На картини генія злетілась київська рать
Наприкінці минулого тижня у Києві відбулася справді непересічна подія. І хоча у п’ятницю культурне життя столиці завжди насичене, багато високопосадовців та відомих людей України завітало саме до Київського музею російського мистецтва. Нарешті український глядач зміг побачити картини-шедеври визнаного у всьому світі генія — нашого з вами земляка Івана Марчука.
Що ж відомо про цього національного героя пересічному українцю? Мабуть, для більшості просто видасться знайомим прізвище художника. Ще хтось, можливо, пригадає новину двомісячної давнини, де повідомляли про українського митця, який увійшов до сотні сучасних геніїв планети. А, насправді, варто знати і побачити більше, бо це визначна постать не тільки української, а й світової культури.
Не обов’язково бути знавцем біографії, щоб дати гідну оцінку людині. Найкращий спосіб дізнатись про художника — ознайомитись з його творчістю. І тут не потрібно навичок художнього критика, щоб оцінити красу картин Марчука. В нашій країні, як каже художник, ніхто по-справжньому не тямить в мистецтві. Тут достатньо вміти відчувати — підійти до картини вдруге і втретє, знайти щось своє. Цей геній — виходець з народу, отже, на ментальному рівні його картини будуть зрозумілими кожному. І хоча він розповідає, що не любить фольклору та національних елементів у творчості, все ж його пейзажна лірика — це ода рідній землі.
Автор стверджує, що читати його картини неможливо. Він не закодовує в них таємний смисл — просто потрібно відчути…. Відчути нові емоції, торкнувшись чогось досі незнаного — побачити нові світи сюрреалізму. Або пережити давно забуті, але знайомі до болю відчуття втраченого — сільські хатинки, українські пейзажі, смак дитинства…
Іван Марчук — український художник-новатор, поборник прогресивних течій світового образотворчого мистецтва, відкривач власної техніки живопису («марчукізм» за словами автора), який зумів поєднати у свої творчості філософські думки, тонкі ліричні почуття, красу і гармонію навколишнього світу. Автор трудиться з 7 ранку до пізнього вечора, малює швидко (адже працює рука досвідченого майстра) і прагне встигнути якнайбільше. Він надзвичайно відвертий у спілкуванні і безпосередній — говорить, ну, зовсім все, що думає. І щиро вважає, що все головне у нього ще попереду: «Я вже зловив себе, але продовжую далі й далі розширятись».
Востаннє в Україні виставка художника відбулась в 1995 році. Тоді у Києві можна було побачити 235 картин пана Івана. І ось після 12-річного мовчання на вулиці Терещенківській, 9 виставлено всього 76 творів (15 з них демонструються вперше). Ці твори з майстерні автора років 1973-2007 і представляють 9 періодів творчості (художник говорить, що й життя). Що ж відбувалось протягом 12 років у творчості та професійному житті славетного українця? Іван Марчук творив. Його квартира вся завалена картинами — від кухні до комори. Виникає питання: чому шедеври світового мистецтва лежать на купі?! А просто тому, що наша влада вже не перший рік обіцяє відкрити для цього генія галерею, щоб усі могли милуватись його творами. Але, як завжди, «руки до цього не доходять», адже власні інтереси для них куди важливіше національної культури…
А за цей час в 2006 році міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рангу. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу. В 2007 році британське видання «The Daily Telegraph» внесло Івана Марчука до списку сотні сучасних геніїв планети, в якому він посів 72 місце. Його ім’я записано поряд з такими відомими діячами: Джоан Роулінг, Пол МакКартні, Девід Боуі, Біл Гейтс та найдорожчий художник сучасності — Деміан Херст. Творчі здобутки нашого художника по праву визнанні в багатьох країнах світу. За його творчу діяльність вже проведено понад 70 персональних виставок (автор створив понад три тисячі картин), а твори зберігаються в колекціях відомих музеїв світу.
На цю виставку завітали відомі політичні та громадські діячі — мер Києва Л.М.Черновецький, віце-прем’єр міністр України І.В.Васюник, начальник управління культури київської адміністрації — С.І.Зоріна, голова спілки письменників України Д.Павличко. Звичайно, кожен хотів щось сказати, висловити повагу художнику, виглядати хоч трохи кращим в світлі цього генія. Але якщо декому з присутніх і давалась їх роль, то Чернівецькому так і не вдалось правдоподібно зобразити цінителя мистецтва. В світлі щирої, культурної та освіченої людини — мислителя та творця Івана Марчука — «мер марсіан» виглядав невігласом з жменькою охорони. Тут, на жаль, не допомогла позитивна аура художника. Все пізнається в порівнянні. Одразу видно результати роботи політиків та працю художників. І коли пана Івана запитали, чи не хотів би він з таким життєвим досвідом стати політиком чи громадським діячем, то він відповів: «Хочу творити і бачити результати своєї праці, а не гаяти час даремно…»
Також дивіться фоторепортаж із виставки Івана Марчука