Уроки державної мови. Урок 21-26

21. Півтора місяця, а не місяці

Нерідко плутають залежну від слова півтора форму іменників. Кажуть: купив у крамниці півтора метри тканини. А, як відомо, цей числівник звичайно поєднується з родовим відмінком іменників: за півтора місяця починаються канікули.

Під впливом числівників два, три, чотири, які сполучаються з називним -знахідним відмінками множини іменників, із півтора вони також іноді виступають у цій формі: "Три дні молов, а за півтора дні з'їв" (присл.). Але таке узгодження слів має відтінок розмовності. Тож нормативно: півтора року, тижня, десятка, мільйона, вагона і таке інше, (а не півтора роки, тижні, десятки, мільйони, вагони).

22. Замість долі - частка

Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. "Доля закинула мене аж у Крим" (Михайло Коцюбинський).

В інших значеннях (зокрема, коли мовиться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються: бить в доле - бути на паях; делить на равньїе доли - ділити на рівні частини (частки); доля истин - частка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології.

Слово чимало виражає поняття кількості, міри, часу. Складається воно із питальної частки чи і прислівника мало. Ще наприкінці XIX ст. словники подавали його як сполучення: кожна частина писалася окремо. Очевидно, виникло з риторичного ствердного запитання: "Чи мало було?" ("Хіба мало?") в розумінні "Цілком достатньо". Наприклад: "О-о жінко! - каже Тиміш,- се в тебе десь огневі сльози! - Бо гіркі, Тимоше! А чи мало я їх виплакала!" (Марко Вовчок).

Порівняно із синонімом багато, що вживається в будь-якому тексті -від офіційно-ділових паперів до фейлетону, застосування лексеми чимало

вужче. Це передусім розмовний стиль. Входить також до усталених фразеологічних зворотів. Ковтнути чимало лиха (горя і таке інше); перепсувати чимало нервів; чимало води збігло (утекло).

Отже, наявність синонімічного ряду (багато, чимало, немало) дає змогу передавати різні відтінки думки, уникати небажаної одноманітності мовлення. "Маємо чимало вже матеріалу для збірника, особливо віршів багато" (Михайло Коцюбинський).

23. Лід зрушився чи крига скресла?

І ще про фразеологізми. На жаль, використовуючи мовні одиниці такого гатунку, автори нерідко не завдають собі клопоту відшукати найкращий варіант, беруть перший-ліпший, що спаде їм на гадку. Найчастіше то неоковирна калька. Приміром, коли розповідають про весну, як річки звільняються від крижаного панцира, або про настання чогось довгосподіваного, вживають фразеологізм лід зрушився. Це невдалий переклад російського лед тронулся. Натомість доречно крига скресла, що має пряме та переносне значення.

Бездумне калькування призводить до появи тавтологічних словосполучень, які знижують рівень оповіді: совершить преступление -вчинити злочин. Цього можна і треба уникати, замінюючи один із складників синонімічним відповідником: скоїти злочин, гарантувати безпеку.

У нашій мові іменник добро означає сукупність належних людині речей, предметів, цінностей. Тому, вживаючи кальку з російського розмовного вислову давать добро, ми мимоволі затемнюємо зміст висловлювання: начебто хочемо поділитися з кимось тим майном... У цьому разі краще сказати чи написати давати згоду, схвалювати, підтримувати, а не давати добро.

Так само давати спокій, а не залишати в спокої; доводити до відома, а не ставити у відомість; знічев'я, а не від нічого робити; тягар обов'язків, а не вантаж; моя хата скраю, а не моє діло сторона; ставити собі за мету, а не задаватись метою; знищувати на пні, а не на корені; здавати собі справу, а не звіт; становити інтерес, але представляти інтерес й подібне.

Ось кілька російських зворотів, що містять слово следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (якщо публікується матеріал у кількох номерах видання) - далі буде; следовать чьему-то примеру - наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике - йти за

такою логікою; следовать советам врача - виконувати (слухати порад) лікаря; следовать обьічаям - додержуватися (дотримуватися) звичаїв; из сказанного следует - із сказаного випливає; как следует - як слід; как и следовало ожидать -як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідували в усному мовленні, а часом і у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й призводить до збіднення її лексико-семантичних можливостей.

24. Чи тільки лише?

Борис Антоненко-Давидович згадував:

- Якось, здаючи мені машинопис, досвідчена друкарка сказала: "Я не виправляла, бо так написано скрізь у вашому рукопису. Але слово тільки тепер ніхто не вживає: це - анахронізм."

