Блог | ДЕНЬ "Ч": завтра вони визначатимуть нашу долю
Завтра, в четвер, 17 грудня, відбудеться позачергове пленарне засідання Верховної Ради України. Чому такий поспіх? Причина є. І не одна. Терміново, не зачекавши навіть кілька днів до планового засідання, треба приймати бюджет на наступний рік. А ще під нього треба приймати й новий податковий кодекс. Кодекс далеко не однозначний, не схвалюваний значною частиною суспільства, який має багато противників і в парламенті. І це, гадаю, теж вплинуло на рішення зібрати парламент позачергово. З практики таких зібрань, якими особливо грішила Ю. Тимошенко, будучи прем’єр-міністром, відомо, що вони проходять з великою неявкою депутатів, пасивністю у обговореннях і швидкістю прийняття потрібних для ініціаторів рішень. Це якраз і влаштовує нинішній кабмін і його очільника Яценюка, який дечому навчився від своєї колишньої політичної партнерки.
Пропонований податковий кодекс є черговою спробою Яценюка і його міністерки Яреськи накинути удавку на дрібний та середній бізнес, яка дещо послабла за пори Януковича. Для всіх, за винятком хіба що тих, хто торгує на базарах пучками та стаканами, упровадяться реєстратори розрахункових операцій, обов’язкова бухгалтерія та звітність, а з нею і величезні штрафи, обмеження в сумах торгівельних оборотів і т.д. Значить, повернеться контроль ментів, податківців, інших так званих правників та фіскалів, а з цим і супутні їхні традиції хабарництва, залякування, конфіскацій, маски-шоу і т.д., і т.п. Повернеться, як один політик пояснив, бізнес силовиків. Той бізнес, який разом з нашими олігархами, недолугими міністрами і парламентом вже майже задавив ростки середнього класу, можливості розвитку, як в цивілізованих країнах. Він вже перетворив колись розвинену республіку в одну з найвідсталіших країн світу, розграбував населення, опустивши його за рамки бідності, натомість утворивши невеликий клас надбагатих людей. І до нього відносяться не тільки олігархи, а й служиві люди вищої та навіть середньої ланки, які відшукали свої ельдорадо у хабарах, розграбуванні держави і успішного приватного бізнесу. Варто лише поглянути на доступні повідомлення: чи високий мент, а чи прокурор то обов’язково надвеликий багач, або ж розвиває численні бізнеси чи то своєї дружини, чи якихось інших родичів. А це значить, що в талановитих людей бізнеси відбираються, натомість жирують близькі до влади бездарі. І вони здатні лише повторювати шлях олігархів – грабувати якщо не державу, то народ. І квітуча країна перетворюється на відсталу типу якоїсь латиноамериканської чи африканської держави. Почекаймо, недалекий той час, коли тут розпочнуться і військові перевороти, і хунти, і чорні полковники...
Єдине спасіння від усього цього – не знищувати середній клас, дати йому розвинутися. Сприятлива пора для цього була на початку української державності. Починаючи з Кучми, на нього стали натягати петлю. Остаточно цю місію хоче завершити Яценюк. Людина, яка прийшла до влади завдяки цьому класу, яка, окрім зла не зробила йому нічого. Класу, який нічого в цієї влади ніколи не просив. Ні допомоги на своє становлення і розвиток, ні фінансувань і рефінансувань, як банки, ні навіть влади, як олігархи. Він і зараз нічого не просить, мовчки бореться з різними утворюваними владою негараздами, мовчки вмирає. Країна по можливостях розвитку бізнесу знаходиться аж на 155 місці у світі. Ей, хто далі? Невже залишилися лише північні корейці і південні антарктичні пінгвіни? Його, мовчазного і беззахисного, стає все менше. Оця терпимість і покірність, певно і надихає різних яресьок і яценюків на нові економічні злочини проти держави, проти перспективи їй вижити. Цю б енергію, яку вони витрачають на нищення середнього класу, та спрямувати проти олігархів, хабарників... Скільки б добра державі повернулося... І наскільки б вона оздоровилася. Але зась. Тільки якась чесна людина як, наприклад, Саакашвілі, лише слово скаже за це, як летять стакани, лунають погрози.
Та весь цей спокій і мовчазна покірність середнього класу можуть виявитися оманливими. За ним стоять величезні народні маси, які теж не хочуть залишатися наймитами і воліють долучитися до лав самодостатніх людей – підприємців, виробників, просто працювати не з якимись захмарними феодалами, а поряд з людьми, з якими можна бути партнерами. І вони не змиряться з втратою своєї перспективи, з тим, що країну хочуть перетворити в середньовічний анклав, де пануватимуть невелика кучка хазяїв, їх охоронятиме куча озброєних слуг і держслужбовців, і пахатиме на них величезна маса рабів та наймитів. Хто проти цього, хто за це?
Визначить завтрашній день. Ми знаємо, що проти цього трагічного розвитку виступає депутат Оксана Продан. Як інші депутати? Чи виступлять вони за народ, чи стануть його ворогами? Завтра доленосне голосування. Настає день "Ч".
