DE PHAZZ в Україні: зранку – горілка, ввечері – концерт!

Ми ж навіть помаранчеву революцію провели, позбулись тоталітаризму(?) та стали більш демократичними! А до нас все ніяк та ніхто не поспішає.

фото Дима Богданов/ОБОЗТемпи руху та бодай культурної інтеграції до цивілізованого світу залишились попередніми, «дореволюційними». Навіть сусідку Росію (з її віддаленістю, відсутністю свободи слова та постійною загрозою терактів) тішать концертами світових «зірок» та культурними дійствами значно частіше, ніж наш культурний Київ. А відповідь насправді проста і, як завжди, лежить на поверхні. Вся справа у нас самих – нашому ставленні одне до одного та до своїх професійних обов’язків.

Організатори різноманітних акцій та дійств на Заході давно зрозуміли істину, що задоволені журналісти – це половина успіху! В Україні з цією аксіомою знайома хіба що Юлія Тимошенко, яка завжди коректна з журналістами, задобряє їх різноманітними ласощами та створює сприятливі умови для робочого процесу. Організаторам концертів в Україні або не вистачає знань та професіоналізму, або у них просто відсутня любов до власної справи та засліплює матеріальна вигода (дарма, що імідж зіпсовано). Мабуть, вони не знають, що задоволений клієнт приведе ще одного, а ображений – забере двох.

фото Дима Богданов/ОБОЗКонцертне агентство Premium Sound презентувало в Україні концертний тур всесвітньо відомої лаунж-групи De phazz. Розпочалось все з ранкової прес-конференції в Києві, на якій відбулась перша черга економії стосовно журналістів та, відповідно, слухацької аудиторії. Нам запропонували послуги перекладача Євгенія, який не тільки спотворював зміст сказаного, але й висловлював прямо протилежні думки оригіналу. Залишились без перекладу і жарти музикантів, від чого була втрачена атмосфера бесіди. А ще перекладач не розумів української мови. Йому тричі ставили питання українською, а він відповідав: «Я не понимаю вопроса». Щоб отримати відповідь, одній журналістці довелось озвучити це питання німецькою. Не віриться, що в Україні немає людей, які досконало знають англійську, просто коштують вони дорожче, ніж може собі дозволити скупість організаторів. Тішить тільки те, що в турне групи був добрий спонсор – відомий український алкогольний бренд, який щедро пригощав гостей-музикантів горілочкою та частував «хлібом-сіллю». Здається, від такого прийому німецький гурт залишився задоволеним. Вокаліст Карл Фрієрсон навіть вправно вигукував національний український тост «Будьмо!» Правда, пізніше музиканти зізнались, що їм вже стає моторошно від того, що кожен їхній ранок розпочинається не з традиційної кави, а з горілки (і це, якщо чесно, не було жартом). В Україні їм найбільше сподобались переїзди поїздом та автобусами. «Саме в дорозі маєш найбільше часу подумати над життям, вирішити для себе життєво важливі речі, адже завжди не вистачає часу подумати про головне», - поділився враженнями засновник та продюсер групи Піт Баумгартнер (на концерті він виконує роль семплера).

В Україні музиканти вже не вперше. Їхні концерти в Києві проходили в 2002 та 2003 роках. Також гурт відзначився на «Джаз Коктебелі» в 2005-му. Соліст Карл минулого разу навчився готувати борщ, який дуже полюбив, і тепер на батьківщині пригощає своїх друзів. А цього разу у Львові йому засмакував наш салат «під шубою», і його рецепт Карл теж повезе додому. А ще спонсори подарували джазменам наш національний інструмент кобзу, на якій містер Піт одразу почав награвати ефемерну мелодію.

Вимоги до організації в музикантів зовсім не «зоряні». Вони будуть задоволені, якщо в номері виявиться прасувальна дошка та праска, гарні високі дівчата (сміються – авт.), вегетаріанська їжа. А ще місце для 40 валіз. Журналістам так і не розповіли, чи це косметика Патрісії Аплтон, чи музичне обладнання.

Київський концерт De phazz проходив на сцені Міжнародного центру культури та мистецтв (Жовтневий палац). Музиканти приїхали з новою концертною програмою DAYS OF TWANG в підтримку однойменного альбому, що вийшов у цьому році. Як і прес-конференція, виступ розпочався з півгодинним запізненням, отже традиційна німецька пунктуальність та дисциплінованість тут не спрацювала. А може, просто творчі люди не підпадають під жодні закони та закономірності? Однак за ці додаткові півгодини напівпорожній зал заповнився до краю, отже підтвердились слова організаторів, які всіх запевнили, що буде повний аншлаг. А ще ці організатори вранці обіцяли місця для преси і стверджували, що акредитованим особам не потрібно купувати квитки, а в результаті навіть лавочок біля стіни не поставили для втомлених після робочого дня журналістів. І коли журналіст «Обозу» намагався з’ясувати питання свого розміщення в залі, помилково звернувшись до спонсора, організатори швидко відвели мене в сторону, пояснивши спонсору, що все в порядку і пояснивши мені, що місце журналістів в проходах. А найбільш образливо не за проходи (там, якщо чесно, і потанцювати можна було), а за обман.

Щодо самих музикантів, то виступ був чудовим. Флейта, саксофон, дві гітари, ударні та семпл-установки звучали так наповнено та мелодійно, як оркестр. Звучання композицій значно відрізнялось від альбомних, що було чудовою ілюстрацією працьовитості музикантів та бажання постійно дивувати. Слухачі почули багато рокової гітари та неспокійно-дикого саксофону, а самі пісні були ритмічнішими. Краса концертної музики і полягає в тому, що дарує інші емоції, відмінні від прослуховування диску. Слухаючи їхню музику вдома, хочеться розслабитись, відпочити, подумати. А концертна музика цього гурту дарує відмінно нові емоції – перевтілення, ритму, свята.

фото Дима Богданов/ОБОЗМузиканти відіграли майже дві години, а вокалісти Карл Фрієрсон та Патрісія Аплтон постійно змінювали костюми справжніх кольорів джазу – жодних напівтонів – тільки органічні чорні, білі, червоні. Соліст Карл встиг сказати українською «Добрий вечір всім», побігати по залу та потішитись подарованими квітами. Мабуть, на Заході не прийнято дарувати на концерті подарунки, тому музиканти увесь вечір танцювали та співали з квіточками. А десь у другій половині концерту танцював весь зал. На вимоги слухачів гурт вийшов «на біс» та подарував ще кілька своїх хітів, назвавши Україну найгостиннішою країною світу.

Незвичайність музики цього гурту полягає в різноманітності їх творців. До кожного нового альбому Піт Баумгартнер залучає нових музикантів, а в останньому альбомі склад творців змінюється в кожній мелодії. На композиції впливають також час та обставини – музиканти постійно рухаються вперед. В піснях навіть присутні політичні роздуми. Слухаючи їхні композиції, розумієш, яка багатогранна музика і світ, як важливо зробити власне життя різноманітним і цікавим. Тому раджу всім не втрачати мить і обов’язково послухати мелодії цього гурту.

De phazz вже встигли послухати меломани у Львові, Харкові та Дніпропетровську. Але в мешканців та гостей Луганська (виступ 04.11), Донецька (05.11) та Сімферополя (07.11) ще є шанс відкрити для себе цих професіоналів або насолодитись новим звучанням їхньої музики.