Блог | Севастополь – не город русской славы! Крымская война оказалась выдумкой московской пропаганды
9 сентября 1855 года войска антироссийской коалиции приняли Севастополь. Российская империя потерпела позорное унизительное поражение. Но как всегда, московская пропаганда ставит все с ног на голову и из позора делает чуть ли не блестящую победу, придумывая разнообразные мифы. Вот вам самые известные.
Далее текст на языке оригинала.
Севастополь було втрачено в результаті невдалої Кримської війни. Насправді так цю війну називає лише російська пропаганда. У Великобританії, Франції, Італії, Туреччині тощо вона відома як Східна війна. Тут московські "історики за викликом" роблять "фінт вухами". Справа тут от в чому.
Кримська кампанія була лише частиною більшої війни – агресією Росії проти Туреччини, яку й захищала від нападу антиросійська коаліція. Царю-батюшці снилися чорноморські протоки, частина Туреччини разом з Константинополем і Палестина. Але перемоги у тій загарбницькій війні не вийшло, Росія отримала по зубах, а потім у неї відібрали й Крим.
Отож, аби приховати той факт, що ганьба в Криму була наслідком загарбницької війни, російська пропаганда й вигадала Кримську війну, відділивши її від Східної. Набагато пізніше вже комуністична московська пропаганда такий само "фінт вухами" проробить із Другою Світовою, вигадавши Велику Вітчизняну.
Міф другий. "Севастополь – місто російської слави". Насправді в Криму воювали полки, укомплектовані переважно українцями. Більшість особового складу Чорноморського флоту також була українською. Легендарний герой тієї війни матрос Петро Кішка з Вінничини – його пропаганда зробила "русским матросом Петром Кошкой".
А ще був друг Петра Кішки легендарний розвідник Ігнатій Шевченко. А напарником Петра Кішки у вилазках був неперевершений Федір Заїка. А ще легенди ходили про іншого "русского героя"" Івана Демченка. З них "росіян" зробити важче, тому московська пропаганда їх сховала подалі й наказала забути. Але ми все пам'ятаємо...
А офіцерський та генеральський корпус? Там аж рябить в очах від російських прізвищ: Тотлебен, Стеценко, Вроченський, Старченко, Нахімов, Адельберг, Завадовський, Баумгартен, Вікорст, Бельгард, Ліпранді, Берг, Бельгард, Блом, Бреверн, Рерберг, Енберг, Бруннер, Гагман, де Жерве, Мартинау, Моллер, Шварц, Єльфсберг…
От якщо хто не зав, зі 155 офіцерів, які загинули під час оборони Севастополя, 55 походять з українських земель. У Севастополі на Братському кладовищі збереглися могили генерал-лейтенантів В. Мольського (з Волині), П. Постольського (з Поділля), К. Сильвестровича (з Полтавщини), братів Петра і Івана Ревуцьких.
Не рахуючи представників інших націй.
Без українських, польських, німецьких, шведських, данських, французьких, грецьких тощо солдат, офіцерів та генералів ніякої "русской доблєсті" не було б.
І да. Севастополь жодного(!) разу не витримував облоги. Кожного разу "город русской славы" захоплював противник. 1855, 1920, 1942...
А далі буде. Бо попереду вже не захоплення, а визволення...
