Газотранспортна наша цнота й цього разу встояла знов!
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Пісня про зиму і втому
***
Трохи більше, ніж місяць тому
Ми сідали гуртом за столи.
А сьогодні таку відчуваємо втому,
Наче цілий рік прожили.
Дні гуркочуть вервечкою, ніби трамваї,
У салонах замерзло скло.
Ось ми й впевнились: так не буває,
Щоб зими взагалі не було.
Повсякденність нас добиває.
Де він, щастя мідний п’ятак?
Ми упевнились – так не буває,
Щоб в Європу приймали за так…
Але й нам не варто до рота
Пхати палець під час розмов.
Газотранспортна наша цнота
Й цього разу встояла знов!
І хоч нам небагато вдалося
І нічого до рук не далося,
Так і ми ж до рук не дались!
(Тільки в славному місті Давосі
Дехто з наших повеселивсь.)
Ще недавно були ми натхненні
До найглибшої душ глибини.
Наші мрії були цілковито здійсненні,
Та чомусь не здійснились вони…
А тепер нас лякають грипом,
І ніхто не скасовує віз,
І повільно, зі скрипом-рипом
Їде наш жовто-синій віз.
Ми не збились в слухняну череду.
І нехай невтішний прогноз,
І нехай нас чекає попереду
Весняний авітаміноз,
Та зима відгуркоче з трамваями,
Залишившись лише у снах.
Справжню зиму ми все таки маємо.
Може прийде і справжня весна?