народився в Донецьку, один з найкращих IТ-шників нашої держави, і мені довелося витратити дуже багато зусиль, щоб переконати його дати згоду висуватись до Київської міської ради, він самодостатня людина.

Гапчук отримав повістку і йде в армію. Пані Шульга – голова Українського наукового товариства, вона активний громадський діяч.

Роман Андрейко очолює "24-й канал", який багато кому наступає на мозолі. Через те є багато проблем і в мене, і в нього, в тому числі, тому що дуже часто люди сприймають це як чиюсь власну позицію.

Тому треба розділяти той бізнес, який працює на накопичення і набивання своїх кишень, і бізнес, який працює і виконує суспільно-корисну роботу для своєї держави. Я це чітко розділяю, тому жодної пропозиції, які ми мали від багатих людей, їхніх бажань допомогти партії тільки для того, щоб вписати їх в список, я не прийняв і приймати не збираюся, в тому числі і тоді, коли ми будемо працювати над переліком тих людей, які гідні бути депутатами Верховної Ради.

В нас немає дедлайну, в нас не є самоціль завтра бути в Верховній Раді, ми ставимо ціллю бути корисними для людей, будувати цю державу, міняти себе і міняти країну. Це дуже важка праця на наступні роки.

Коли ваша партія балотувалася у Київраду на всіх рекламних бордах було ваше фото. Чи не вважаєте ви, що це обман виборця, бо ви таки не йшли в Київраду?

Так, але я підтримував киян, і якщо ви чітко читали цей текст, то я, Андрій Садовий, підтримував киян і закликав киян, щоб вони обрали своїх же киян. І я чесно поступав в даній ситуації, тому що я був переконаний, що це гідні люди, і вони би по-іншому ніколи не стали депутатами, якщо б ми не надали їм свою підтримку. Від цього тільки би програв Київ.

У мене, безперечно, є прагматична ціль – я хочу жити в успішній країні. Не може бути успішною країна, якщо є неуспішна столиця. Тому дуже важливо, щоб столиця була успішна, я максимально готовий помагати і меру Києва, і депутатам в Київській міській раді. І ці речі, які вони мені розказують, деколи дивують, вони там деякі нехороші питання хочуть голосувати. Дай Бог, може, все стабілізується.

Вам у Львові вдалося побудувати безпрецедентно успішну для українського міста туристичну сферу. Як ви гадаєте, чи можна ще в якомусь місті повторити такий успіх? І як це зробити?

В більшості міст це можна зробити. Київ потенційно може мати десятки мільйонів туристів, тому що це місто, яке має енергетику двох тисячоліть, річку Дніпро, християнські святині для всього православного світу. Тільки, звичайно, треба, щоб це місто було гостинне, щоб воно було привітне, щоб воно було чисте, щоб воно було охайне і доглянуте, щоб турист, який приїжджав, відчував себе як вдома, а не сприймав себе як об’єкт здирництва, як це дуже часто є в багатьох містах.

Якщо говорити про невеликі міста, всі вони є цікаві для українського туриста, і нам треба розвивати власне внутрішній український туризм, на який держава жодним чином не хоче впливати, не розуміючи, що це є питанням безпеки. Коли люди подорожують, коли вони спілкуються, їм неможливо навішати лапші на вуха.

На східі нашої держави є той же самий Дніпропетровськ – там потужні промислові гіганти, ніхто в нашій державі не розвиває промисловий туризм. Чому це є цікаво? Тому що 10% світових грошей крутяться в індустрії туризму, це є і відпочинковий туризм, це і індустрія ділової гостинності, це достатньо швидкі гроші, які дають можливість достатньо швидко створювати нові робочі місця – тому це важливо.

У нас, як ви бачите, туризм іде в паралелі з індустрією ІТ, тому що у місті є комфорт, багато ІТ-шників переїжджають до Львова і створюють тут нові робочі місця. Але для мене важливий гармонійний розвиток міста, у нас так само активнорозвивається харчова промисловість, легка промисловість, машинобудування. Зараз ми замовили новий електробус, тому що хочемо в перспективі бачити Львів, як місто екологічно чистого транспорту, розвиваємо велодоріжки, книгодрукування.

Знаєте, місто – це як живий організм. Важливо все. Тому я завжди з радістю готовий ділитися досвідом і напрацюваннями. Біда тільки в тому, що урядовці, які приступають до своїх посад, впевнені, що вони вже все знають, і їм не треба нічому вчитися.

Говорячи про благоустрій Києва, як ви ставитеся до того, що в Києві зараз досі стоїть Майдан, і у вас біля пам’ятника Шевченку є кілька наметів?

Це ті намети, які допомагають організовувати збір речей для вояків АТО, тобто це не є намети Майдану, це є ті намети, де люди можуть прийти і дізнатися інформацію, можуть щось принести, щоб можна було відправити, тому що кожного дня зі Львова йдуть машини в зону АТО з продуктами харчування, з одягом, з бронежилетами, з касками.

Якщо говорити про київський Майдан, то, безперечно, київська влада повинна застосувати весь спектр своїх повноважень, провести роз’яснювальні роботи, використати свій вплив і свій авторитет для того, щоб місто могло жити нормально. Щоб дійсно за рік після трагедії можна було вшанувати пам’ять людей, які загинули, у відповідних умовах, під меморіальними комплексами.

Але, коли ця частина міста є перекрита, і дуже часто люди, які там знаходяться, отримують непоганий зиск від збирання грошей, використовуючи патріотизм українців, на мою думку, це не є правильно. Я би діяв зовсім по-іншому.

