П’ять років Ющенка: більше кроків назад, ніж вперед, 5 ноября 2009

П’ять років Ющенка: більше кроків назад, ніж вперед, 5 ноября 2009

Незважаючи на численні поради від своїх колишніх прихильників, близьких Любих Друзів, не робити цього, Президент Віктор Ющенко все-таки домагається другого терміну повноважень. В демократичній країні цього ніколи не трапиться.

Рейтинг Президента Віктора Ющенка впав щонайменше до п’яти відсотків. Хоча це могло би розглядатися як катастрофа в більшості демократичних країн і призвести до дострокових виборів, Ющенка не хвилюють низькі результати опитувань громадської думки, і він буде балотуватися в президенти у січневих виборах 2010 року. У західних демократіях лідер, що отримує менше двадцяти відсотків підтримки, сприймається як президент-невдаха, який не повинен мати моральне право висувати свою кандидатуру на другий термін. Тим не менше, Ющенко, як і раніше, переконаний у своїй участі в другому раунді виборів.

Видео дня

У виборчій кампанії 2004 року Ющенко подав на розгляд програму "Десять кроків назустріч людям" і в жовтні-листопаді підготував "14 проектів указів", які він обіцяв видати після приходу до влади. Обіцянку Ющенко запроторити "бандитів до в'язниці!" не було включено до його програми та указів, але це він обіцяв у своїх численних виступах.

Виконання або невиконання передвиборних програм мають важливе значення для демократичних політичних систем, оскільки для політиків це є підсумком рівня відповідальності та звітності, про що вони обіцяли своїм виборцям. Розглянемо програму "Десять кроків” і "14 проектів указів", щоб переконатися, чи виконав Ющенко свої передвиборчі обіцянки 2004 року, і в якій мірі він як Президент проявив свою відданість демократичним принципам. Ющенко неодноразово прагнув заслужити довіру України, що стала демократичною державою під час його президентства.

Десять кроків

1. Створити 5 мільйонів нових робочих місць.

У президентській доповіді (http://www.president.gov.ua/docs/10krokiv.pdf ) Ющенко стверджував, що було створено 3,6 мільйона нових робочих місць. Незрозуміло, яким чином Президент може приписувати на свій рахунок все, що пов'язано з соціально-економічними питаннями, які підпадають під компетенцію уряду згідно з Конституцією України від 2006 року. Крім того, таке завдання було б неможливо виконати, тому що Президент свого часу мав погані відносини з трьома з чотирьох урядів у парламенті. Кожне досягнення у цій галузі є результатом роботи уряду, що могла би бути більш продуктивною, якби Президент не блокував політику уряду. Відомий фахівець з української економіки Андерс Аслунд пише у своїй новій книзі, що Ющенко "ніколи не давав Тимошенко можливості керувати, і він домігся повного застою уряду. Починаючи з квітня 2008 року він наклав вето на майже всі законодавчі акти і рішення, запропоновані Юлією Тимошенко". Далі Аслунд пише: "Поведінка Ющенка в 2008 році була дивною. Хоча він створив коаліцію з Тимошенко, він жодного разу не дав можливості працювати її уряду. Все його президенство можна відзначити як законодавчий глухий кут"(«Як Україна стала ринковою економікою і демократією», Вашингтон: Інститут міжнародної економіки Петерсон, 2009 р., ст. 222 і 233).

2. Забезпечити пріоритетне фінансування соціальних програм.

Коли обидва уряди Тимошенко мали на меті здійснити фінансування соціальної програми, прем’єр-міністр була звинувачена Президентом у "популізмі". У той же час Президент поставив собі в заслугу впровадження соціальних програм: "Ми зробили значні соціальні зміни. Ми подбали про сиріт ... Безробіття є найнижчим за 18 років нашої незалежності. Рівень життя покращився за ці 18 років "(Associated Press, 21 вересня). У своїй доповіді Президент приписує собі збільшення пенсій та здобутки в інших сферах соціальної політики, які по праву належать до заслуг уряду Тимошенко, який він намагався блокувати. Знову ж таки, Президенте Ющенко, чи не будете Ви такі ласкаві пояснити, яким чином Президент може претендувати на заслуги в області, яка не входить до його конституційних повноважень, і що саме він прагнув підірвати, переслідуючи уряд?

