Хто, як не американці, можуть зробити нам подарунок напередодні світового Різдва? Нові санкції читаються, мов пісня гуцулки над зеленою полониною. Так і хочеться окремі пасажі посмакувати, поплямкати біля них.

Особливо тішать санкції проти російської банківської системи з такими святковими родзинками як Сбербанк і ВТБ, які володіють майже половиною всіх активів російської банківської системи. Відтепер вони не зможуть провадити міжнародні доларові платежі, і їхні клієнти посиплються організовано й масово. В першу чергу клієнти заможні, які потребують повнофункційний, а не обрізаний банк.

Але тут маємо ще одну цікаву річ. Ці банки мають своїх "донечок" в Україні. І вони теж під санкціями. І тут я б уже не зловтішався щодо наших несвідомих громадян, які досі ще не вивели звідти кошти. На жаль, чимало з них зазнають втрат.

Тому не можу надивуватися з дій нашої влади, в якій є такі премудрі карасі банківської справи, як А. Яценюк. Він що – не розумів, що рано чи пізно це може статися? І якщо йому не шкода звичайних громадян, то мав би пошкодувати українських бізнесменів. І чому Америка нас має вчити, як треба розмовляти з ворогом, і тицяти мордою в гноївку, аби ми нарешті зрозуміли, що війна є війна, і бізнес із ворогом, яким би він не був вигідним, рано чи пізно приведе до краху.

Однак не Україна вводить санкції проти російських банків, а Америка, яка з Росією не воює. Не американці гинуть на цій війні, а українці.

Олександр Дубинський, який систематично відслідковує усі темні справи Нацбанку, з’ясував ще одну шокуючу річ. Є в Росії державний банк Внешэкономбанк, головою спостережної ради якого прем’єр-міністр Д. Мєдвєдєв. Так от, США і ЄС проти цього банку і окремих осіб його спостережної ради ввели санкції. Але в цього банку є "донька" – Промінвестбанк.

І хто прийшов на допомогу російській "донечці"? Та наш таки Нацбанк, вливши рефінансування на суму 200 мільйонів гривень! І це буквально недавно.

Пояснення, мовляв, таке, що в цьому банку знаходяться кошти наших громадян і різних підприємств. Але у світлі американських санкцій це вже не смішно.

Американці втерли нам носа і з санкціями проти Криму. Я не знаю, яким чином, але в Україні й досі можна купити і кримські консерви, і кримські вина. Можливо, їх возять контрабандою. Але держава жодних кроків на припинення такої контрабанди не зробила. А тепер і "Массандра", і завод шампанських вин Новый Свет, і "Магарач" підпали під санкції.

Тобто виходить парадоксальна ситуація. Не ми світові, а світ нам мусить демонструвати, як треба поводитися з ворогом. Але що ми погані учні, то ця наука триває вже не перший рік.

Україна, на жаль, заражена, метастазами "русскава міра" настільки міцно, що вирізати їх доведеться ще довго. У найвищих ешелонах влади причаїлися агенти ворога, яких лише частково вдалося виявити, а скількох іще не виявлено! В Україні цілком вільно себе почувають різного роду сепаратисти. Для того, щоб сепаратист потрапив на гачок в СБУ він мусить конче організувати з’їзд. Тільки тоді за нього візьмуться. А усі ті, хто прийшов на з’їзд, можуть спати спокійно. Їх навіть не перепишуть.

СБУ – це не колишнє КГБ, яке працювало на випередження. Восени 1983 року мене в черговий раз викликали в КГБ і ошелешили неабиякою новиною: виявляється, у січні 1984 року Степанові Бандері виповниться 75 років. І мене, який поняття не мав про цей ювілей і далекий був від будь-якої політики, допитували, чи не чув я про якіcь заплановані з цього приводу акції. Оце був підхід! Оце були специ! Ти ще не встиг про це подумати, а тебе вже допитали.

Я думаю, що ще жодна країна не поводила себе з ворогом так, як наша. Російські банки – це не єдиний троянський кінь. Давно цікавлюся, що роблять у наших крамницях російська горілка, російське пиво, російський чай? Горілки і пива у нас свого, хоч залийся. І набагато кращих. А російський чай – це взагалі пародія на чай.

Але є ще питання попиту. Авжеж, якщо російське пиво красується у наших супермаркетах, то хтось же ж його купує. Як і російський шансон.

Російське радіо у нас звучить і в маршрутках, і в таксі. Чомусь саме водії зациклені на цих неопалимих скрєпах.

В Україні є ще один троянський кінь Кремля – це УПЦ московського патріархату. Не криючись, не шифруючись, служителі кремлівського культу вільно собі сіють свій великодержавний опіум для народу. Дві найдорожчі для кожного українця Лаври чомусь і досі в їхніх руках.

Це не вкладається в голову. Йде війна, а ворог не тільки на порозі, а порядкує і в хаті. І ніхто його не може спинити. І тут нема жодної мови про якесь об’єднання церков. Церкву московського патріархату треба просто заборонити, як було заборонено комуністичну партію.

Колись у Болгарії православні теж між собою човплися, як чорти у пеклі. Але держава втрутилася і навела порядок. Болгари святкують Різдво з усім світом. Розкол на цьому ґрунті звісно ж відбувся, але ті, що воліють дотримуватися юліанського календаря, нараховують лише 70 тисяч населення.

Різдво і Великдень з усім світом – це ще один потужний ривок від Росії.

Але хто його зробить? Може, змусить нас знову до цього Америка? Може, бодай вона введе санкції проти московського патріархату?

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости