18 ноября • обновлено в 16:12
МоваЯзык
Блоги Мир

/ Новости политики

Ганна Герман: Криза підштовхує Януковича діяти дуже швидко

382

Харківські домовленості Януковича і Путіна, «яєчні» баталії у парламенті, реакцію Європи на процеси в Україні, плани і наміри Президента України щодо «корекції» діяльності його попередника, обговорювала з «Обозревателем» заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман.

Його програма – це слово, дане народу

- Ніхто не очікував, що Віктор Янукович на посаді Президента візьме такий швидкий старт. Минуло лише два місяці, а він встиг домовитися з Росією про флот і газ тощо. Що залишиться на ті без малого п`ять років, які у нього попереду?

- Янукович працює так швидко і впевнено, що події випереджують коментарі. Але до такого темпу змушують його обставини. Президент отримав зруйновану країну. І тут грає роль не просто день, а навіть година. Їх не можна марнувати. Якщо діяти швидко, рішуче і правильно, то є шанс витягнути Україну з кризи і ще до кінця цього року (а саме такі амбітні терміни поставив собі Президент) домогтися, щоб зупинилося падіння економіки і розпочався економічне зростання. Це завдання на нинішній рік. На наступні – роботи теж вистачить. Адже програма, з якою Віктор Янукович йшов на вибори, містить дуже багато планів щодо змін у країні. Як людина дуже обов’язкова, наш Президент особливо переймається тим, щоб дотримувати слова, яке він дає. Його програма – це слово, дане народу. Я люблю цей вислів Лесі Українки: «Я пані ще не сказаного слова, а сказаного слова я слуга». Президент – людина вільна. Він служить лише народу України і своєму слову, якщо він його дає.

- Очевидно, ви не будете заперечувати, що Януковича і Кучму можна назвати соратниками та однодумцями...

- Я би не була тут аж такою однозначною. І не говорила б про соратництво. Скоріше, може, про спадкоємність. Віктора Януковича можна вважати спадкоємцем професійного підходу до управління економічними процесами, який був у Президента Кучми. Як би хто не оцінював період правління Кучми, але і його друзі, і його опоненти сходяться в одному – у Кучми була професійна команда, грамотна, і сам Леонід Данилович справді був добрим господарником.

- ... та все ж, якщо продовжити паралель з Кучмою. Навіть Леонід Кучма при всій його лояльності до Росії вів Україну у західному напрямку. Чи принаймні тримав паритет. Хіба вам як представниці західної України, де завжди були сильними антирадянські центробіжні тенденції, не здається, що надто тісні обійми Росії, в які потрапила нині Україна, мають тривожний присмак?

- Присмак є, можливо, у вас. Але у мене його нема через те, що я маю більше інформації. Ми з вами говорили про те, що події випереджають коментарі і усвідомлення їх суті суспільством. Такі неординарні заходи, які Януковича підганяє робити дуже швидко криза, у звичайний час вимагають іншого ритму і багатьох пояснень, тлумачень, розмов з людьми. На нашій з вами професійній мові це називається піар-супровідом тієї чи іншої події. Але на такий темп і на таку стилістику процесу справді нема часу. Бо повторюю, якщо Янукович не буде діяти блискавично – він спізниться. І почнуться незворотні процеси, на які вплинути буде вже неможливо. Успішність його місії як Президента, який хоче зміцнити і розбудувати незалежність України залежить від того, чи зуміє він зробити так, щоб до кінця року розпочалося поліпшення в економіці.

Тимошенко ніколи не була проти пролонгації угод про базування в Севастополі російського флоту

- Ви кажете, що у вас більше інформації, ніж, приміром, у преси. Прокоментуйте, будь ласка, останній візит Путіна до України. Про що йшлося на його зустрічі з Януковичем? Інформації про це просочилося небагато. На які іще поступки Росії піде Україна?

