Блог | Кремль, бережись, або Нові транші для України
Текст перекладений спеціально для сайту "Обозреватель". Оригінал на New Eastern Europe.
У 2014 році в Україні відбулось дві визначні події,які перевернули світову історію. Перша - соціально-політичний переворот, який розпочався наприкінці 2013 року, і триває до тепер. Друга відзначена у календарі у лютому 2014 року - російська інтервенція та окупація Криму і Донбасу.
Причини Євромайдану
Євромайдан, незважаючи на таку назву, перш за все, був обумовлений внутрішніми політичними та соціальними конфліктами в Україні. Демонстрації за короткий період часу перетворились із проєвропейських протестів київських студентів на масштабний міжрегіональний рух, котрий відстоював кілька ключових цілей. Для багатьох українців "Європа" була лише певною метафорою, насправді люди прагнули змін і чіткого плану дій влади. Українці заявили про себе, як нація, не згодна терпіти зневагу, нахабство і порушення прав людини. Так звана "революція гідності" повалила корупційну владу Януковича, що процвітала протягом останніх кількох років.
Труднощі післяреволюційного періоду
Кілька років тому, Україна була не більше, ніж "пляма" на карті Європи. І до революції велись численні дебати про вступ України до ЕС, але найбільшу увагу країна прикувала до себе в лютому 2014 року, після вторгнення Росії на територію Кримського півострова. Незважаючи на очевидні драматичні наслідки, Європа не поспішала із висновками.
Як до Євромайдану, так і зараз, питання корупції, олігархії та загальної недовіри до української еліти лишилися актуальними. Для багатьох громадян, новий уряд українського президента став "рімейком" правління Януковича, якого досі розшукує Інтерпол.
Недостатньо рішучі кроки Порошенка не змогли зупинити військову силу Росії. Президент, звісно, не ангел, він не поспішає продавати свої активи, як обіцяв у передвиборчій компанії. Проте, його реформи принципово відрізняються від політики 2014 року.
Перемога Євромайдану та підписання Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 році поліпшили умови для реформування української держави. Тим більше, міжнародні урядові організації (ЄС, МВФ, ОБСЄ і т.д.), зарубіжні неурядові організації (фонди, аналітичні центри і т.д.), українські та європейські ЗМІ та українська діаспора (особливо в Північній Америці і Європі) почали прислухатись до проєвропейської влади України.
Читайте: Россия tomorrow: предугадать действия Путина
Варто відмітити, що Захід часто пропонує Україні певні реформи, які повинні покращити економіку держави. Але, ці розмови лише відводять від основного питання боротьби з Росією. Успішно проведеного реформування для підвищення рівня життя населення України або, навіть, для забезпечення подальшого її існування як держави, недостатньо. На першому місці стоїть питання, як вижити, коли на Сході точиться кривава війна з Кремлем.
Організація державної безпеки
Наскільки уряд у Києві в змозі виконувати свою основну функцію в якості гаранта територіальної базової безпеки держави в нинішньому становищі України? Багато представників світової спільноти вважає, що в результаті реалізації Угоди про асоціацію з ЄС, Україна опиниться на "королівській дорозі" до успіху, йдучи по слідах польської, словацької та інших представників влади зможе вийти із кризи. Це позитивні сподівання. Але таке припущення упускає найголовнішого, розвиненим європейським державам не потрібно воювати з іншими державами.
Підписання асоціації з ЄС забезпечить покращення економіки і вільну торгівлю. Українські бізнесмени зможуть потиснути руки іноземним інвесторам, та витрачатимуть більше часу й енергії, щоб оновити виробництво високоякісної продукції.
Стратегія Путіна націлена на позбавлення України соціальної стабільності. Дві, так звані "народні республіки" у Донбасі, фактично, уособлюють самого президента Росії. Це його інструмент для порушення спокою в державі. Натоміть, київська влада надто слабка, оснащення українських військових вимагає бажати кращого, а українсько-російські кордони занадто довго вважалися "братськими".
У травні 2014 статті в "The Guardian", магнат Джордж Сорос визначив основну стратегічну задачу для Заходу щодо України: створення механізму страхування, який надаватиме прямі іноземні інвестиції в українську економіку.
Гарантії Заходу
Українська влада повинна бути впевненою, що Захід готовий захистити державу від Москви, навіть, надати підтримку військовослужбовців. Наступний крок Європи - зміцнення співпраці із українськими бізнесменами, аби компенсувати втрачені контакти із російськими партнерами. Найбільш ймовірно, це стосується аграрного сектору.
Як же не відмітити, що з початку "Української кризи", уряд США збільшив допомогу, а точніше, інвестування з Overseas Private Investment Corporation (OPIC). Проте, Україні потрібна нескладна, прозора схема страхування, яка буде гарантувати збереження іноземних інвестицій і використання їх за призначенням. У військовому режимі – це досить не просте завдання.
Іноземні інвестори зважають на ситуацію, котра відбувається у Луганській та Донецькій "народних республіках". Захоплені території знаходяться під впливом російський військових та секретних спецслужб,їх присутність, я уже мовчу про секретні операції, відображаються на співпраці із Західними партнерами.
Читайте: Почему Путин любит Трампа, или "Мировой порядок" по-русски
Стратегічно важливе значення для України має місто Маріуполь, котре знаходиться в південно-східній частині держави поруч з Азовським морем. Фактично, територія міста – наземний коридой між Кремлем, Донбасом та Кримом. В Маріуполі проживає значна частина етнічних росіян, тому, підбурювання тутешніх громадян – одна із важливих цілей Москви.
Європейський Союз повинен бути зацікавленим у інвестиціях в Україну, створенні нових робочих місць. Без допомоги розвинених країн, потік нелегальних іммігрантів з України в ЄС буде збільшуватися, і українська держава на багато років залишиться залежною від фінансових траншів Заходу.
Москва ризикує, що інвестори, власники або страховики, постраждалі від російської військової діяльності, через міжнародні суди намагатимуться відновити фінансові втрати, в результаті таємних операцій Кремля. Процес відшкодування може чимось нагадувати судові позови ошуканих акціонерів ЮКОСа, які масови виступали проти шахрайських схем Михаила Ходорковского у 2003 році.
Від конфлікту до розвитку
Страхування ризиків може поліпшити бізнес-клімат в Україні. Ратифікація Угоди про асоціацію ЄС може дозволить прискорити процес приєднання України до економічних, правових, політичних, соціальних та законодавчих норм Європейського Союзу. Сподіваюся, в 2016 році, Київ виконає всі умови щодо лібералізації візового режиму. В ідеалі, під час саміту Східного партнерства у 2017 році, ЄС запропонує Україні, Молдові та Грузії, повноправно приєднатись до Європейського Союзу.
