Політична доцільність вища за Конституцію?

2012 року «Свобода» матиме фракцію у Раді. Партія влади ризикує, відмовившись від виборів 2011 року. Тігіпко Януковичу не конкурент - Юрій Якименко

Останні події свідчать про те, що наступні парламентські вибори, не зважаючи на певні протиріччя із Конституцією, все ж таки відбудуться 2012 року. Цього ж року спливає термін повноважень Київського міського голови. Окрім того, 2015 року на нас чекають чергові президентські вибори.

«Обозреватель» попросив поділитися своїми прогнозами щодо того, хто стане «улюбленцем Фортуни» або політичної доцільності під час цих перегонів директора політико-правових програм Центру Разумкова Юрія Якименка.

Юрій Якименко: Що би не говорили про те, що дата 2012 року є легітимною, насправді це не так. Насправді перемогла «партія прихильників виборів 2012 року». Була обрана найбільш слабка ланка в цьому процесі, від якої залежало прийняття рішення – Центральна виборча комісія. Зараз її склад дозволяє приймати ті рішення, які потрібні.

Припустимо, ці вибори відбуваються в 2012 році. Хто від цього виграє, хто програє? На мій погляд, партії влади логічніше було б йти на вибори в 2011 році, тому що, по-перше, дуже невеликий проміжок часу між місцевими виборами і новою виборчою кампанією, ще немає серйозних негативних соціальних ефектів. Але корпоративна солідарність депутатського корпусу, очевидно, зіграла вирішальну роль.

Кому посміхнеться Фортуна? В першу чергу, це залежатиме від соціально-економічної ситуації. Якщо вона буде погіршуватись, це може поступово відбирати базу підтримки Партії регіонів. Це створює додаткові ризики для партії влади.

Звичайно, вони намагатимуться компенсувати можливі втрати шляхом змін виборчого законодавства. Вже зараз говориться про те, що на парламентських виборах буде запроваджена змішана виборча система. Це може дозволити отримати більшість у парламенті, не маючи більшості за партійними списками.

Інші політичні сили. За нашими даними, в парламент проходить до семи політичних сил – Партія регіонів, БЮТ, «Сильна Україна», «Фронт Змін», комуністи, «Свобода» і Литвин. Хтось один постійно балансує, але ці політичні сили можуть претендувати на проходження в парламент.

Але очевидно, що, якщо ситуація погіршуватиметься і наростатимуть протестні настрої, це може, окрім Партії регіонів, вдарити і по коаліційних політичних силах, по «Сильній Україні». Перший сигнал – місцеві вибори. Результат нижчий за персональний рейтинг Тігіпка. Нішеві політичні сили – праві, ліві, комуністи і «Свобода» виберуть свій електорат до 5%. Менш загрозлива ситуація, звичайно, у «Фронту Змін», тому що наростання протестних настроїв у суспільстві підживлює опозицію. Найбільший стрибок у рейтингу може бути у тієї політичної сили, яка зможе інтегруватися у протестний рух саме на соціально-економічних підставах.

«Обозреватель»: Щодо ситуації в столиці. Наскільки, на вашу думку, було доцільним розділення влади?

Юрій Якименко: Розділення влади передбачено Законом про столицю. По суті, київський мер обіймав три посади: він був Київським міським голосовою, головою КМДА і головою Київської міської ради – дуже багато повноважень в одних руках. Це завжди відкриває можливості для зловживань цими повноваженнями.

Що стосується розведення цих функцій. Київ має самоврядні функції як місто і загальнодержавні як столиця. Очевидно, що певне роз’єднання цих функцій є доцільним. Але питання в тому, що це не має відбуватися на догоду політичній доцільності. Якщо Регіони не можуть провести свого мера, вони просто змінюють правила гри: вони розмежовують ці посади, не зважаючи на висновок Конституційного Суду про те, що головою КМДА може бути призначений тільки обраний киянами мер. Тим самим звужуються функції місцевого самоврядування в Києві, тому що кияни обирали мера з певними повноваженнями. Очевидно, ці проблеми треба вирішувати, але не так, як вони вирішуються нинішньою партією влади.

«Обозреватель»: Хто має реальні шанси стати мером столиці у 2012 році?

Юрій Якименко: В першу чергу, це залежатиме від того, якого кандидата висуватиме і підтримуватиме партія влади, як змінюватиметься Закон про столицю. Якщо у них не буде кандидата, можливо, вони залишатимуть все як є: хай мером буде той чи інший популярний політик, але керувати будемо ми. По-друге, ситуація може змінитися. Ми маємо досить великий проміжок часу, тому можлива зміна симпатій.

«Обозреватель»: Дехто з експертів допускає, що Юлія Тимошенко може висунути свою кандидатуру на посаду мера столиці. Це можливо?

Юрій Якименко: Я думаю, це малоймовірно, тому що для лідера загальнонаціональної партії посада столичного міського голови – все-таки не той масштаб.

«Обозреватель»: А як щодо таких постатей, як Арсеній Яценюк, Сергій Тігіпко, Олег Тягнибок?

Юрій Якименко: Я не думаю, що лідери загальнонаціональних політичних партій поки готові обиратися на посаду міського голови міста Києва. По-перше, тут має бути політик з київським корінням, по-друге, політичні вибори і вибори мера мають різну природу.

«Обозреватель»: Кілька слів щодо наступних президентських виборів. Зрозуміло, що це питання віддаленого майбутнього, але тим не менше: чи захоче Віктор Янукович іти на другий термін президентства?

Юрій Якименко: З одного боку, треба йти. Проголошені дуже амбітні цілі. Очевидно, він хоче увійти в історію як президент-модернізатор і реформатор. З іншого боку, зараз вся владна команда працює на імідж Віктора Януковича – навряд чи це йде йому на користь, тому що рівень підтримки президента суттєво впав. Тепер президент несе відповідальність за діяльність уряду і все тепер буде адресуватися безпосередньо йому.

Якщо ситуація в країні покращиться, він має шанси, якщо вона буде погіршуватись, і його рейтинг буде знижуватись. Відповідно, альтернативні кандидати будуть підніматися. Тому до 2015 року все буде залежати від реальної ситуації в країні.

«Обозреватель»: На минулих президентських виборах головне протистояння відбувалося між представниками Партії регіонів та БЮТ. Хто в 2015 році буде головним опонентом Віктора Януковича?

Юрій Якименко: Головного опонента треба шукати вже зараз в таборі некоаліційних політичних сил. Зрозуміло, що Сергій Тігіпко в цій ситуації дедалі більше не сприймається як альтернатива. Він може бути кандидатом-дублером, але не може бути реальною альтернативою Віктору Януковичу.

Треба дивитись на інший табір – на БЮТ, «Фронт Змін» і тих політиків, які мають позитивну динаміку рейтингу.

«Обозреватель»: Чи може до 2015 року з’явитися нова постать, яка набуде такої популярності, що зможе сперечатися із Віктором Януковичем?

Юрій Якименко: Час дозволяє це зробити, хоча, звичайно, стартувати треба не з порожнього місця. Все можливо. За умов зростання протестних настроїв в суспільстві це середовище може висунути свого представника, який згодом може стати кандидатом на президентських виборах.

Читайте новини за підсумками прес-конференції:

Янукович обречен на второй срок

Тигипко Януковичу не конкурент

В Украине возможно прямое президентское правление

Кресло мэра Киева слишком мало для Тимошенко

Дивіться тематичні відеосюжети:

Выборы в 2012 - риск для ПР

В парламент-2012 попадает Тягныбок

Тигипко Януковичу не конкурент