Степан Гавриш

18 травня на «Обозревателе» відбулась прес-конференція першого заступника Секретаря РНБО, члена Вищої ради юстиції Степана Гавриша на тему: «Дата виборів Президента України: конституційна, доцільна, компромісна».

Степан Гавриш: Я виходжу з того, що дата виборів Президента України чітко встановлена Конституцією в суто конституційній формулі, яка логічно виписує цю дату в суто календарній частині цієї проблеми. Частина 3 статті 103 говорить про те, що президентські вибори мають відбутися в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень чинного президента.

Згідно рішення Конституційного Суду, початок виконання президентом своїх конституційних зобов’язань починається з моменту прийняття ним присяги. Як відомо, присяга була прийнята 23 січня 2005 року. Отже, якщо ми проведемо дуже прості арифметичні рахування і правильно прочитаємо цю норму, то мусимо сказати, що вибори президента мають відбутися в останню неділю січня. Останньою неділею січня 2010 року є 31 січня.

Звідки взялося число 17 січня, я не знаю. Але скажу як констунціоналіст, людина, яка займалася довготривало не теоретичними дискусіями, а як людина, яка безпосередньо займалася оновленнями Конституції і мала досить глибокий фактичний погляд і відповідальність за цю роботу.

В Україні існує спосіб і порядок дочасного припинення повноважень президента. Вони не можуть бути припинені раніше, ніж президент виконає свої обов’язки. Припинення їх раніше, ніж за два тижні, є формою певного політичного імпічменту.

Друге. Президент зобов’язаний, згідно Конституції, виконувати свої зобов’язання до часу, передбаченого Конституцією. Третє. 17 січня означає, що президент практично дочасно, поза Конституцією, дочасно припиняє повноваження.

Тому, з моєї точки зору, ми маємо говорити мовою виключно формальної правової логіки і в ніякому разі логікою експертних передбачень, оцінок, політичних поглядів, симпатій-несимпатій.

Парламент прийняв рішення – з моєї точки зору, це був виклик Президенту, це був спосіб натиснути на нього і забезпечити певну політтехнологію для довгожительства, перш за все, членів парламенту, які боялися розпуску парламенту.

Хочу наголосити і відповідально заявити, що у Президента не було наміру в цих умовах розпускати парламент України, про що він говорив неодноразово. Для цього є одна фундаментальна об’єктивна причина, вона лежить у площині фінансово-економічної кризи в розумінні того, що у парламенту надто багато зобов’язань, перш за все, антикризових зобов’язань, щоб ризикувати цими обставинами. Хоча в таких країнах, як Угорщина, Чехія провели за цей час дочасні вибори, змінили уряди. Таким чином вони намагалися збалансувати інтереси суспільства і погляди нової виконавчої влади.

В Україні була не найгірша ситуація в цій сфері, але ми маємо постійне погіршення і бачимо, що уряд, який, на превеликий жаль, не контролює сьогодні власну політичну більшість у парламенті, не здатен провести будь-який серйозний антикризовий пакет, навіть окремі антикризові кроки уряду не можуть бути забезпечені відповідною угодою між ним та власною політичною більшістю. Це засвідчує необхідність діалогу: або політичні сили у парламенті мають об’єднатися не навколо утримання завойованих площадок, які мають сформувати певну політ технологію боротьби за президентське крісло, а уряд має зосередитися на антикризових заходах. Зрозуміло, що це, скоріш за все, невдячна робота, оскільки більша частина таких реформ, скоріш за все, не сподобається суспільству. Вони можуть бути пов’язані з певним зупиненням соціальних програм, відповідно, серйозного моніторингу, інвентаризації виконання урядом державних цільових програм, які є обтяжливими для державного бюджету. І нарешті, прийняття фундаментальних рішень в податковій сфері, в сфері фінансових видатків, перш за все, покритті збитків, які сьогодні несе НАК «Нафтогаз України».

З моєї точки зору, в основі цього лежить дискусія щодо інституційного способу виходу із кризи. Я вже неодноразово з цього приводу говорив – я вважаю, що найбільш перспективним способом є серйозна дискусія з урядом щодо його спроможності зупинити кризові явища, поза межами популізму, поза межами спроби відтягнути цей процес на 5-7 місяців, а потім, прийшовши до влади, приймати рішення, виходячи із тривалості наступного політичного мандату. На кризі треба зосередитись зараз.

