Коли Наливайко відступав з Білої Церкви до Канева, це не здавалося безладною втечею, він навіть тягнув за собою артилерію. Артилеристи були прикуті до гармат ланцюгами. Бо тоді ще не вигадали імперативного мандату.

Видео дня

Політологи зайві. За них все давно написав Яворницький. «Історія запорізьких козаків»! Особливо варто перечитати те, що відбувалося після Хмельниччини. Один-в-один як нині. Ті самі персонажі, ті самі проблеми, ті самі події, ті самі сусіди, той самий абсурд. Янукович – Брюховецький. Ющенко – Юрась Хмельниченко. Юля – певно, Виговський. Лише масштаби нинішніх дрібніші.

Все фундаментально визначають невловимі речі, такі, як взаємодія суперструн, або дух народу. Теорія суперструн загальніша за «загальну теорію поля», в ній розбираються лише зо три десятка божевільних науковців в усьому світі і пояснити нікому не здатні, бо їхні психіатри не мають належної освіти. Дух народу сильніший за економіку, класову боротьбу і систему соціального забезпечення. Проте відчути його через раптове осяяння могли лише Яворницький в розкопі, Шевченко в Казахстані, Гонта на згарищі Умані і Каганович, коли усвідомив, що таки вмре своєю смертю. Таких більше немає. Дух народу зумовлює події XVII сторіччя і сімнадцятого року, і сімнадцятої спроби Ющенка розпустити Верховну Раду. Дух народу не дасть їм домовитися. Вони воюватимуть вічно.

Глобально все визначає дух народу, а локально – дух Януковича. Чому він здався у 2004-му, і прагне це повторити сьогодні? Тоді, маючи повноту влади, він здався опозиції. Нині, маючи повноту влади, він поступився президенту, в якого повноважень не більше, ніж в опозиції. Тоді він здався ворожому Майдану. Нині він зробив собі дружній Майдан, і все одно здався.

Бандит, як про нього кажуть, міцний господарник, мафіозо, зрештою крупний, сильний чолов’яга, поступається хворому бухгалтеру. Чому?

Ми всі, навіть найбільш контрсистемні з нас, - кримінальники, звикли сприймати Кримінальний кодекс як рок. Ми ніколи не вміли переступити через чорну магію держави і усвідомити цього суддю чи цього міліціонера не як трансцендентне зло, а як конкретного ворога, який вдирається в наше життя, щоб опускати і грабувати нас. Ми наважуємося боротися лише через корупцію, тобто даємо їм гроші – те що вони хочуть мати від нас. Вони кажуть: ми лише коліщатка, майте претензію до репресивної машини. Проте варто лише нам сказати: ні, ти не коліщатко, ти Микола, і ти винен, і бити я буду тебе, а не машину, і машина одразу розвалиться. Чи буде від цього краще? Свобода несе багато незручностей.

Для Януковича Ющенко все ще коліщатко. Янукович, сам будучи коліщатком, знає, що машину не подолаєш. Її іноді можна підкупити, проте завжди доводиться терпіти.

Ежен-Франсуа Відок, бувший каторжник, а згодом голова Паризької таємної поліції, залишив чудові мемуари. Його улюбленим методом була поліцейська провокація. Він спровокував, заарештував і відправив на каторгу багатьох вбивць і грабіжників. І всі вони – пише він – відправляючись за ґрати, обіцяли вийти і вбити мене. Я все життя обходився без охорони. Жодна волосина не впала з моєї голови.

У цьому французи дуже подібні на нас. На відміну від італійців, які належать до більш давньої і глибокої культури, вони не вбивають суддів.

Натомість Ющенко так довго медитував на бджіл і трипільські черепки, що нарешті потрапив в резонанс з еманаціями ландшафту. Можливо тому, що на відміну від Януковича він не стільки особистість, скільки персонаж. На останньому круглому столі ми спостерігали очевидні ознаки резонансу. Він провів круглий стіл за півтори години! Раніше його вступне слово тривало години чотири. Раніше він не міг завершити жодної початої думки. Нині він висловлюється коротко, директивно, ричить. Змінилися темп і ритм розмови. Мусоліні! Суди – облуда! Конституція – брехня! Парламент – п’ята нога у возі нашої революції! Дух закону заперечує букву! Геть стабільність! Гвинтівка народжує владу! Рада оборони і безпеки замість Кабміну. Незабаром комісари конвенту з пістолетами в кишенях поїдуть по відомствах і областях.

Хоча, кольори його краваток дещо розчаровують.

До чого це все? До того, що основним органом осягнення сучасної політики має бути не вухо, не очі, навіть не мозок, а в першу чергу ніс! Очі обдурюють, слух дезорієнтує, проте яким би гламурним не виглядав диявол, запах сірки його видає. Запах цілісний, первісний, «феноменологічний». Тому давня метафора каже «Дух Божий», а не, скажімо, Марево Господнє…

Треба ловити Дух народу, дух події, дух доби. Сучасна наука нарешті стає на шлях виправлення. Свідчення цьому – улюблена лайка науковців. Коли вони хочуть вас розтоптати, то кажуть про ваше твердження: «це примітивний редукціонізм».

Алілуя! Нарешті! І вони зрозуміли. Взагалі, гріх – це редукція. Окрім того, насправді, редукція є найулюбленішим гріхом сучасної людини. В першу чергу щодо двох найважливіших у світі речей: любові і політики.

Бог – є любов, а гріх – це редукція. І ми первісне, субстанціональне розкладаємо на комплекси. А психологію, у свою чергу, зводимо до фізіології. А фізіологію до хімії. А хімію до квантової механіки. А вже її до теорії суперструн, яку ніхто не розуміє, бо це метафізика. А в метафізиці ховається Бог, який є Любов. Порочне коло сучасності.

Людина, взагалі, іде на зустріч Богові, від окремого до загального. Натомість Бог спочатку створює Всесвіт, а вже тоді піщинку. Саме цю ущербність людини мають на увазі, коли кажуть про первородний гріх. Грішники стверджують, що політика – це концентрована економіка, історію редукують до психології, релігії нав’язують соціальні обов’язки.

А праведники принюхуються. І чітко відрізняють запах сірки від диму ладану.