Блог | Російська пропаганда в Криму: як все починалось
"УКРАЇНА – ЦЕ ВЗАГАЛІ НЕ ДЕРЖАВА. ЧАСТИНА ЇЇ ТЕРИТОРІЙ – ЦЕ СХІДНА ЄВРОПА, А ЧАСТИНА, І ЗНАЧНА, ПОДАРОВАНА НАМИ… ЯКЩО УКРАЇНА ПІДЕ В НАТО, ТО ПІДЕ БЕЗ КРИМУ І СХОДУ – ВОНА ПРОСТО РОЗПАДЕТЬСЯ". (із заяви Володимира ПУТІНА президентові США Джорджу БУШУ у квітні 2008 року під час бухарестського саміту НАТО).
У кінці лютого 2014 року російські спецпризначенці та десантники при підтримці загонів "самооборони", "козаків" і проросійськи налаштованої частини жителів Криму розпочали активну фазу спеціальної операції щодо анексії Криму. Порушуючи законодавство України, парламент Криму обрав новий уряд. Одночасно почалося блокування військових частин Збройних Сил України, відключення українських і кримських телевізійних каналів, захоплення української державної власності. 16 березня був проведений референдум, за результатами якого Крим увійшов до складу РФ. Відповідно до офіційної позиції РФ з 18 березня 2014 року Крим став частиною російської території.
15 квітня 2014 року Верховною Радою України ухвалено Закон, який визнає Крим тимчасово окупованою територією та стверджує, що тимчасово окупована територія Криму є невід’ємною частиною території України і на неї поширюється українське законодавство, проте відповідальність за порушення прав людини на ній покладається на Російську Федерацію як на окупанта.
Напередодні третьої річниці буремних подій лютого – березня 2014 року в Криму вважаю за необхідне поділитися з читачами міркуваннями з приводу інформаційної агресії з боку нашого північного сусіда.
ІНФОРМАЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА СПЕЦІАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ ЩОДО АНЕКСІЇ КРИМУ
Для реалізації стратегії ліквідації української державності Кремль створив комплексну систему, яка включає в себе інструменти політико-дипломатичного, економічного, насамперед енергетичного, інформаційно-пропагандистського, а у разі необхідності, воєнного тиску з широким використанням технологій, теоретично розроблених і практично випробуваних ще за часів СРСР.
Вже сьогодні чітко проглядаються основні складові "гібридної війни" у нинішній російській інтерпретації:
використання регулярних військових підрозділів та озброєнь, а також сил спеціальних операцій;
організація квазімілітарної діяльності шляхом створення та підтримки незаконних збройних формувань, підтримки та радикалізації сепаратистських рухів;
проведення операцій немілітарного характеру, насамперед спеціальних інформаційних операцій та "активних заходів", у тому числі економічний тиск, операції в кіберпросторі, дипломатія, маніпуляції інформаційним простором.
Читайте: Новости Крымнаша. Почувствуйте разницу между русским и украинским мирами
Хочеться окремо зупинитись на інформаційній сфері. Проаналізувати та на окремих прикладах використання інформаційного простору в ході спеціальної операції щодо анексії Криму показати значення немілітарних заходів для досягнення кінцевої мети операції.
Характерно, що інформаційна операція проти українського Криму розпочалася задовго до лютого 2014 року, коли російське вторгнення перейшло від латентної до відкритої фази. Інформаційні впливи антиукраїнської спрямованості здійснювалися з боку РФ від самого проголошення незалежності України у 1991 році.
Починаючи з 1991 року навколо Севастополя, Криму та Чорноморського флоту колишнього СРСР, велася велика "брудна" політична гра, яка супроводжувалась інформаційними "вкидами", провокативними заявами та постійним нагнітанням обстановки.
У грудні 1992 року З’їзд народних депутатів РФ доручив Верховній Раді РФ розглянути питання про статус Севастополя, і 9 липня 1993 року, виконуючи це доручення, Верховна Рада РФ постановою "Про статус міста Севастополя" оголосила російський федеральний статус міста.
В ході "неоголошеної війни за Чорноморський флот СРСР" Україна прагнула створити на Чорному морі український флот паритетний російському, що гарантовано забезпечило б припинення політичних баталій за статус Криму та Севастополя.