- Стосовно, як Ви сказали, «просочилося»…Чим відрізняються українські журналісти від, наприклад, західних? Тим, що західні ніколи не пішли б спати, не дочекавшись, поки Путін покине палац Президента на Банковій. Коли я побачила, що Путіна дочекалося всього кілька камер, дві з яких були російські, то подумала, що українським журналістам ще треба вчитися здобувати інформацію і заробляти на ній. Путін був відкритий до будь-якого питання і готовий був відповідати, але майже не було, кому запитувати. Путін сказав сенсаційну річ – що Юлія Тимошенко ніколи не була проти пролонгації угод про базування в Севастополі російського флоту.

Вона говорила, що це лише питання ціни. Це справді сенсаційна заява російського прем’єра, і я думала, що вранці про неї будуть говорити всі, що будуть коментарі, суперечки, обговорення і т.д. Але реакція була несподівано млявою. Велика проблема українських журналістів, що деякі з них під час в тому числі й минулої передвиборчої кампанії розучилися самі визначати, що становить інтерес, а що ні. Вони все більше покладалися на свого роду замовлення штабів.

Такі собі новітні темники. Не безкоштовні, як правило. Питання про те, «а хто замовив?» тему, матеріал, компромат і т.д., на превеликий жаль, стало нормою життя багатьох журналістів. Я, боронь Боже, не узагальнюю, мені прикро це говорити. Але це правда. Бо коли до мене, наприклад, приїжджає журналістка зі Львова і каже: «Ви можете заплатити певну суму, і копромат на вас і вашу родину не вийде в газеті?». Я відповідаю просто, що я не боюся замовного бруду. Але така практика в українській дійсності є. І ви, мабуть, принаймні чули щось про це.

- Але повертаючись до візиту Путіна...

- Стосовно вашого питання про поступки. Я не вважаю харківські угоди якоюсь поступкою Росії. Це взаємовигідні контракти. Ми повинні розуміти, що двосторонні відносини – це як танго, а його треба танцювати вдвох. Таким чином, обом партнерам має бути вигідний контракт. І треба завжди шукати як консенсус, так і спільні інтереси. Крапка.

- Що дала Україні поїздка Януковича до Страсбургу?

- Додала впевненості. Додала ваги. Додала перспективи. Зокрема, Президент багато зробив для прискорення судової реформи в Україні. Сама підготовка до цієї поїздки дала можливість Президентові ще раз звернути увагу на такі важливі питання, як права людини, свобода преси, гендерна політика. Знаєте, першим особам держави, які майже весь час віддають на економічні реформи, бо цього вимагають обставини, потрібні розмови на ці теми на такому високому рівні. Це завжди корисно – зайвий раз поміркувати про демократію. До Страсбурга треба часто їздити.

- Стосовно демократії та свободи слова. Давній друг України Ханне Северінсен вважає, що з цим у нас великі проблеми...

- Ханне Северінсен – радник Юлії Тимошенко. Тому її заяви і оцінки дуже відрізняються від більшості її колег у ПАРЄ. Коли Сіверенсен знову стане незалежним експертом, тоді її заяви будуть більш об’єктивними і вартуватимуть більшої уваги.

- Тобто ви не вважаєте, що з приходом Януковича до влади в Україні почалися утиски свободи слова?

- Це опозиція видає бажане за дійсне. Коли Юлії Тимошенко не мали можливості журналісти поставити питання на брифінгах (лише питання заплановані), то чомусь ніхто не кричав про згортання свободи слова… Я не вважаю, що зараз влада більш закрита, ніж була до нашої перемоги. Зрештою, ви самі можете це оцінити. Ви сьогодні подзвонили, вас відразу прийняли в Адміністрації Президента. Вас провели навіть без редакційного посвідчення. І відповіли на всі ваші запитання. Чи ви назвете це згортанням свободи слова?

Найкраще відзначення пам’яті жертв Голодомору – це коли в державі не буде жодної голодної дитини

- Скажіть, те, що ПАРЄ не визнала український Голодомор геноцидом, впливатиме на традиції вшанування загиблих, як це повелося за президентства Ющенка?

