УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Евгений Дикий
Евгений Дикий
Биолог, экс-доброволец "Айдара"

Блог | Московський суд – двигун нашої революції

революція гідності

Ну що, догрались, панове путчісти? До кого це я звертаюсь? Так ми ж тепер всі путчісти, панове "майдауни", "майдануті", "майданівці" та навіть ті-хто-просто-поруч-проходив.

Дорогомилівський районний суд міста Москва легко спромігся на те, на що за три роки так і не вистачило української політичної та судової системи – дав правову оцінку подіям в Україні наприкінці 2013 – початку 2014 років.

Хто перший встав – того й капці, який суд "розчухався" – така і оцінка: путч. Переворот. Незаконний від початку і до кінця. Насильницьке повалення законної влади, тої самої, "живої та легітимної". Ерго, вся влада після цього – нелегітимна. Хоч поки що так само жива – "але ж це справа виправна, чи не так, Сергію Кужугетовичу?.."

До чого тут Кужугетович, і чому весела "ржака" наших соцмереж щодо Дорогомилівського вердикту не зовсім відповідає ситуації?

Справа у тому, що як би кумедно та несерйозно це не виглядало з нашої точки зору, але ж Мордор живе у своїх власних реаліях. І у цих реаліях рішення Дорогомилівського суду означає, що тепер для Кремля нинішня київська влада нелегітимна, є всього лише купкою путчистів – узурпаторів, а легітимна влада весь цей час "гостює" у них. Тобто ситуація в Україні тепер з точки зору РФ є точнісінько такою, як ситуація у Сирії. Там теж якийсь час "живий та легітимний" Асад контролював не більше 10 відсотків території країни, решта була під контролем "путчістів". Але ж він лишався легітимним, тож мав повне право закликати собі на допомогу союзні війська Ірану та Росії. Відчуваєте паралелі?.. Що стане нашим Алеппо – Харків, Дніпро, Одеса?..

Направду подібний сценарій для України готувався ще у 2014. Пам’ятаєте рішення Ради Федерації про дозвіл використання військ РФ в Україні? Тоді це не втілилось у життя, бо наш "яйцем вдарений" виявився слабаком на відміну від Асада – замість оголосити на харківському з’їзді переможний похід на Київ при підтримці "братської" армії він наклав повні штані та втік аж до Московії, чим зламав Кремлю всю картинку. Тоді Москва виявилась неготовою починати інтервенцію зі своєї території, тримаючи "живолегітимного" десь у глибокому обозі, як колись товариш Сталін тримав про запас "фінських комуністів", і замість великої війни почалась гібридна "руцковесна".

Читайте: "Хвороба оковуха" та неевклідова геометрія

Трохи згодом Москва вирішила, що зможе легко домовитись із Порошенком. Люди "в тємі" кажуть, що тодішній посол Зурабов клявся у Кремлі, що новообраний клептократ – кондитер продасть все з потрохами і легко піде на всі умови Кремля. Під майбутню домовленість Рада Федерації відмінила своє рішення про легітимацію інтервенції. Зурабов, як і всі москалі, як завжди не врахував, що ким би не був президент України за особистими рисами, але він не цар, як у них там, і мусить рахуватись із настроями суспільства. Тож "легко домовитись" не вийшло, і подейкують що саме за цей стратегічний провал Зурабова зняли з посольства. Так було чи не так, але Москва тоді втратила придатний час для "бліцкрігу", втягнулась у довгограючу війну на Донбасі, всіляко намагаючись не визнавати цього факту, настільки, що навіть коли Пуйло таки кинуло проти нас регулярні війська, весь контингент ЗС РФ на Донбасі був "у відпустках" або на крайняк "заблукав під час маневрів"…

Так от, Дорогомилівський суд повернув ситуацію до ранньої весни 2014. Його вердикт розв’язує руки Кремлю для переходу від гібридної війни до повноцінного вторгнення – на прохання "живолегітимного" Овоча. І це нічо, що овоч не контролює жодного метру української території – якщо буде треба, завтра за наказом Москви Донбабве та Луганда оголосять, що ніколи і не прагнули вийти зі складу України, лише не визнавали "київську хунту", натомість визнають "живолегітимного". Ми таке вже проходили – Донецько-Криворізька Радянська "республіка" проіснувала рівно стільки часу, скільки знадобилось для легітимації її іменем переможного походу москалів на Київ…

Тим часом правова позиція сьогоднішньої нашої "хунти" направду м'яка. З одного боку, "хунта" змушена публічно визнавати, що породжена Майданом. З другого – ніякої правової кваліфікації Майдану та того, що до нього призвело, досі не дано ні Парламентом, ні Верховним або Конституційним судом.

