Литвин оголосив нові перевибори

На п’ятничний з’їзд Блоку Литвина покладалися великі сподівання, що нарешті стане відомо, з ким: з «помаранчевими» чи «блакитними» «литвинці» збираються співпрацювати в парламенті. Повинен же був Володимир Литвин, бодай, натякнути своїм партійцям, в яку сторону дивитися.

Фото прес-служби Народної партії

Однак лідер не поспішав. Спочатку він поздоровляв керівників парторганізацій в селах, містах та районах, де блок набрав найбільший відсоток голосів, потім дав можливість виговоритися всім бажаючим.

Партійці говорили про наболіле емоційно просто та подекуди наївно.

Наприклад, жіночка в червоному пристрасно заявила: «Треба прибрати тендерні процедури, які заважають нам жити». Інша дама згадала, як українці берегли свою землю від татаро-монгольської навали. Таку далеку історію жіночка розповіла, щоб переконати своїх партійців боротися за мораторій на купівлю землі.

І ось нарешті настала черга Володимира Литвина. Він говорив про все, хіба що не згадав татаро-монгол, але про майбутню коаліцію не проронив ні слова. Лише зауважив, що всі політичні сили недостойні їх компанії. «Одна політична група будує діяльність на глибокому популізмі, й результатів від цього не буде, лише чергові потрясіння. Друга група демонструє амбітну самовпевненість вчорашнього дня. Не вміє слухати, а діє за принципом свій-чужий», — розповів Литвин.

Отож, приставати нема до кого. Що залишається? «Треба мати солідну поведінку. Є таке російське слово… Не «мєльтіши» все буде!», — заявив Литвин.

Фото прес-служби Народної партії

Отож, лідер максимально чітко змалював свою майбутню поведінку та позицію своєї політичної сили: чекати собі тихенько, приймати посланців з різних політичних таборів, вислуховувати їхні пропозиції та мотати на вуса. Бо основна мета Блоку Литвина — це не завтра, не післязавтра, не вигорить вона через місяць, а чекати доведеться аж півтора року. Й мета ця називається — нові парламентські вибори.

Про це він щиро своїм розповів: «Наше завдання це підготовка до наступних виборів. Ми вступили у смугу позачергових виборів. Треба доносити нашу позицію до людей».

Пізніше Литвин розповів «Обозревателю», що мав на увазі дострокові парламентські вибори, які, за його очікуваннями, будуть через півтора роки. Президентських дострокових, на думку Литвина, чекати не доводиться. Ще трохи згодом на прес-конференції Володимир Литвин пояснив, що представники політичних сил, які зараз представлені в парламенті, ніколи не знайдуть порозуміння, й з наближенням президентських виборів будуть поглиблюватися протистояння. «Президенту доведеться знову розпустити парламент», — закінчив Литвин.

Він це говорив з таким натхненням, що відпадали будь-які сумніви, що це повністю відповідає інтересам самого Володимира Михайловича.

Те що він, Литвин, зі своїми депутатами може стримувати руйнівні процеси, так би мовити «застабілізовувати» ситуацію в Раді, лідер промовчав. Адже варто лише Литвину стати на сторону крихкої національно-демократичної більшості, вона стане цілком життєздатною, зможе створити коаліцію, уряд й навіть напевно проіснувати кілька місяців, доки коса не найде на камінь. Однак Литвин такий варіант навіть не розглядає. Чи то тому, що БЮТ та НУ-НС дуже жадібні на посади для Литвина, чи то через палке небажання Литвина, щоб Верховна Рада була дієздатна.

Можливо тому, що він свято вірить, якщо коаліціада №1 дала можливість його блоку пройти в парламент, то коаліціада № 2 буде його тріумфом. Литвин, певно, спить та мріє, як за півтора року постійних сварок двох Віть з однією Юлею народ нарешті прозріє, що країні потрібен Литвин, а Литвину — спікерське крісло.

