Перший "must have" українського шоубізу (або Популярно про Закон №4461)

3.3т

Із січня 1989 року, коли в українській молодіжній газеті "Комсомольское знамя" мною вперше було опубліковане дивне для часів СРСР словосполучення "український національний шоу-бізнес", по сьогоднішній день 2016 року всі ті, хто з українським шоу-бізнесом пов'язані, мріяли про два "своїх" головних закона – 1) Закон про авторське право і 2) Закон про спонсорство та меценатство. (Найпросунутіші - ще й про те, щоб, як на Заході, всі концертні зали й театри, в тому числі й ПК "Україна", відраховували авторам, акторам і артистам роялті з проданих квитків.)

Але за 27,5 років українського шоу-бізнесу - на жаль, жоден з цих двох Законів досі не був прийнятий. Тут, на радість Кремлю, ми до сих пір в кам'яному столітті. Як не гірко визнавати корпоративну історію поразок, але саме об ці 2 закони обламали зуби в Парламенті Руслана, Вакарчук, Білозір, Баграєв, Повалій, Огневич. Всі вони - кожен в різний час - намагалися, але безуспішно, пробити бодай один з цих законів у ВР...

Так що це зовсім не так просто, як видається на перший погляд, бо не останню роль в цих невдачах завжди відігравала всім відома протидія з боку симпатиків Кремля, якому вкрай невигідно позбавляти свій російський шоу-і кіно-бізнес цих 2 явних переваг перед українцями. (Дарма, думаєте, Потап тільки в Москві штани знімає? В РФ ці 2 основних Закона працюють аж гай гуде, завдяки чому там завжди мали змогу платити більше...)

Зараз, після більш ніж річної підготовчої роботи, прогресивний український шоу-бізнес готує подати в Парламент перший з двох "must have" національної шоу-індустрії - довгоочікуваний Закон №4461 про Авторське право.

Наш, без перебільшення, останній лицар і надія все ж таки пробити в Парламенті обидва Закони (а наразі перший) – народний депутат Євген Рибчинський. Що важливо – він автор пісень і продюсер в одній особі. Тому Євген як ніхто інший розуміє, наскільки важливим є для творчої інтелігенції бути захищеним і наскільки ефективніше розвиватиметься не тільки шоу-бізнес, якщо всі без винятку автори отримуватимуть в рази більшу винагороду (роялті) за свої успішні твори – адже саме за такими принципами живуть процвітаючі країни світу. І яким особливо актуальним Закон № 4461 стає зараз, коли почали працювати українські "квоти". Бо завдяки йому є надія раз і назавжди впорядкувати авторські надходження, сказати "НІ!" корупційним схемам часів Дмитра Табачника, та головне – автори нарешті перестануть бути прохачами, яких можна скривджувати, натомість отримають статус господарів положення і громадську Авторську Раду.

Цей Закон безпосередньо підтримує Голова Авторської Ради УААСП Юрій Рибчинський – автор-легенда, поет-пісняр, драматург, чия творча діяльність почалася навіть задовго до 1989 року. У розробці Закону брав участь ще один шановний продюсер українського шоу-бізнесу Дмитро Костюк, який знає індустрію шоу-бізнесу до дрібного гвинтика, і останній рік керує УААСП, а також Дмитро Гузій – волонтер-юрист, що 8 років віддав українському й міжнародному авторському праву.

Квінтессенція Закону 4461, проти чого зараз виступають інші 18 ОКУ, проста: всі авторські збори в Україні мають йти тільки через оновлений УААСП, прозоро. Саме під довірою до Авторської Ради УААСП (як суспільної громадської інституції) і до успішного світового досвіду США та Європи підписуються всі члени нинішньої Авторскої Ради УААСП, до якої, варто зазначити, входять інші поважні продюсери й автори українського шоу-бізнесу, без прізвищ яких навряд чи можна собі уявити розвиток національної шоу-індустрії. Всіх без виключення об'єднує як ніколи гостре розуміння необхідності радикальних змін – змін заради цивілізаційного майбутнього української нації та її культури.