Яскравим прикладом цьому стала громадянська позиція та мужність командувача ВМС віце-адмірала Володимира БЕЗКОРОВАЙНОГО, який разом з прем’єр-міністром Євгеном МАРЧУКОМ, не підписав документи щодо статусу Севастополя як головної бази Чорноморського флоту РФ. Цей рішучий крок не дозволив витіснити ВМС України з Севастополя в Донузлав та не допустити втрати Севастополя для України.
Для нарощування зусиль в інформаційній сфері у 2006 році ФСБ РФ створила підрозділи для дій у соціальних мережах, так званий "18 центр".
А з 2008 року Кремль розпочав пропагандистську підготовку до агресії проти України. У пресі, на телебаченні, в Інтернеті реалізовувалися пропагандистські кампанії і спеціальні інформаційні операції про майбутню російсько-українську війну. Ідеологічною основою російської пропаганди стала концепція "русского мира", яка була підхоплена у 2010-х патріархом РПЦ КИРИЛОМ (В. ГУНДЯЄВИМ).
Читайте: Крым превратился в серую зону
Протягом останніх десяти років РФ вдалося створити підконтрольну державі медійну платформу, яка складається з декількох центрів, основними з яких є "Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компанія", ОАО "Газпром-Медиа Холдинг", ЗАО "Национальная Медиа Группа". Крім того, у РФ діє централізована державна система іномовлення, яка станом на 2016 рік включає в себе Федеральное государственное унитарное предприятие "Международное информационное агентство "Россия сегодня" (раніше – РИА Новости), мультимедійну службу Sputnik (раніше – "Московское радио", "Голос России") і міжнародну інформаційну телевізійну компанію RT (раніше – Russia Today).
Представники державних медіа-організацій на постійній основі входять до міжвідомчої комісії Ради Безпеки РФ з інформаційної безпеки – одного з ключових постійно діючих органів російського Радбезу.
Російська пропагандистська машина працювала на чотири основні цільові аудиторії: західну, українську, кримську і власне російську. Головним завданням на західному напрямі було звинувачення України у розв’язанні "громадянської війни" та "геноциду власного народу"; зображення України неспроможною державою, нелегітимною, некерованою, нездатною виконувати свої внутрішні та зовнішні зобов’язання; звинувачення України у фашизмі, радикальному націоналізмі й екстремізмі та масових порушеннях прав людини; заклики до перегляду існуючого світового порядку, переділу світу за зонами впливу між найсильнішими державами та, зокрема, поділу між ними території України.
Серед українців поширювались міфи про правічну єдність з російським народом та про ідеологію "русского мира"; доводилася неспроможність українських еліт керувати незалежною державою, педалювалась їхня корумпованість, неспроможність до знаходження компромісів тощо.
Російське суспільство інфікувалося ідеями великодержавного шовінізму, імперства, неповноцінності інших народів порівняно з російським народом. "На слуху" були тези щодо нелегітимності чинної української влади, її відвертої антиросійської політики та репресій проти російськомовного населення та вимушена необхідність його захисту з боку РФ.
З листопаду 2013 року Росія продовжувала "стискувати інформаційні лещата" захисту російськомовних від агресії "київської хунти", із застосуванням усього наявного арсеналу підривних засобів підживлювала антиукраїнські, антизахідні та проросійські настрої серед населення Криму і Севастополя. Особливістю цього процесу стало те, що до інформаційної операції, крім російських, додатково залучались проросійські місцеві медіа ресурси.
21 лютого на Севастопольському міському інтернет-порталі "Форпост" мешканців Севастополя закликають самостійно вирішувати майбутнє міста, "без подсказок продажних украинских политиков и чиновников", та не допустити "чтобы коричневая зараза вновь коснулась порога нашого общего дома – Севастополя".
26 лютого проросійські ЗМІ м. Севастополь стали поширювати заклики записуватися до "Народного Ополчения Севастополя", створений "Севастопольский комітет обороны". До участі в ополченні закликали в першу чергу офіцерів запасу.
На початку березня відбулась зміна риторики – від призивів до практичної реалізації. Так, на вищезгаданому порталі "Форпост" так званий "народний мер" Севастополя Олексій ЧАЛИЙ підтвердив заяву про створення спеціального фонду на підтримку Севастополя та опублікував банківські реквізити для добровільних внесків.
Протягом зазначеного часу "Форпост" вів антиукраїнську пропаганду, здійснював інформаційне супроводження дій проросійських активістів та всіляко дискредитував ВМС України. Усі статті супроводжувались масовим інтернет-троллінгом з провокаційними закликами війни проти "бендерівців".