Я поцікавився, що саме треба писати замість тільки. І вона, дивуючись із моєї простодушності й відсталості, відповіла: "Тепер усі пишуть лише."

Невдовзі переконався, що друкарка була недалека від істини. Не тільки початківці, що не встигли виробити власного стилю й набути певних мовних навичок, а й письменники зі стажем і більш-менш відомим ім'ям останнім часом так уподобали частку лише, що майже забули другу - тільки.

Від тієї розмови Бориса Антоненка-Давидовича із друкаркою минуло понад двадцять років. Чи ж змінилося щось? Анічогісінько. У своєму незбагненному захопленні словом лише немало авторів, нехтуючи навіть стилістичними вимогами, безоглядно тулять цю частку у речення. Наприклад: "Удома залишиласялише немічна бабуся"; "Мені залишилося лише попросити вибачення в супутників". Між тим, наша класика та жива народна мова не надають переваги лише (лиш), тільки, а з потреби послуговуються обома цими словами: "Хотів говорити і не міг. Лише дивився" (Михайло Коцюбинський); "Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю" (Леся Українка). Близьким за звучанням, а інколи і за значенням до лише виступає лишень, однак воно стоїть здебільшого з дієсловом у наказовому способі й відповідає російській частці -ка (смотри-ка, скажи-ка): "А покажи лишень, скільки в тебе грошей" (Григорій Квітка-Основ'яненко).

Надуживають у мовленні і прикметником значний та прислівником значно. Раз у раз чуємо й читаємо: значні успіхи, значний вплив, значно вищий результат і подібне. А точніше і краще було б: чималі (неабиякі, великі) успіхи (вплив), далеко (або куди, набагато) вищий.

У засобах масової інформації стало модно замінювати слово дальший на буцімто "більш українське" подальший. Обидва ці прикметники мають у нашій мові однакове право на існування, щоправда, з певною значеннєвою різницею, приблизно такою самою, як між спорідненими з ними прислівниками далі й подалі. Процес, подію чи явище, які відбулися в найближчий час, слід позначати словом дальший, а те, що станеться набагато пізніше, передавати лексемою подальший. Наприклад: "Дальші роки після смерті дружини він жив у Києві, а його подальше перебування - мені невідоме".

25. У галузі, а не в області

Галузь - сфера - ділянка. Ці слова об'єднує спільне значення - певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять окрему сторону людської діяльності, людських інтересів. Із таким самим змістом, але переносно вживаються царина, лан, нива. Вони надають висловлюванню урочистості, піднесеності або, навпаки, служать засобом іронії.

Досить часто із значенням, яке властиве лексемам цього синонімічного ряду, помилково виступає слово область (очевидно, під впливом російського відповідника): "Уже помітне зрушення в області (треба: галузі) металургії" (з газет); "Валідол знімає біль в області (треба: ділянці) серця" (реклама).

Дієслову терпіти (потерпіти) інколи надають більшого навантаження, ніж те випливає з мовної традиції: "Київ дуже потерпів від німецько-фашистських загарбників". Але ж це слово лише означає виявляти терпіння протягом певного часу, наприклад: "Потерпіть, мамо, ще трохи" (Панас Мирний). Відповідно до російського потерпеть у розумінні зазнати лиха, мук уживається українське постраждати. Отже, його і треба застосувати в цьому випадку: "Київ дуже постраждав від німецько-фашистських загарбників".

26. Відтак - це потім

Про слово відтак, що ним останнім часом вельми захоплюються наші журналісти, багато писали мовознавці. Та правильно його використовують тільки носії західноукраїнських говірок і письменники, так чи інакше пов'язані з цією діалектною базою: "Зупинився (жандарм) перед самою печерою.., а відтак раптом пхнув колоду багнетом" (Іван Франко). Справжнє значення відтак - потім, далі, після того, а не отже, тож, тому, як дехто вважає.

Прикметники одноразовий і одночасний, а відповідно і прислівники одноразово та одночасно часто сприймають за синонімічні, тотожні. Насправді ж значення у них різні. Одноразовий - що відбувається чи відбудеться один раз. Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, нагадати про щось, наприклад: "Вам можуть дати субсидію тільки одноразово, а далі не сподівайтеся постійної фінансової допомоги." Одночасно - значить, у той самий час, коли триває якась інша дія. "Чикаленко одночасно їв, запивав вином і розповідав безперестану" (Леонід Смілянський). Такі ж самі поняття передають слова воднораз та водночас. Ненормативні: учні одноразово слухали пояснення вчителя і писали в зошитах; він одноразово вчився в університеті і працював. Тут потрібно вжити одночасно (водночас).