Блог | Антиукраїнські чинники політики Росії в Криму
Початок: 1 частина та 2 частина.
Прикладом неприйняття РФ "альтернативної думки" стало блокування та відключення українських і кримських телевізійних каналів, проведення хакерських атак на медіа ресурси. Цікаве повідомлення з цього приводу "віце-прем'єра уряду АР Крим" Ольги КОВІТІДІ: "Припинення трансляції українських каналів у м. Сімферополь викликані технічними причинами". Достовірність цього посилу викликає великий сумнів.
26 лютого офіційна сторінка Меджлісу кримськотатарського народу зазнала хакерських атак і не працює.
В результаті пошкоджень телефонних кабелів та кабелів Інтернет невідомими особами (в районі торгівельного центру "Мусон") Севастопольський регіональний телеканал "НТС" припинив свою трансляцію.
5 березня організація "Кіберберкут" (хакери, позиціонують себе як "Група борцов с фашизмом и произволом власти в Украине") заявила про 9-ти денний строк для добровільної явки "зрадників України" (представників нинішньої влади, зокрема, Арсенія ЯЦЕНЮКА, Віталія КЛИЧКА, Олега ТЯГНИБОКА, Дмитра ЯРОША) до органів прокуратури у м. Сімферополь, або м. Харків. "Кіберберкут" вважається причетним до останніх кібератак на Інтернет-сайти медіа групи "1+1", урядові сайти, сайт МВС України.
6 березня близько 10.00 в радіотелевізійний передавальний центр Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення Сімферополя увірвалися озброєні люди разом з представниками ТРК РФ. Вони припинили трансляцію "5 каналу", "1+1", включили телевізійний сигнал каналу "Росія-24" на мережу передавачів Чорноморської ТРК і здійснили незаконні спроби включення інших російських каналів. На даний час на території РТПЦ Сімферополя крім озброєних людей і представників каналу "Росія-24", знаходиться велика кількість козаків.
7 березня Український телеканал "Інтер" відключений від аналогового мовлення в АР Крим. Замість нього тепер в ефірі транслюється російський канал "НТВ".
Вночі 08 березня відключили від мережі Інтернет перший кримськотатарський телеканал "АТР". Крім того, DDoS - атаки зазнав ресурс АТР - сайт "15 хвилин".
Читайте: Російська пропаганда в Криму: як все починалось
Одним з ключових чинників антиукраїнської політики РФ в Криму та згодом одним із провідних інструментів незаконної анексії півострова став Чорноморський флот РФ. Відповідно до угод РФ могла тримати в Криму до 25 000 військовослужбовців та зобов’язалась не розміщувати ядерну зброю. Протягом усіх років базування Чорноморського флоту РФ на території України Росія фактично блокувала зусилля щодо остаточного унормування умов тимчасового перебування флоту, систематично порушувала взяті на себе зобов’язання, не допускала представників державної влади України до місць його тимчасового базування для проведення інвентаризації наданого в оренду майна і земельних ділянок.
Орендовані об’єкти використовувались як база для ведення розвідувально-підривної, інформаційно-пропагандистської та іншої антиукраїнської діяльності.
Закріпленням наслідків анексії Криму став наступ російських спецслужб на місцеві ЗМІ та журналістів. На порушення свободи слова припадає близько 20% з 246 правопорушень, зафіксованих "Крим SOS" станом на травень 2016 року.
Поширюються статистичні дані, що в анексованому Криму проживає близько 600 000 проукраїнських громадян, з них близько 300 000 – це представники кримськотатарського народу. Друга половина – це кримчани різних національностей. Слід засвідчити факт багаторічного перебування населення Криму в просторі російської пропаганди, що призвело до глибоких деформацій у громадянських, міжетнічних та міжрегіональних відносинах.
За таких умов держава має здійснювати постійний інформаційний вплив на українців та кримськотатарське населення Криму з урахуванням досвіду країн, як варіант Чорноморського регіону, які зазнали експансії з боку РФ. Розглянемо приклад Грузії.
У 2008 році у зв’язку з російсько-грузинською війною розгорнулося гостре інформаційне протиборство між Грузією (у партнерстві з США) і Росією, насамперед довкола питання про причини і "головних винуватців" цього конфлікту. Об’єктом боротьби стала свідомість населення і політичних еліт Північного Кавказу, пострадянського простору, ЄС. За одностайною думкою експертів, на рівні міжнародних аудиторій Росія в цій інформаційній війні зазнала поразки.
Читайте: Як російські ЗМІ "накручували" кримську тему
Але Грузія на цьому не зупинилась, інформаційна війна продовжується, і з кінця травня 2016 року жителі більшої частини самопроголошених республік Абхазія і Південна Осетія, можуть за допомогою домашньої антени приймати більше 20 грузинських каналів. Що цікаво осетинський та абхазький режими і керівництво Грузії на даний момент взаємно відмовились від практики "глушіння" телевізійних трансляцій.
Нажаль, лише 26 травня 2016 року на Крим з території України було подано перший, за час анексії півострову,український сигнал з метою інформаційного впливу на населення. Для цього на вежу, яка розташована на відстані 10 кілометрів від с. Чонгар, було змонтовано передавач потужністю 1 кВт. Але його потужність не забезпечувала повне охоплення території анексованого Криму.
Майже через півроку, 2 грудня 2016 року в с. Чонгар розпочато будівництво нової телерадіокомунікаційної вежі, яка, за думкою експертів, буде сприяти трансляції українського мовлення на територію анексованого півострову і забезпечить стабільний телерадіосигнал для мешканців Херсонської області. За інформацією відкритих джерел, її будівництво оцінено в 1,5 мільйони гривень, приблизно стільки ж буде витрачено на обладнання.
З радіомовленням ще сумніше.
27 грудня 2016 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала ліцензії лише чотирьом радіостанціям, які зможуть віщати на анексований Крим.
Ось Вам ціна і швидкість, з якою прокладається "інформаційний міст між материковою Україною та Кримом", де мешкають українці, які не по своїй волі опинились в окупації.
Отже, стає очевидним, що російська інформаційна політика на українському напрямі повністю інтегрована в загальну стратегію ліквідації української державності. Вона здійснюється свідомо і наполегливо протягом усіх років незалежності України, чому сприяє неефективність державної інформаційної політики.
На проведення тотальної інформаційної війни проти України з боку РФ задіяні значні фінансові, матеріальні, медійні, кадрові ресурси, що значно перевищують відповідні можливості нашої держави. Тому для протидії російській інформаційній агресії необхідні глибокий аналіз та усвідомлення владою загроз національній безпеці, ефективні управлінські рішення та задіяння всіх вітчизняних ресурсів.
Слід усвідомити, що Україна повинна підтримувати українських громадян, які залишаються в Криму, заохочувати комунікаційні зв’язки між півостровом і материковою Україною. Це стане основою для повернення Криму в майбутньому.
КРИМ – ЦЕ УКРАЇНА!!!
