Газотранспортна наша цнота й цього разу встояла знов!

Пісня про зиму і втому

***

Трохи більше, ніж місяць тому

Ми сідали гуртом за столи.

А сьогодні таку відчуваємо втому,

Наче цілий рік прожили.

Дні гуркочуть вервечкою, ніби трамваї,

У салонах замерзло скло.

Ось ми й впевнились: так не буває,

Щоб зими взагалі не було.

Повсякденність нас добиває.

Де він, щастя мідний п’ятак?

Ми упевнились – так не буває,

Щоб в Європу приймали за так…

Але й нам не варто до рота

Пхати палець під час розмов.

Газотранспортна наша цнота

Й цього разу встояла знов!

І хоч нам небагато вдалося

І нічого до рук не далося,

Так і ми ж до рук не дались!

(Тільки в славному місті Давосі

Дехто з наших повеселивсь.)

Ще недавно були ми натхненні

До найглибшої душ глибини.

Наші мрії були цілковито здійсненні,

Та чомусь не здійснились вони…

А тепер нас лякають грипом,

І ніхто не скасовує віз,

І повільно, зі скрипом-рипом

Їде наш жовто-синій віз.

Ми не збились в слухняну череду.

І нехай невтішний прогноз,

І нехай нас чекає попереду

Весняний авітаміноз,

Та зима відгуркоче з трамваями,

Залишившись лише у снах.

Справжню зиму ми все таки маємо.

Може прийде і справжня весна?