Блог | На що розраховує Путін?
Напевно це основне питання, яке нас хвилює останні кілька років. Або мало би хвилювати. Бо якщо б ми могли хоч трохи зрозуміти логіку його дій, то змогли б легше планувати наші власні вчинки, теж розраховувати на щось своє.
Але це не вдається – здається все, що робить кремлівська влада і її безпосередній очільник, не містить за собою зовсім ніякої логіки. Розпочали війну в Україні – і за рік "влізли" в Сирію. Розбомбили там мирних жителів, напросившись не на один військовий трибунал – і так нічого й не досягнувши, заявили про виведення військ. А тепер знову – незрозумілий "движняк" на сході України.
А ще – постійні провокації військ і літаків НАТО, ще абсолютно нелогічні і цинічні дії, єдина мета яких, здається – всіх позлити і все зруйнувати. Незрозуміло чому і навіщо. Тому й говорять іноді, що логіки в діях Путіна немає, що все, що він робить, в першу чергу спрямовано на внутрішнього (теле-)споживача, що він просто патологічно ненавидить НАТО і мріє тільки про те, щоб Росію знову почали серйозно боятися.
Все це, в кращому разі, нагадує істерики одного з тих підлітків, яких раніше на облік в дитячу кімнату міліції ставили. А в гіршому – загрозливу маячню психічно нездорової людини. Або, як казав покійний Нємцов – "Он просто йо…тий, Владимир Путин!".
Читайте: Клептоман Путин
Хто зна, може й так. Однак не все так просто. Навіть шизофреник має якусь свою логіку, часто незрозумілу здоровій людині. Але вона є! Шизофренія – то порушення мислення (здатності утворювати правильні асоціативні зв’язки), але не інтелекту. Тобто розмірковує шизофреник цілком розумно, от тільки логічні висновки будує за якимись своїми дивними законами.
Щось схоже сталося ..не тільки з Путіним – з усією Росією. Це колективне безумство, яке охопило сусідню країну, настільки логічне і зовні правильне, що іноді навіть заздрісно стає. Адже воно має пояснення на всі випадки життя. В усіх невдачах винен хтось інший, але не ти. Вороги кругом і вони все роблять назло тобі. Зазомбовані українці, але не ми, росіяни. Ну і так далі – аж до цілком серйозних фільмів про Таємний Світовий Уряд..
І що робити? Хто зна.. Але от, наприклад – як лікують шизофреників? Та ніяк, фактично. Ну видають їм порцію нейролептиків, щоб трохи пригасити їхні маячні ідеї, і просто вислуховують. Тож давайте послухаємо і ми…
Читайте: Путин и революция. Нос к носу
Одкровення пана Рєшетнікова
Є в російському інтелектуальному співтоваристві такий цікавий персонаж – Михайло Решєтніков, відомий здебільшого вузькому кругу спеціалістів. Він – ректор Східноєвропейського (читай – Російського) інституту Психоаналізу. Який проте входить в Європейську Асоціацію Психотерапії, президент якої, Альфред Прітц, не постидався минулого року приїхати на конференцію в Ялту, в анексований Росією Крим.
Це – до теми, що "Європа нам допоможе", якщо в когось ще залишилися якісь ілюзії з цього приводу. Але нехай – де в чому пан Решєтніков зовсім непоганий спеціаліст – його статтею про стадії гострого стресового розладу з задоволенням користуються українські спеціалісти, що працюють з бійцями.
Однак іншою визначною рисою цього "спеціаліста" є те, що він давно і систематично, в міру своїх сил і можливостей, видає широкій публіці свої "одкровення", призначені "науково" обґрунтувати імперіалістичні ідеї Путіна. Ось, помилуйтеся списком його статей і презентацій.
Але особливо цікавою є його давніша робота – "Национальная травма западных украинцев и русская идея". Цікава тим, що говорить вона не стільки про нас, як про самих росіян. Бо як-то кажуть – "Що б Ви не говорили, Ви ніколи не зможе сказати більше того, ким Ви насправді є". І ось тоді, якщо вважати, що говорить пан Рєшетніков про себе і про росіян, а не про нас, все стає цілком зрозуміло.
