Блог | Українці прогресують
- Український сегмент Інтернету не розмовляє - кричить.
Це відповідає тій стадії розвитку, коли люди вже навчилися (початково) заявляти власну позицію, але ще не вміють робити це рівно і спокійно, лише вигуками.
Наскільки це для них стресова ситуація - "говорити публічно" - видно по механізмам самонакачки, які використовує український користувач соцмереж для того, щоб дозволити собі висловитись.
Йому неодмінно треба з кимось боротися, когось ненавидіти, за кимось плакати, когось висміювати, когось викривати, з кимось мірятися, приміряти ролі, роздмухувати ПВВ, принижувати когось, об'єднуватись з кимось проти когось. Інакше йому важко дістати з надр самого себе власну думку та почуття.
Це добре, бо це прогрес.
Якщо у 2013 році середній психологічний вік українця дорівнював десь рочкам 11, а у ФБ були суцільні фрайдіз, їжа, подарунки, відпустки та дні народження, то зараз це вже пубертат - 13-14:
Читайте: Одержимость
- Ненавиджу! Відваліть! Ви винні, ви, ви!.. ми переможемо! Вони йдуть!!!!
І навіть перші спроби думати.
Люди, яких виховували замітати власні потреби під ковдру, терпіти та нехтувати собою, вчаться говорити: від себе і про себе.
Деякі з них, у кого це потрошку виходить, сповнюються такої пихи, що одразу потрапляють у стадію - "Король говорить".
Особливо я поціновую "воєнний жанр" - усю цю "арту, б/к, стрелкотню, насипали, прилітіло": хлопчики, що не награлися у дитинстві у війнушку (або ті, хто свого часу закосив від армії) спішно засвоюють соціальні ролі "крутих, просолених чоловиків".
Важко все ж таки дається зміна культурної матриці.
Але дається.
