Блог | 12 лет назад Украинская Революция переросла в национально-освободительную войну, которая продолжается до сих пор
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Уже двенадцать лет непрерывно продолжается российско-украинская война
18 февраля 2014 года, когда Революция Достоинства склонила чаши весов на свою сторону, по указанию Путина была устроена кровавая бойня в Мариинском парке и в правительственном квартале, апогеем чего стали расстрелы на Институтской 20 февраля.
Далее текст на языке оригинала.
Гаряча фаза російсько-української війни розпочалася саме на Майдані в лютому 2014 року.
Вже тоді у Маріїнському парку зіткнувся російський терорист Гіркін з хлопцями, які за декілька місяців гнали його як собаку зі Слов'янська.
А ГРУшніки "Пєтров" і "Боширов" під виглядом російських націоналістів записувалися в майданівці.
Вже тоді на небо йшли не просто Герої Небесної Сотні, а воїни російсько-української війни.
Серед них наші побратими свободівці кременчужанин Ігор Сердюк, який загинув від прямого пострілу в обличчя близько 12-Ї години на розі Кріпосного провулку та Інститутської.
Наш прихильник, що попросив його поховати зі свободівським прапором Володимир Кульчицький загинув 18 лютого на барикадах Будинку профспілок від вогнепальних поранень у серце та живіт.
Тоді ж поблизу Будинку профспілок був смертельно поранений Тернопільський свободівець Олександр Капінос.
Олександр був ще учасником Мовного Майдану, що був провісником Революції Гідності.
На розі Кріпосного провулку і Грушевського поліг того дня й наш побратим сотник прикарпатець Сергій Дідич.
Він народився в один день з полтавцем з Кременчуга Ігорем Сердюком – 3 листопада 1969 року і в один день пішли на небо 18 лютого 2014 року на Грушевського.
Ми вижили тоді. Вижили, щоб довести справу до кінця.
18 лютого ми останніми виходили з Маріїнського парку.
Я добре пам'ятаю, хто до кінця був у пеклі Маріїнського парку, хто виводив і виносив на руках покалічених людей.
Того ж дня Путін розпочав гарячу фазу окупації Криму.
Українська Революція переросла у національно-визвольну війну, яка триває до цих пір і може закінчитися лише знищенням російської імперії.
А через рік поневолені і кинуті на убій якути і буряти відчули на собі, що стається з тими, хто приходить з гаслами рускава міра і зброєю на нашу землю під час героїчного опору Дебальцівського виступу.
Багато побратимів за ці одинадцять років приєдналися до небесного воїнства.
А ми, ті що на землі, тримаймо міцніше стрій.
Перемога неодмінно Буде!!!
Лиш Вірмо і Діймо!