- У Європі – демократія. Вони приймають свої демократичні рішення. Дають свої оцінки. В Україні – теж демократія. Ми приймаємо свої рішення з тим, щоб вони ґрунтувалися на принципах демократії. Чи будемо ми широко відзначати Голодомор? Я вважаю, що данину шани загиблим у цій трагедії держава повинна і буде віддавати завжди. Але я проти політичних спекуляцій на трагедії і на людському горі. Заробляти політичні бали треба на тому, щоб не було голодоморів для мільйонів людей. А при минулій владі дуже багато людей, дітей, старих не доїдало. Влада викидала мільйони на пам’ятники Голодомору.

Половину тих грошей розкрадали – тепер пам’ятники завалюються, бо покрали матеріали. Але влада не дбала про живих, про тих, хто їжу шукає по смітниках. Влада сором’язливо тих людей не бачила. У нас інший підхід. Найкраще відзначення пам’яті жертв Голодомору – це коли в державі не буде жодної голодної дитини. Я думаю, що такий підхід правильний. А все решта – піар і спекуляції.

- Іще питання, пов`язане з історією. Чи скасовуватиме Янукович укази Ющенка про нагородження Бандери та Шухевича?

- Я не знаю. Впевнена, Президент прийме правильне рішення. Таке, що відповідає настроям більшості громадян. Я, наприклад, пропонувала б тут провести референдум. Можливо… Це дало б підґрунтя опиратися на думку громадськості.

- І знов згадуючи Кучму. У 2004-му опозиція і влада все ж сідала за стіл переговорів, які б пристрасті не вирували у цей час в людських настроях та на київських вулицях. Чи є якась вірогідність того, що й зараз представникі протилежних політичних таборів почнуть чути один одного?

- Коли опозиція зрозуміє, що діалог – це краще, ніж димові шашки, ми поза всяким сумнівом сядемо з ними за стіл переговорів. Але їм не потрібен діалог. Їм потрібна війна, громадянський конфлікт. Тимошенко не може жити без конфлікту. Конфлікт – це те, з чого вона заряджає свої політичні акумулятори.

- Пані Ганно, наскільки Віктор Янукович є персоною, залежною від свого оточення?

- Віктор Янукович незалежна політична фігура. Так, команда – це його опертя. Лідер повинен мати команду. Але це великі спекуляції, коли говорять, що хтось конкретно має будь-який вплив на рішення Президента.

- Чи відповідає дійсності те, що у цій команді нині – розкол, і ви особисто маєте конфлікт з головою АП Сергієм Льовочкіним?

- Будь-який конфлікт у команді послабив би нас усіх. Ані я, ані Сергій Льовочкін ніколи не підуть на будь-які кроки, які послаблювали б команду. Знаєте, навіть з чисто прагматичних міркувань – нам вигідно бути сильними. А ми сильні доти, доки ми разом, доки ми помагаємо одне одному, а не підставляємо одне одного. Тому у мене ніколи не буде конфлікту з Льовочкіним. Переконана, Сергій Володимирович теж стоїть на таких самих засадах.

- І ще повертаючись до опозиції. Чи імпонує Президенту Януковичу ідея співпраці бодай з кимось з опозиційних лідерів? Бо існує опозиція Тимошенко, опозиція Ющенка, а також – Яценюка, Тягнибока... На жаль, між собою вони так остаточно і не домовилися...

- І не зможуть домовитися. Але в середовищі опозиційних лідерів є особи конструктивні, які не раз доводили, що задля України вони можуть переступити через власні амбіції і знаходити порозуміння над бар’єрами.

- Чи розпускатиме Янукович парламент, якщо і подальші його засідання відбуватимуться у тому ж стилі, як це було 27 квітня?

- Парламент буде працювати повну каденцію. Влада буде єдиною і згуртуваною. І ми досягнемо мети – ми витягнемо Україну з кризи і поставимо її на рейки економічного розвитку. Це гарантія.

Не пропусти молнию! Подписывайся на нас в Telegram