Є тільки два способи виходу з цієї ситуації: перший – підписання угоди всередині парламенту із існуючими політичними силами, в тому числі із опозицією, за участю Президента, і зосередженість на певному пакті по виходу з кризи. Друге – це, дійсно, дочасні вибори. Якщо ви запитаєте, чи можливі вони в цих умовах, я би не відкинув, що вони можливі. Але, наскільки я розумію і бачу логіку Президента, він найменше цього хоче, оскільки розуміє, що дискусія, яка відбудеться на позачергових парламентських виборах, може ще більше вплинути на негативні процеси фінансово-економічної кризи. Ми живемо зараз між Сциллою і Харибдою, розуміючи, що доброго рішення в цій ситуації немає. Але його все одно треба приймати. Залишати ситуацію в стані стагнації, в стані такої глибокої інституційної депресії, нездатності приймати жодне рішення вже неможливо, оскільки ми втрачаємо не тільки міжнародні ринки. Ми імпортуємо в Україні зараз не найкращі матеріальні і монетарні кризові ресурси. Ми одночасно руйнуємо і внутрішній ринок, який все більше заходить в стан певної агонії – наприклад, вже в цьому місяці ми спостерігаємо суттєве скорочення роздрібної торгівлі, ми бачимо серйозний дисбаланс між видатковою та дохідною частиною. По розрахунках експертів, дохідна частина сьогодні виконана не більше, як на 94,8% з урахуванням доходів від НБУ. Ми розуміємо, що ця тема є надзвичайно складною для дискусії.

І наступний рівень виходу з кризи - в цілому, на майбутнє. З історичного прикладного аналізу діяльності багатьох націй, без сумніву, має бути застосований інституційний механізм. Навколо нього ведуться дискусії з ключовими політичними силами. Це модернізація Конституції з головною метою: потрібно перезапустити всі механізми державності.

Потрібне повне інституційне оновлення для того, щоби унеможливити масштабну національну корупцію на всіх рівнях влади, перш за все, у бюрократичній системі управління владою. Унеможливити тінізоване накопичення ресурсів у секторі, який не контролюється державою. Потрібно створити таку систему стримувань і противаг, при якій унеможливити конфлікт між ключовими інституціями, перш за все, президентською та урядовою. Ключовим моментом є реформа суду, реформа правоохоронних інститутів. Ми бачимо останні дні дискусії навколоМіністерства внутрішніх справ і розуміємо, що при будь-якій традиційній демократії така дискусія була б просто неможлива. Потрібно також ставити перед собою мету – перейти до побудови країни європейського типу. Чинна Конституція, все ж таки, сформувала перспективу виключно для країни перехідного періоду, і вона не виправдовує наших очікувань. Я вважаю, що дискусія навколо Конституції може бути реальною відповіддю на майбутнє, в тому числі під час президентських виборів.

Ключовим завданням має стати реформа судової гілки влади, а за умов, які склалися, провести таку реформу неможливо, оскільки так чи інакше вона буде окрашена партійно-політичними інтересами і переслідувати цілі тих, хто матиме найбільший ресурс у Верховній Раді України.

Телеканал «Україна»: На Вашу думку, чому Віктор Балога вирішив піти у відставку саме зараз і хто може зайняти його місце?

Степан Гавриш: В якості порядку денного в Секретаріаті ця тема не обговорювалась, але в Секретаріаті її обговорюють всі, за виключенням тих, кому заборонено говорити на посту. Ця тема виникла не вперше, ми не вперше бачимо і чуємо про те, що глава Секретаріату подав заяву. На жаль, це не зовсім, мені здається, відповідальний спосіб стосунків з Президентом країни. Цю заяву я розглядаю як певний виклик Президенту, оскільки відносини між Президентом країни і ключовою фігурою його Секретаріату мають вирішуватися без зайвого «театру» і зайвої загрузки на суспільство. Чому Віктор Іванович подав заяву, мені наразі невідомо, але як людина, яка вмонтована у політику Президента і знаходиться в нього на службі, я можу сказати тільки, що це пов’язано із досить серйозним конфліктом, який склався в стосунках глави Секретаріату та значної кількості тих політичних менеджерів, які сьогодні працюють на Президента, які впливають, формують ті чи інші рішення. Думаю, зараз головне завдання полягає не в тому, хто перший відступить назад, а в тому, щоби цю дискусію, оскільки вона є публічною, якомога швидше завершити. Президентська гілка влади надзвичайно важлива, як фактор стабільності, і тому вихід із цієї ситуації, починаючи від того, що ця заява буде визнана такою, що не відбулася, і закінчуючи тим, що буде прийняте рішення Президентом.

Наскільки мені відомо, дискусія дійшла до певної межі. Розуміння цієї дискусії, як мені здається, є цілком очевидним, і мова йде про способи завершення першого терміну мандату діяльності Президента Ющенка. В цьому контексті я залишаюся людиною, яка готова до компромісів, я вважаю Віктора Івановича одною з надзвичайно сильних фігур у команді Президента, але треба також зрозуміти, що сьогодні прийняття рішень шляхом конфліктів, шляхом оголошення чергової «війни» чи прийняття жорстких креативних кроків вже вичерпало себе, і час вимагає серйозних компромісів, нових союзів, нового сценарію планування політики, перш за все, внутрішньої політики.

Хто може бути наступником в цьому плані – я зараз не можу про це говорити, оскільки ми не маємо чіткої, ясної, публічної позиції самого Віктора Івановича.

Читайте також:

Секретариат толкает Президента на нарушение Конституции

Ющенко выбирает меньшее из зол и не распустит Раду

Дивіться тематичне відео:

С. Гавриш комментирует заявление Балоги

Досрочных выборов не будет

С. Гавриш: Необходима модернизация Конституции

Выборы Президента Украины пройдут 31 января