3. Збільшити бюджет – зменшити податки.

У своєму звіті Президент повідомляє, що бюджет збільшився з 90 млрд гривень у 2004 році до 220 млн гривень на сьогодні. Джерелами цих високих бюджетних доходів є приватизація, скорочення тіньової економіки і великі іноземні інвестиції. Досягнення у цих областях знову ж таки належать роботі уряду - не Президента. Розглянемо приватизацію - зовсім недавно в Одесі Президент намагався блокувати урядову програму приватизації. Експерт з української політики та економіст Аслунд писав у своїй новій книзі, що Президент "говорив, як старомодний соціаліст", коли він наклав вето на урядовий план приватизації. Президент підтримав анти-приватизаційну політику, назначивши одного з членів Соціалістичної партії на посаду голови Фонду держмайна. Іноземні інвестиції в Україні збільшилися, але вони могли би бути набагато вищими, якби Європі і Північній Америці не почали набридати Україна і «непосильна праця» Ющенка від 2007 року. Тож Україна на міжнародній арені має сьогодні пoганий імідж.

4. Примусити уряд працювати на людей; рішуче боротися з корупцією.

Президент може прагнути визнання у справі надання допомоги в боротьбі з корупцією, але ситуація на сьогоднішній день є ще гіршою, ніж в епоху Кучми, або й зовсім не покращилася з 2004 року. Президентом не було розпочато жодної систематичної програми, яка була би готова боротися з корупцією, а президентська підтримка "РосУкрЕнерго" принесла велику кількість корумпованих грошей в Секретаріат Президента, його власну сім'ю (тобто Петру Ющенко) та Партію регіонів. Корупція в Генпрокуратурі, судовій владі та МВС вийшла з-під контролю. Українська еліта, як і раніше, залишається поза законом, оскільки Ющенко не підтримав притягнення до судової відповідальності за зловживання службовим становищем жодної високопоставленої посадової особи. Німецький науковий центр з досліджень всесвітньої корупції Transparency International встановив, що Україна поліпшила свою боротьбу з корупцією тільки в 2005 і 2006 роках, але потім з 2007 року стагнувала і швидко повернулася до тих самих рівнів. Катастрофічне збільшення корупції в Україні з 2007 року є результатом відсутності в країні керівництва, а також політичної кризи і конфлікту всередині еліти, за який в першу чергу треба звинувачувати Ющенка. Протягом п'яти років після "Революції Троянд" в Грузії, президент Михайло Саакашвілі продемонстрував політичну волю, якої ніколи не було в Ющенка. Грузія добивалася прогресу у своїй боротьбі з корупцією з кожним роком, починаючи з 2004 р., і тільки 5 країн Європейського союзу і Європейської угоди про вільну торгівлю мають трохи кращі за Грузію показники у боротьбі з корупцією в цьому році. Потрібна політична воля, щоб боротися з корупцією, а в Ющенка її немає. У 2008 за Індексом сприйняття корупції Україна посідає 134-е місце, а Грузія – 67-е. У 2009 році Глобальний Барометр корупції визначає рейтинг корумпованості в Україні на позначці 4,3 (де 5 – найгірша оцінка, а 1 - найкраща). Тим часом, Грузія отримує оцінку 3.1, яка є кращою, ніж у США (3,7) і Канаді (3,2).

5. Створити безпечні умови для життя людей.

Ця сфера перебуває у компетенції уряду, згідно з яким конституційно делегованою одиницею є Міністерство Внутрішніх Справ (МВС). Президент не допомагав у реформуванні МВС, яке залишається таким же корумпованим і надмірно роздутим. Спроби Президента взяти контроль над силами спецназу МВС, щоб створити Національну гвардію під його контролем, були заблоковані його парламентськими прихильниками (тобто Комітетом з Національної Безпеки та оборони на чолі з Анатолієм Гриценком) як загрозу для молодої демократії в Україні. У 1991-1999 Національна гвардія перебувала під пильним наглядом парламентсько-президентського управління.

Далі буде...

П’ять років Ющенка: більше кроків назад, ніж вперед, 5 ноября 2009