Блог | У передчутті путінського геноциду
Папа Римський назвав першим геноцидом двадцятого століття різанину вірменів турками в 1915 році.
А потім були ще нацистський (Голокост) і сталінський (Голодомор) геноциди, різанина в інших країнах.
Нині світ знаходиться в очікуванні путінського геноциду. І це не перебільшення. Вочевидь, що Путіну не потрібен життєвий простір, якого у нього вдосталь. Проте ідея "русского міра" потребує не стільки нових територій, скільки мільйони людей, які би сповідували цю людиноненависницьку ідеологію.
Доктрина "русского міра" базується на сталінському постулаті: хто не з нами – той проти нас. Вона передбачає фізичне знищення незгодних з цією ідеєю.
Яскравий приклад грядущого путінського геноциду бачимо на Донбасі, коли російські фашисти вбивають українців лише за те, що вони українці.
Зважаючи на ядерну кнопку Росії, Путін одним натиском вказівного пальця може спопелити планету. Тоді вже нікому буде вигадувати нові терміни, як у випадку з геноцидом, коли явище назвали після того, як відбулася сама подія.
Читайте: Знаки преследуют Путина
Європа боїться війни на континенті, США – ядерного апокаліпсису. Санкції проти Росії – з тієї ж опери про страх. Сміливі вже давно би змели ленінський мавзолей і Кремль. Демократичні стандарти проти диктаторів виглядають смішно, якби не було так сумно.
Допоки ми не зрозуміємо, що путінський геноцид несе загрозу всьому живому на планеті Земля, доти у нас не буде шансів на виживання. Усвідомлення цієї небезпеки – лише перший крок до перемоги. Різанина на Донбасі видасться локальною на тлі того, що може відбутися. І якщо хтось сьогодні вважає Мінські домовленості дипломатичним успіхом, то завтра це сприйматиметься як ганебна капітуляція, розв’язання рук Путіну в його кровожерливому геноциді – чи як там на інших планетах назвуть те, що сталося з землянами…