Відчуття, що ти ніколи не мав своєї держави, бо ж хіба Росія була хоч колись "своєю" для самих росіян? Образа на весь світ. Невміння розрізняти любов і ненависть, бажання знайти хоч якесь логічне пояснення там, де панує один лише хаос. Невіра в вищі цінності і в цінність самої людини.
Така вона тепер – Росія. Такою вона стала після розпаду СРСР – так само знемагає від приниження і комплексу власної неповноцінності, як колись Веймарська Німеччина. Так само прагне хоч якоїсь компенсації за це приниження – навіть ціною війни.
Тож тепер росіянин може робити що завгодно, але лишень з однією умовою – що матиме змогу якось принижувати іншу людину. Так буває. Розвиваючись протягом свого життя, ми природно шукаємо якісь критерії оцінки власного розвитку. А їх, по великому рахунку, може бути всього два – або ми гордимося власними досягненнями, якщо вони є. Або принижуємо інших, якщо їх немає – і за рахунок цього імітуємо власний розвиток.
Росія обрала другий шлях … Правда?
Так на що все-таки розраховує Путін?
Так сам Путін та ті росіяни, що скорилися його ідеям, просто патологічно ображені на весь світ. А виявившись нездатними створити хоч щось своє, власне, вони пішли легшим шляхом приниження і навіть фізичного знищення усього того, чого їм не вистачає. І що нормальним людям зазвичай навпаки – мало би подобатися.
Це – класична логіка соціопата – людини, нездатної любити і жити в суспільстві. Соціопати завжди нищать те, до чого прагнуть, чого немає в них самих. Але навіть за такою патологічною моделлю поведінки все-одно ховається якась логіка. І це – друга сторона проблеми.
Бо повіривши в колишню велич СРСР і в те, що його розвалили спеціально, довелося повірити й іншим міфам тогочасної ідеології. Зокрема й тому, що капіталістичний світ нестабільний і зажерливий. Що він весь час піддається кризам, які неодмінно рано чи пізно його остаточно знищать.
Тим більше, що певна істина в цьому дійсно є. Західна економіка справді збудована за інфляційно-кредитною моделлю – коли постійно наростає і грошова маса, і кредитні зобов’язання як окремих країн, так і цілих держав. І рано чи пізно ця бульбашка дійсно має тріснути – попередній "дзвіночок" до чого пролунав ще в далекому 2008-му році.
Однак тоді західна економіка більш чи менш успішно вибралася з кризи. Нічого, в принципі, особливо не змінивши у своїй структурі. Тож цілком логічно було припустити, особливо якщо ти відчуваєш себе ображеним на весь цей, в першу чергу західний, світ, що скоро ця криза повториться – тільки в ще більших масштабах.
Оце і є основний розрахунок Путіна – не такий він вже й "йо….тий". Він просто максимально тягне час, сподіваючись дочекатися нової фінансової кризи і… нового, швидше за все військового, глобального переділу світу. На це й спрямована уся політика як всієї Росії, так і її президента.
Максимально озброюватися. Готуватися до війни всіма засобами, в т.ч. економічними і гібридними, щоб повернути собі колись втрачені території, або й захопити нові. А тим часом всіляко ослабляти і руйнувати Захід усіма доступними засобами – втягуванням його у безперервні військові конфлікти, розхитуванням устоїв західної демократії і всієї світової системи безпеки, прихованою підтримкою ісламських терористів, тощо.
Дивно, що фальшиві євро і долари ще не стали друкувати! Чи стали? Але якщо все-таки не стали, то тільки тому, що зараз готівковими коштами мало хто вже користується. Така от, швидше за все, логіка Путіна – максимально підготуватися до нового переділу світу. А якщо вдасться – то й максимально його наблизити.
Це, напевно, найкраще пояснює те, чому на Україні російські війська ведуть себе так дивно. То йдуть вперед, то зупиняються. То знову активізуються. Не санкції їх зупинили – а те, що чомусь ніякої фінансової чи економічної кризи на Заході все ще не спостерігається.
На що є свої причини, не враховані Путіним і його постмарксистським оточенням. Але це вже – тема окремої статті…