Як? Жорсткіше?

Я би діяв в рамках чинного законодавства, щоб кияни і гості, які приїжджають, могли вільно пересуватися містом, і, власне, для цього треба дуже багато в Києві зробити. Ви собі просто не уявляєте.

Були ще такі пропозиції: "а давай, Садовий, балотуйся на мера Києва". Це, знаєте, як ото пробігти 50-кілометровий марафон, а тобі говорять: "давай ще раз біжи". Розумієте, це знову починати з нуля, це надзвичайно великий обсяг роботи, тому треба запрошувати мудрих людей до праці. Бізнесмени – це добре, але вони не завжди витримують важку працю в державних структурах, якщо дійсно налаштовані працювати для людей. Я мав різний досвід залучення людей до роботи в органах місцевого самоврядування – військові, бізнесмени, молодь.

На Львівщину зараз прибула велика кількість біженців зі сходу. А чи переїжджає до вас бізнес?

Так, безперечно. Багато з перших переселенці з Криму повідкривали свої кафе, інший бізнес. Хтось пішов на роботу, багато людей купують помешкання, зі Сходу люди переводять свій бізнес сюди. Можливо, це не якийсь там глобальний бізнес, але купляють будинки, купляють офіси.

Знаєте, місто багате своїми людьми, коли приїжджають люди обдаровані, які мають таланти, вміння, створюють робочі місця, я це вітаю і підтримую двома руками.

Як у вас взагалі складаються стосунки з біженцями? Бо в соцмережах можна прочитати не надто приємні відгуки.

Дуже часто з якогось одного прикрого інциденту роблять цілі історії. Треба зрозуміти психологічній стан людей, які зазнали біди.

Якщо це мами, якщо це діти, їм треба допомогти і матеріально, і психологічно, і морально. Якщо це здорові чоловіки, то в нас дуже багато є можливостей для праці. З моєї точки зору, всі, хто має можливість сьогодні захищати нашу державу, повинен йти в армію, брати зброю й це робити, тому що це наша земля. Це неправильно, коли хтось думає, що війна десь там, - воює вся держава. Літак з кордонів Росії долітає до західної України за 20 хвилин, тому насправді світ дуже й дуже крихкий.

В контексті цього, як ви гадаєте, чи загрожує нам третя світова війна?

Це залежить від всіх нас з вами. Якщо ми хочемо перемогти в цій війні, ми повинні зрозуміти одну просту істину: це наша війна, і ніхто нам не буде помагати до того часу, поки ми самі не здолаємо ворога, всі будуть сидіти збоку і спостерігати. Тому що є певний страх до Росії, у нас на західній Україні ніколи такого страху не було, бо, власне, збройний опір тут тривав після Другої світової війни до 1954-1956 років.

Тому дуже багато галичан стали на захист своєї держави. Багато хто бачив смерть свого друга чи побачив важке поранення свого побратима. Вони не хочуть вертатися, вони хочуть там бути до кінця, щоб звільнити нашу землю, тому що захищаючи там нашу державу, ми убезпечуємо інші місця.

Все дуже швидко міняється. Я не є пророком, важко прогнозувати, як ситуація буде розвиватися, але всі українці повинні пропустити цей біль через власне серце і зрозуміти, що це наша війна, це не війна когось, це наша з вами війна.

Як ви вважаєте, є ще шанс вирішити конфлікт з Росією шляхом переговорів чи зараз лишився тільки варіант війни?

Треба проводити вибори до парламенту, треба обирати український парламент, треба обирати уряд, який буде готовий йти на самопожертву, на знищення рейтингу, щоб мінімізувати тотальну корупцію, яка є в Україні, щоби приймати закони, які дадуть можливість українській економіці дихати.

Ви ж знаєте, сьогодні 50% української економіки – в тіні. То про що можна говорити?.. Це, власне, і є оте підґрунтя в Україні для того, щоб агресор себе почував достатньо спокійно. Тобто треба себе оздоровлювати, тільки здоровий організм може перемогти зовнішню агресію, хворий організм цього не зробить. Це фізіологія, це всім зрозуміло. І тільки тоді будуть нам помагати наші партнери на Заході і партнери за океаном. Ми повинні це зрозуміти, і тому, наприклад, ми у Львівській міській раді всі ресурси, які ми маємо зараз, скеровуємо на АТО.

Як по-вашому уряд-"камікадзе", який обіцяв реформи і оздоровлення, виконав ці обіцянки, подіяв оздоровчо на економіку?

Я не є великий фахівець в галузі нафти, газу та всіх інших речей, але якщо говорити про місцеве самоврядування, то, на превеликий жаль, жодного нормативного акту, дія якого би вплинула на місцеве самоврядування, і я би відчув якісь зміни, я не побачив. Жодного такого закону не проголосували.

Декілька видань звинувачували Вас в тому, що вас фінансує Левочкін. Наскільки обґрунтовані ці звинувачення? Звідки вони могли взятися?

Я теж це чув. І думаю, що ви багато ще чого почуєте. У нас просто так побудована українська політика, що, як правило, всі партії мають ту чи іншу олігархічну підтримку. Для мене найбільшою цінністю є моя незалежність, я працюю з незалежними людьми, і речі, які ми робимо, ми робимо максимально відкрито. Тому що в українській політиці приховати неможливо нічого, світ сьогодні такий. Тому, знаючи дуже багатьох особисто, ми грошей ні від кого не беремо і брати не збираємося. Навіщо? Адже є інтелект.