Видео дня
Блог | Есть пророки в собственном Отечестве: 28-летний Василий Симоненко о войне, путиных и "Славу Украине"
Сьогодні згадуємо незлим ДОБРИМ СЛОВОМ, перечитуємо твори та вшановуємо наймолодшого шістдесятника Василя СИМОНЕНКА. І водночас, як визначав Василь Стус - "НАЙБІЛЬШОГО шістдесятника із шістдесятників".
Такі правдиві та пророчі твори поет написав у свої двадцяті.
А незадовго перед смертю підсумував:
"Та краще в тридцять повністю згоріти
Ніж до півсотні помаленьку тліть…"
Хворий і заборонений владою Василь СИМОНЕНКО, якого жорстоко побила міліція, не дожив кілька тижнів до своїх 29.
Коли перечитуєш його твори, то не покидає думка, що поет виразно бачив і передбачав наше непросте українське сьогодення.
Ось вам про негідника і вбивцю, учня петра-леніна-сталіна Путіна:
"МАЛЕНЬКЕ - не смішне,
Адже мале і зерно,
Що силу велетня і геніям несе.
Мале тоді смішне,
Коли воно МІЗЕРНЕ,
Коли себе поставить над усе.
Але скажіть хіба такого мало,
Хіба такі випадки не були,
Коли мале, як прапор піднімали
І йшли за ним народи, мов осли?
І чи тоді МІЗЕРНЕ і СМІШНЕ
Не оберталось раптом у СТРАШНЕ?"
І про можливу ВІЙНУ в сучасній Україні:
"Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне…"
Проте наймолодший шістдесятник завжди переконував, що доба ТИРАНІВ в ДИКТАТОРІВ не вічна, бо настане час пошанування й справжніх, народних ГЕРОЇВ.
"Диктатори, королі, імператори,
Мліючи в димі хвальби,
Роззявили пащі, мов кратери,
І гукали:
- Ми - символ доби.
Хто не з нами, той проти Бога.
Хто не нами, той проти всіх!
І сипались лаври убогі
До куцих кривавих ніг.
Нікчемна, продажна челядь,
Банда кривляк для втіх,
Щоб мати, що повечерять,
Годувала холуйством їх.
Ідоли обслинені, обціловані
Йшли величаві в своїй ході.
А поруч вставали некороновані
Корифеї і справжні вожді.
Вставали Коперники і Джорджоне,
Шевченко підводив могуче чоло,
І біля вічного їхнього трону
Лакузи жодного не було.
Бо щире, високе небо
Не підмалюєш квачем,
Бо величі справжній не треба
Спиратись на плечі нікчем".
У серпні 1962 року Василь Симоненко разом із Лесем Танюком і Аллою Горською відвідали Биківнянські могили та відкрили страшну правду про розстріли сталінськими катами репресованих українців та поляків. Симоненко після побаченого в лісі, де на могилах діти грають у футбол розкиданими черепами, напише:
"На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил…".
А вже влітку 1988 року, на запрошення Леся Танюка, я, в нашому модному синьо-жовтому університетському реглані, матиму честь виступати на першому альтернативному мітингу-пошануванні жертв сталінських репресій у Биківні.
А ще Василь Симоненко взявся переконувати своїх друзів відродити наше патріотичне вітання "Слава Україні!"
У своєму листі до поета, літературознавця і шістдесятника Івана Світличного від 27 серпня 1963 року він пише таке:
"За все літо я бачив дуже мало живих людей, найяскравішими серед них були панянки Зубенко та Горська. В останню я майже закохався. Никаючи по Каневу, ми зголосилися на тому, що слід ввести таке вітання:
- Слава Україні!
- Навіки слава!
Агітую тебе приставати до нашого тріумвірату…"
На 9 день після смерті Василя Симоненка Алла Горська намалює оригінальний портрет поета, який буде стояти на вечора памʼяті в Києві. На червоно-чорному тлі вона передасть всю трагічність, жертовність і водночас неупокореність поета.
Менш як за 7 років після смерті Симоненка, 28 листопада 1970 року, буде вбито й Аллу Горську. Івана Світличного вперше заарештують 1 вересня 1965 року, а в 1972 році засудять до 12 років позбавлення волі.
Бо бути правдивим УКРАЇНЦЕМ у ті часи, було важко, навіть смертельно небезпечно!
Про творчість Василя Симоненка можна писати безкінечно. Акцентую вашу увагу ще на одній особливості його творів. Поет-шістдесятник був гідним продовжувачем нашої національної літературної та філософської школи, бо в його творах органічно переплетені як ЛЮДИНОцентризм Григорія Сковороди ("Ти знаєш, що ти людина…"), так і УКРАЇНОцентризм Тараса Шевченка ("Україно! Ти для мене - диво!…Хай мовчать Америки й Росії. Коли я з тобою говорю!")
Недаремно ж і сам Василь напише:
"Щось у мене було і від діда Тараса. І від прадіда - Сковороди".
І попри своє коротке і трагічне життя сьогоднішній іменинник залишиться в українській історії як невиправний оптиміст:
"Люди - прекрасні.
Земля - мов казка,
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю вʼязко,
Вона мене міцно трима.
І хочеться
Бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Воскресайте, камінні душі!
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
Їх на землі не було…"
П.С. Коли до мене звернувся близький друг Василя Симоненка, знаний поет-шістдесятник Микола Сом, за підтримкою у належному пропагування КЛАСИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - я вважав за честь допомогти йому у цьому.
Тож ми допомогли реконструювати музей Василя Симоненка у Тарандинцях, де він відвідував старші класи у школі;
- за підтримки тодішнього голови Черкаської обласної ради Володимира Греся відремонтували будинок та встановили меморіальну дошку, де розміщено Літературно-меморіальний музей в Черкасах (тут міститься робочий кабінет журналіста і поета);
- наш Фонд "Рідна країна" спільно з Національною радіокомпанією (Віктор Набруско, Микола Аммосов) зібрав, осучаснив та видав багатотисячним накладом 17 творів поета на аудіо-диску "Лебеді материнства: живий голос Василя Симоненка").
Записи можна прослухати на сайті нашого Фонду ridna.ua
(Прикро сказати, але заробітчани на українській культурі нахабно покрали наші записи та розмістили на своїх ресурсах - хто для слави, а хто й для наживи).
А ще організували та провели низку етнофестивалів, творчих вечорів та просвітницьких заходів на пошану "найбільшого шістдесятника із шістдесятників".
Памʼятаємо нашу історію!
Шануємо наших героїв!
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...