Тодішні події з телеекранів називають Революцією Гідності, але ж у всіх документах судової та правоохоронної системи вони сором’язливо звуться просто "подіями". Більше того, чинна влада не настільки боїться порвати з традицією "легітимності" своїх "папєрєдніків", настільки цінує лояльність ментів, прокурорів та суддів – "колядників" і настільки не готова піти на справжнє очищення, тобто масову "зачистку" всієї цієї продажної каральної машини.

Читайте: "Фюрер-стилістика" теракту в Берліні

Трирічні старання "нової" влади залишитись по суті владою старою, і не дати Майдану із народного повстання перетворитись на завершену повноцінну революцію, тобто зміну системи, призвели до єдиного можливого наслідку – контрреволюція оговталась та набрала сили не лише на Печерських пагорбах та у судах та ментовнях від Маріуполя до Мукачевого, але так само і за східним кордоном, де сконцентрувались найбільш потерпілі від Майдану та найбільш вірні своїм московським хазяям "папєрєднікі". І от тепер та контрреволюція готується повернутись з-за парєбріка у обозі російських танків, як повернувся до Дамаску тріумфатор Асад. Певно, Кобзон не випадково не сів до "різдвяного Ту-154" - замість концерту у Алеппо старий кремлівський блазень сподівається ще заспівати у Києві…

Я не кажу, що РФ вже завтра розпочне свій "визвольний похід" в Україну. Їхня армія технічно не надто до цього готова, найбільш боєздатні частини ще не повернулись із Сирії, Пуйло ще не домовилось із Трампом щодо розподілу сфер впливу (тобто щодо "здачі" України та інших пост-радянських республік). Але Дорогомилівський процес дав Мордору правову (звісно ж, виключно в їхньому збоченому сенсі цього слова – але ж мова саме про їхні рішення та дії) підставу для наступних кроків за "сирійським сценарієм". Для початку швидше за все сама можливість такого сценарію буде інструментом шантажу для спроб зробити Київ значно більш податливим на перемовинах, і боюсь що на цей шантаж наша влада таки "поведеться"…

В якості додаткового "бонусу" Мордор отримав чудову "правову підставу" для арешту за звинуваченням по тяжким статям (участь у путчі) будь-якого українця, який здуру перетне північно-східний кордон: адже співучасть у подіях, в яких брали участь мільйони, можна легко "пришити" будь-кому, хто просто в той час жив в Україні, це вже зовсім не те, що необхідність щоразу висмоктувати з пальця "участь у диверсійних групах ЗСУ" або штампувати на рівному місці "чеченських бойовиків". Ніби дрібничка, але враховуючи дитячу наївність мільйонів наших співгромадян, яких досі за різними справами тягне на Мордорщину, скоро матимемо десятки або й сотні нових в’язнів – заручників Кремля у перемовинах…

Чи ж буде "сирійський сценарій" повністю реалізовано в Україні, залежить від багатьох чинників. І головний чинник – це ми з вами, панове "путчісти".

Росія не прийде туди, де її чекатиме кривавий бій за кожне місто, кожну вулицю, кожний будинок.

Росія не прийде туди, де мало залякати правлячу "хунту" та перекупити паркетних генералів, а треба натомість мати справу зі справжніми народними "хунтами", утвореними у кожному містечку по мірі підходу до нього фронту, та воювати одночасно і з регулярною армією (яка на щастя вже далеко не така "паперова", як у 2014), і з сотнями загонів партизан – добровольців.

Зрештою, Росія не прийде туди, де Парламент, Верховний та Конституційний суди чітко та недвозначно дадуть оцінку подіям 2014 року. Де Янукович буде визнаний організатором антиконституційного перевороту 16 січня 2014, тобто державним зрадником, всі хто після вказаної дати виконували його накази – співучасниками заколоту та державної зради, а всі громадяни, які після 16 січня і до 21 лютого чинили опір антиконституційному путчу – захисниками Конституції, всі дії яких, включно з вимушеними насильницькими, не лише не є злочином, а навпаки – є виконанням громадянського обов’язку по упередженню злочину та знешкодженню злочинців.

Читайте: Про Конфуція, Савченко та "терористів"

В такій країні все нарешті, хай і з запізненням на три довгих роки, стане на місця – всі співучасники злочинного путчу Януковича у січні – лютому 2014 автоматично втратять посади у судах, прокуратурі, поліції, і не зможуть займати їх ніколи у житті.

