Видео дня
Блог | Если войну и удастся закончить, то без участия в этом РФ
Британское издание Financial Times говорит об изменениях настроений поддерживающих Украину западных чиновников и о необходимости изменить сам нарратив победы Украины в войне с Российской Федерацией. Газета подчеркивает, что таким изменением нарратива могло бы быть признание факта, что сама попытка Владимира Путина уничтожить украинское государство потерпела фиаско, а победа - это сохранение Украинского государства на политической карте мира.
Далее текст на языке оригинала
Видання нагадує, що у 2023 році багато хто вважав, що наступ Збройних сил України на позиції російських збройних сил на окупованих територіях призведе до різкої зміни ситуації: одні підкреслювали, що такий наступ та звільнення українських земель може призвести до перемовин між Україною і Росією щодо закінчення конфлікту, інші навіть сподівалися, що звільнення українських територій призведе до падіння режиму Володимира Путіна у Москві.
Як виявилося, і ті й інші були занадто оптимістичними у своїх очікуваннях, і тепер на зміну оптимізму приходить розчарування, і Європейський союз зі Сполученими Штатами насилу узгоджують нові пакети військової допомоги. Раніше західні лідери завжди казали, що будуть підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно, однак на спільній пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським, президент США Джозеф Байден запропонував нову, набагато менш амбітну формулу "стільки, скільки зможемо". Звісно, українці могли піти на якусь угоду з РФ, угоду, яка передбачала б територіальні поступки, якби була впевненість в тому, що Росія буде дотримуватися такої угоди. Однак кожен український чиновник може навести величезну кількість прикладів угод, які були порушені Російською Федерацією. Так який же тоді вихід? Вихід виключно у заморожуванні конфлікту, коли Україна займатиме оборонну позицію і стримуватиме подальше просування Росії. Бойові дії не припиняться повністю, але підуть на спад, обидві сторони будуть домовлятися тільки про припинення бойових дій, не вирішуючи жодних основоположних політичних питань.
Таким чином, найбільш яскравим прикладом такої зміни наративів буде закінчення корейської війни, що, своєю чергою, вказує на нову теорію перемоги України, адже після закінчення корейської війни прийшов час до стрімкого економічного розвитку Південної Кореї й до фактичного економічного занепаду комуністичної Північної Кореї, яка попри свій ядерний статус досі залишається однією з найбільш бідних держав у сучасному світі.
Цей вихід, звичайно, міг би розглядатися теоретично, однак виникає досить непогане питання — а чому президент Російської Федерації Володимир Путін може погоджуватися із таким варіантом розвитку подій? Адже є абсолютно очевидним, що сьогодні президент Росії (на це вказували його висловлювання під час так званої прямої лінії з громадянами Російської Федерації й виступ на колегії Міністерства оборони Росії) впевнений, що він має продовжувати воювати аж до того моменту, поки не досягне своїх так званих цілей спецоперації. А серед цих цілей, нагадаю, не тільки визнання Україною так званих територіальних реалій, тобто російського статусу окупованих територій, серед цих цілей "демілітаризація і денацифікація" України, а також її нейтральний статус: тобто Володимир Путін вимагає від Києва, щоб там погодилися на такі умови існування України, які полегшать подальші російські агресивні дії вже у недалекому майбутньому або навіть політичне захоплення України без військової сили, якщо українське суспільство буде відчувати себе дезорієнтованим і деморалізованим після такого закінчення війни.
У виданні Financial Times не пояснюється, яким чином можна домовитися із Москвою про припинення військових дій і замороження конфлікту. Можна допустити, що українська сторона в разі значного зменшення західної воєнної й фінансової допомоги й в разі, якщо союзники будуть говорити, що така допомога не буде збільшуватися, могла б у перспективі розглянути можливість замороження конфлікту як найкращий шлях до збереження як Української держави, так і української нації. Можна навіть уявити, що такі настрої можуть запанувати в українському суспільстві на певному етапі російсько-української війни, однак найголовніше питання, як я вже неодноразово пояснював, пов'язане зовсім не із позицією України, яка залежить від своїх західних союзників, від західної воєнної та фінансової допомоги, і тому змушена рахуватися із настроями у західних політичних елітах. Коли ми говоримо про замороження конфлікту і коли ми говоримо про пошук шляхів, які б могли призвести до будь-якої угоди яка, якби не закінчила, так призупинила б російсько-українську війну, ми завжди маємо мати на увазі позицію президента Російської Федерації Володимира Путіна.
Якщо ми поговоримо про те, який вплив мають на позицію російського президента такі пропозиції, які ми бачимо у виданні Financial Times, то ми зрозуміємо, що це для нього додатковий стимул продовжувати війну з Україною - не до замороження конфлікту, а до того, що Володимир Путін вважає своєю перемогою у цій війні. А це зникнення України з політичної мапи сучасного світу і повернення Росії до так званих історичних кордонів Радянського Союзу 1991 року, що і є амбітною метою зловісною путінської спецоперації.
І тут може виникнути питання: а як же тоді закінчити цю війну якщо не можна домовитися з Росією? Ані про замороження конфлікту, ані про якусь мирну угоду нехай і тимчасову, мова не йде. І разом із цим, немає чіткого військового вирішення ситуації, тому що росіяни побудували укріплення на окупованих територіях і збирають ресурси для імовірного нового наступу на українські позиції.
Навіть якщо цей наступ зазнає фіаско, це зовсім не буде означати, що війна Росії з Україною закінчилась, тому що можуть бути нові плани зібрання ресурсів, нові плани агресивних атак, і це не буде означати війну низької інтенсивності, це буде означати якраз продовження війни високої інтенсивності між Росією та Україною.
Я вже неодноразово говорив, що єдиним реальним висновком, який можна сьогодні зробити щодо закінчення війни з Росією для України - це реальні, а не вигадані гарантії безпеки, це статус України у Північноатлантичному Союзі, це необхідність надання України таких гарантій, які отримали Фінляндія та Швеція, коли подавали заявки на вступ до НАТО, навіть якщо мова буде йти про ту територію України яка, контролюється легітимним українським урядом.
І це альтернатива замороженню конфлікту за згодою з Росією, тому що якщо війну і вдасться закінчити, так точно без участі Росії в такому закінченні. В будь-якому іншому варіанті, ми маємо розраховувати на багаторічну війну, і Заходу, бажає він цього чи ні, доведеться брати активну участь у цій війні: спочатку ресурсами, а потім, якщо Росія відчує, що Захід боїться цієї агресивної активності, можливо війна розповсюдиться і на нові регіони світу, і західним країнам доведеться брати участь у такій великій кількості конфліктів, які врешті-решт призведуть до серйозного краху самого політичного організму цивілізованого світу. Ось чому так важливо закінчити цю війну, хоча без ризику з боку цивілізованого світу це не зробити.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...