Sorry, people, але інші 18 ОКУ (організацій колективного управління) повинні зникнути як атавізм. При цьому всім їх авторам і всім власникам майнових прав без винятку, хто хоче працювати в Україні, УААСП радо відкриває свої двері. Як писали колись Ільф і Пєтров, "порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих". Ми віримо тільки авторитетним в шоу-бізнесі українцям, які готові й в змозі захищати фінансові інтереси національних авторів. І саме автори через Авторську Раду контролюватимуть усі виплати в УААСПі. Закон № 4461 дає УААСПу і його керівнику Дмитру Костюку карт-бланш значно збільшити грошові надходження в шоу-бізнесі та, повторюся, покласти край будь-яким корупційним схемам, використовуючи для цього найбільш ефективні американські та європейські напрацювання в цій сфері.

Природно, 18 ОКУ, яким стає не вигідна державна монополія і Авторська Рада у вигляді конкретних відомих персоналій українського шоу-бізу, влаштували свою контр-гру – благо, шоу-бізнес вміє знатно піаритися і знає, як "розганяти хвилю".

Основним спікером вони обрали звукорежисера Потапа й Насті, "Время и Стекло" В.Лисицю. За сумісництвом Вадим є ще й президентом одного з 18 вищезгаданих ОКУ, і в середовищі авторського права знаменитий, наприклад, тим, що з 2010 року при жодному з численних керівників УААСПу не спромігся отримати авторську винагороду за одну зі своїх пісень, які звучали на Євробаченні.

Справа навіть не в тому, що в усіх інших учасників Євробачення від України це якось виходило. Коли я, як член нинішньої Авторської Ради УААСП, спробував офіційно розібратися в ситуації і якось допомогти, мене чекала ситуація з розряду "ви не повірите": виявляється, Вадим Лисиця… просто не хоче підписувати необхідні для цієї транзакції документи. Хоча перейнятися цим конкретним питанням і успішно його вирішити Дмитро Костюк був готовий (навіть видаливши Лисицю із друзів на Фейсбуці). Але, як-то кажуть, в багатих свої примхи.

Цікаво й інше: отримавши відповідь Костюка, головний спікер опозиції в ефірі "Обоз ТВ" зробив заяву: мовляв, мою чесність намагаються купити великим хабарем. Тиць-дриць…

Щоб всі розуміли: йдеться про суму, яку за весь рік всьому (!) українського шоу-бізнесу перераховують всі (!) українські радіостанції разом узяті – 30 000 євро. При цьому варто зауважити: випадок зі "зниклими грошима" Лисиці - в УААСП далеко не поодинокий. Постраждалих від систематичного злодійства колишніх керівників українського авторського відомства за всі роки нашої незалежності – набагато більше, хоч суми фігурують значно менші. Рік тому, наприклад, обговорюючи цей Закон на початковій стадії, український шоу-бізнес і широку громадськість набагато більше обурили 37 грн. авторських відрахувань для дружини Кузьми і багато чого ще, враховуючи скільки за всі роки вкрали в українських авторів різних поколінь (але поки ще триває розслідування СБУ щодо "фінансових подвигів у ДААСПі").

Наразі, ухиляючись від зустрічей з юристами УАСППа і намагаючись поляризувати громадськість емоційними маніпуляціями на тему "утиск російськомовних" та юридичною казуїстикою (що в наш час, погодьтеся, юристам робити зовсім нескладно), представники опозиції чомусь панічно бояться простого питання: навіщо українському авторському суспільству цілих 19 (!) організацій в цій царині, коли й однієї вистачить?

Все чекаю, коли ж піде риторика в дусі "так це ж як при СРСР ???", і про "страшні часи СРСР" почне писати молодь із пі-ар служб українського шоу-бізу, напевно, зовсім не уявляючи, як насправді добре жилося авторам в СРСР, де була державна монополія, і як та зникла держава чесно, турботливо й дбайливо оберігала свою творчу інтеллігенцію (про що добре пам'ятає і не дасть збрехати Юрій Євгенович Рибчинський та його покоління).

Читайте все новости по теме "Блог шоубиз" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги