УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Європа vs Росія - подорож у підсвідоме нації

Європа vs Росія - подорож у підсвідоме нації

В рамках «Етновесни» та конкурсу «Сім чудес України» відбулася поїздка журналістів на Волинь.

На Волині журналісти ознайомились із архітектурою міста Луцька, зокрема Луцький замок представлено в номінацію на одне з чудес України.

Луцький Замок відреставрований лиш косметично

З Луцька журналісти попрямували до села Колодяжного, де знаходився маєток родини Косачів.

Микола Томенко, один з організаторів поїздки приурочив відвідини батьківщини Лесі Українки до відзначення Днів Європи в Україні.

Родина Косачів представляла собою цвіт інтелігенції України 19-20 ст. сама Леся Українка значно випередила свій час, була особистістю не легкої долі, плідно творила, перекладала з 10-ти мов, в тому числі з давньоіндійської.

Микола Томенко на милицях не ходив фортецею, але відвідав музей в Колодяжному

Поетеса мріяла займатися музикою, але туберкульоз кісток не дозволив їй присвятити себе улюбленій справі. Тому Леся Українка писала прозу, поезію, драматургію. Доля не дала їй часу стати видатним істориком.

Леся Українка була чи не єдиною особистістю, яка зуміла вписати Україну у світовий контекст. Досліджуючи історію рідного краю, вона порівнювала її з історіями інших країн, писала твори, гідні звання світової класики.

Сьогодні асоціації з Лесиним іменем пересічного українця обмежуються лише «Лісовою піснею». Але навіть дванадцятитомник її творів виявився не повним. Нова українська драма, створена Лесею Українкою досі не осягнена, досі не було гідних постановок її п’єс. Глибокі, філософські, часто, надто складні ідеї незрозумілі були її сучасникам, так і не зрозумілі нам.

Озеро поруч з садибою Косачів

Наша, українська Європа давно тут. Адже Європа для нас сьогодні – це синонім цілісності, здоров’я і віри в майбутнє. Європа для українця – це інтелектуальний додаток до власної сутності, долучення до традиції мислення. І конфлікти серед українців вочевидь полягають у тому, до яких геніїв долучитись: до європейських, чи до російських, до якої традиції мислення примкнути?

Але ми маємо власну традицію, вона – це забуті імена минулого, серед яких і ім’я Лариси Петрівни Косач.

- Сьогодні українець втрачає інтерес до самого себе, - стверджує Микола Томенко, - сьогодні ЗМІ фокусують увагу читача на питаннях другорядних з точки зору вічності, а питання, першорядні лишаються забутими.

Якщо ми перестанемо бути цікавими самі собі, ми не будемо цікавими нікому іншому, ми ніколи не зрозуміємо ким ми були і ніколи ніким не будемо.

Наводимо витяг з поеми «Бояриня», з поеми, що піддавалася цензурі і не увійшла у відомий 12-томник творів Лесі.

С т е п а н

Трудно.

Нема при чім нам жити на Вкраїні.

Самі здорові, знаєте, — садибу

сплюндровано було нам до цеглини

ще за Виговщини. Були ми зроду

не дуже так маєтні, а тоді

й ті невеликі добра утеряли.

Поки чогось добувся на Москві,

мій батько тяжко бідував із нами.

На раді Переяславській мій батько,

подавши слово за Москву, додержав

те слово вірне.

І в а н

Мав кому держати!

Лихий їх спокусив давати слово!

П е р е б і й н и й

Тоді ще, сину, надвоє гадалось,

ніхто не знав, як справа обернеться...

а потім... присягу не кожне зрадить...

І в а н (іронічно)

Та певне! краще зрадити Вкраїну!

С т е п а н (спалахнув, але стримався)

Не зраджував України мій батько!

Він їй служив з-під царської руки

не гірш, ніж вороги його служили

з-під польської корони.

І в а н

Та, звичайне,

однаково, чиї лизати п'яти,

чи лядські, чи московські!..

С т е п а н

А багато

було таких, що самостійно стали?

П е р е б і й н и й (до Івана)

Сутужна, сину мій, вкраїнська справа...

Старий Богдан уже ж був не дурніший

від нас з тобою, а проте ж і він

не вдержався при власній силі.

Нагадаємо, образ Лесі Українки було переосмислено Оксаною Забужко у її творі «Notre damme d’Ukraine».

Читайте також статтю Юрка Зеленого на тему перемоги Верки Сердючки на Євробаченні. Автор стверджує, що європейський вибір далеко не найкращий шлях України.