За таку країну знову буде легко воювати, за неї буде не соромно, в ній не буде небезпеки удару в спину від "своїх" правоохоронців, поки ти повернутий обличчям в бік Східного фронту. Так що швидше за все в таку країну Пуйло не прийде, а як прийде – це стане його останнім походом.

Лишилась "дрібничка" - поставити все на місця. Дорогомилівський суд кинув українському суспільству найсильніший виклик з часів Майдану та "руцковесни". Час "хунті" - я не про Печерськ, а про нашу, справжню майданівську та добровольчу "хунту", - нанести удар у відповідь.

Дорогомилівський суд за великим рахунком апелює до нашого з вами здорового глузду та базового інстинкту самозбереження. Погодьтесь, в жодній країні світу ніхто при пам’яті не стане стверджувати, що барикади на вулицях, коктейлі, палаючі поліцейські машини, стрільба правоохоронців у громадян і навпаки – це нормально. Так само не є нормальним, що законно обраний президент після масових виступів та вуличних боїв тікає з країни, а його місце достроково займає інший. Це однозначно не нормально, у цих подіях однозначно наявний склад злочину, і злочину тяжкого, і заперечувати це - абсурдно.

Слід лише визначитись, з чийого боку був злочин, хто є злочинцями та досі не поніс покарання, а хто – законослухняними громадянами, які законно боронили свої конституційні права та виконували громадянський обов’язок.

Це не той випадок, де можуть бути праві або не праві обидві сторони – хтось був злочинцем, а хтось перешкоджав злочину. Або злочинці Овоч з "беркутнею" та "тітушнею", або – ми з вами.

Створена чинною владою "гібридна" правова ситуація, коли ніби і винні і не винні обидві сторони, а взагалі "ой як невдобно якось вийшло, звиняйте…" з юридичного боку абсурдна, і не може тривати довго. Або мають сісти та бути "вичищеними" вони, або – ми, третього варіанту просто нема. Варіант "проїхали, забули" не працює – строк давності по тяжких злочинах ой який довгий…

Це загалом було очевидно весь час, і повзуча робота ментів та суддів вже третій рік поспіль потроху схиляла терези в бік другого варіанту, але Дорогомилівський суд з москальською прямотою висвітлив цю дилему та нагадав, що визначатись треба чим швидше – відлік часу до приходу "гостей" вже пішов…

Нашій Революції Гідності кинуто виклик, який змушує згадати ленінський вислів (а щоб там не було, у переможних революціях товариш Ульянов таки знався!): "Будь-яка революція лише тоді чогось варта, якщо вона вміє себе захистити". Революція Гідності має або легітимізувати себе через правову оцінку подій січня – лютого 2014, та переможно продовжитись "великою чисткою" всіх співучасників злочину "Овочевої хунти 16 січня" - або ж остаточно програти, та поступитись оцінці Дорогомилівського суду, яку за якийсь час радісно "по замовчанню" приймуть спершу Марупольский та Харківський, а потім і Печерський суди.

Московський суд недвозначно нагадав нам про небезпеку недовершених переворотів. Просто жити у невизначеності тепер довго не вийде. Або ми визнаємо себе путчістами, збираємо валізи на еміграцію чи сушимо сухарі для себе, друзів та рідних, - або вимагаємо визнання нашого права на чин 2014 року, легітимуємо Революцію та караємо путчистів "Овочевої хунти 16 січня", і готуємось гідно зустріти "гостей зі сходу".

У нас з вами вибір дуже невеликий, лише з перелічених варіантів. У нашої чинної влади також наразі ще є вибір – піти разом з нами шляхом Революції Гідності, чи обрати сторону ментів, прокурорів, суддів системи Овоча, і тим самим – сторону Дорогомилівського суду. Враховуючи, що з мордоріанської точки зору вони всі тепер також є "нашими співучасниками" у "нелегітимному путчі", здоровий глузд мав би схилити їх до нас як до меншого зла; чи станеться так в реальності, тобто чи вистачить у нинішніх хазяїв Печерська мізків скласти два та два – побачимо. Але в будь-якому разі це їхній вибір, нам же робити свій, незалежно від наявності "попутників" - як ми робили це у 2014му.

До роботи, панове "путчісти"! І подякуємо москальському суду, що не дає нам розслабитись та змушує рухати Революцію!

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...