УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Даниил Гетманцев
Даниил Гетманцев
Народный депутат Украины

Блог | У нас есть единственный путь: экономическое фэнтези не сработает

Гетманцев озвучил цифры

За неимением времени только сейчас прочитал выжимку из последнего выпуска "Глобальных экономических перспектив". Это флагманский отчет Всемирного банка, выходящий дважды в год

Видео дня

Далі читайте мовою оригіналу – українською. 

Зачепила одна думка, яку точніше і не сформулюєш. Ось довільна цитата:

"20-ті роки 21 сторіччя вбачались як трансформаційне десятиліття для стійкого розвитку і подолання бідності, натомість глобальна економіка демонструє жалюгідні показники зростання, а рівень бідності збільшився у кожній четвертій країні, що розвивається"

Мова йде про те, що через серію шоків – пандемію ковід-19, вторгнення росії в Україну, низку криз (енергетична, продовольча, вартості життя, глобальних ланцюгів поставок), послідуючого рекордного зростання інфляції і підняття процентних ставок – світова економіка у першій половині 20-х років демонструє найнижчі за останні 30 років темпи зростання у співставному періоді.

У 2024 році очікується сповільнення зростання світової економіки третій рік поспіль до 2,4% (після 2,6% у 2023, 3% у 2022, 6,2% у 2021 році). Досягнення глобальних цілей, що ставились на це десятиліття, наприклад щодо "зеленого переходу" або подолання нерівності, відсунулись у часі. Зокрема, 40% населення у країнах із низьким рівнем доходів залишаються біднішими, ніж вони були до початку десятиліття, а кожен третій не має достатньої їжі.

Чи є вихід з цього екзистинційного тупику?

Звісно багато чого залежить, насамперед, віз зниження геополітичних ризиків, які загострились майже у всьому світі. Триваюча російська агресія підживлює глобальну напругу та стимулює використання війн для зміни глобального і регіонального балансу сил, що оформився за останні 30-70 років. Але посилення глобальної безпеки – це не "парафія" Світового банку.

Тоді як по своїй "кафедрі" Світовий банк закликав уряди країн світу не гаяти час і діяти, аби наверстати розвиток у другій половині 20-х років. Треба робити те, що працювало останні 70 років і допомагало країнам багатіти. Зокрема, стимулювати бум на інвестиції хоча б протягом наступних 6+ років за рахунок зміцнення макроекономічної стабільності, поліпшення інвестиційного клімату, розширення глобальної торгівлі, покращення якості інституцій тощо.

Багато з моїх читачів скажуть: так тут же нічого нового, "все це вже було!" Саме так і є. Немає магічних рецептів, аби країна стала на шлях наздоганяючого росту. Як пише ВБ, "це важка робота, але багатьом країнам, що розвиваються, вдалося її зробити раніше". Я згадую про це кожного разу, коли чую чергове економічне фентазі (в стилі "а от в Еміратах, Сінгапурі чи Китаї" у прив’язці до України) або чергову порцію простих рішень, які так підкупають свідомість (на кшталт достатньо тільки знизити рівень перерозподілу ВВП через бюджет).

Наша важка робота і водночас наш єдиний шлях розвитку – це повноцінна інтеграція у спільний ринок ЄС. Це двигун, який тільки за останню велику хвилю розширення витягнув із пастки доходів нижче середнього близько 80 мільйонів людей у країнах Центральної та Східної Європи.

Попри велику війну, в нас зайняло трохи більше 20 місяців від подачі заявки на вступ до політичного рішення про початок перемовин. Це дуже швидкі темпи порівняно з нашими сусідами. Зараз залишається пройти останній, але найбільш складний, етап фактичних перемовин про вступ до ЄС, які будуть розпочаті вже весною цього року. Благо тут не треба "вигадувати велосипед", багато країн пройшли вже цей шлях. Членство в ЄС – це насамперед про відповідність європейським стандартам: інститутам, верховенству права, протидії корупції, свободі, демократії, стійкості і конкурентоздатності економіки.

Наближатись до цих стандартів, адаптуючи і впроваджуючи законодавство ЄС, розбудовуючи відповідні інститути, які будуть ефективно працювати незалежно від "кольору" політичної влади, це і є наша щоденна "важка робота", яка стимулюватиме майбутні інвестиції і розвиток, про що і пише Світовий банк. Іншого шляху у держави не має. Але головне наразі зберегти саму державу: зміцнити підтримку партнерів, утриматись від внутрішнього розбрату, нещадно карати мародерів, перемогти ворога.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...