Литвин мріє створити потужну лівоцентристську більшість. Та вже запрошує приєднуватися до цієї ідеї різні партії, які не потрапили в парламент. Першими, очевидно, до лівоцентристів приєднаються «зелені», бо дуже тепло Литвин обнімався з Кононовим в кулуарах з’їзду.

Фото прес-служби Народної партії

Але це в майбутньому, нині лідер блоку Литвина демонструє скромність: «Мене не пече посада спікера, якщо за неї треба буде комусь здатися». На прес-конференції після з’їзду він нагадав, що в галереї Верховної Ради, де висять портрети спікерів, вже є портрет Литвина, й другого портрета там не буде в будь-якому випадку - чи стане він спікером, чи ні.

Однак відчувалося, що Володимиру Михайловичу до сих пір болить, що минули ті чудові часи спікерства, коли для проїзду його кортежу перекривалися вулиці, коли лідери політичних партій бігали в кабінет спікера на поклон, коли в Раду сунули натовпи іноземних делегацій і навіть переможниці конкурсу краси.

За ті роки, що Володимир Михайлович випав з української політики, він помітно змарнів й здається став щирішим. Особливо душевно він розповів про своє вчорашнє побачення з Верховною Радою після довгої розлуки. «Я все думав, як я зустрінуся зі своїм портретом, як буду хвилюватися, але серце навіть не стрепенулося», — лірично зітхнув Литвин.

Можливо, серце не защеміло, тому що під час вчорашнього походу до Верховної Ради Литвин зміг в повній мірі задовольнити свої амбіції. Як тільки він там з’явився, як бджоли на мед до нього злетілися представники різних політичних сил. Ходили навколо нього колами, запрошували на консультації в кабінети. Найбільшу наполегливість проявила Юлія Тимошенко. Литвину стало так приємно, що він повідомив журналістам, що його політична сила теоретично може проголосувати за прем’єра Тимошенко, якщо в програмі уряду будуть враховані програмові засади його блоку.

Тимошенко у відповідь аж розцвіла. Мовляв, які проблеми, її політична сила готова пропозиції блоку Литвина і розглянути, і врахувати. Вона назвала зустріч з Литвином дуже приємною, а Литвин припустив, що вони з Тимошенко, мабуть, однаково думають.

Однак лише за ніч їхнє кохання помітно охолонуло. Литвина після з’їзду дуже дратували питання про стосунки з БЮТ, про входження блоку в національно-демократичну коаліцію.

«Чим більше я вас слухаю, тим більше поважаю себе», — так реагував Литвин на відповідні запитання журналістів. Він буквально кричав: «Ми ніколи не будемо входити в блоки та коаліції». Литвин обіцяв лише співпрацювати в окремих питаннях. «Нас, мене обробляли під час усієї виборчої кампанії, але я так і не сказав, що до когось пристану. Я не буду брати участі в дерибані, коли всі посади розподілені…Я нікому нічого не винен, тому що ніколи не жив у кредит», — так емоційно реагував Литвин на безневинні питання про участь в майбутній коаліції.

Принаймні не відмовиш Литвину у щирості. Він чесно признається, що ця коаліція йому нецікава, а цікаві наступні парламентські вибори.

Хоча завдяки Литвину, як мінімум одне засідання новообраного парламенту все-таки відбудеться. Литвин заявив журналістам, що парламентарі зберуться 20-23 листопада. Й лише Володимиру Михайловичу в цьому питанні можна вірити. Адже лише з представником Блоку Литвина робоча група, яка готує перше засідання, має кворум, й отже, може прийняти всі необхідні для роботи першої сесії рішення. Литвин обіцяв, що представник його блоку обов’язково прийде на засідання в понеділок й буде голосувати, незважаючи на поведінку Партії регіонів.

Отже, в питанні відкриття сесії більшість може розраховувати на Литвина.

А ще БЮТ з великою для себе приємністю може розраховувати на підтримку Литвина в одному принциповому для Тимошенко питанні — прийнятті закону про імперативний мандат для депутатів Верховної Ради.

Вчора на з’їзді Блоку Литвина було заявлено, що такий закон мусить бути прийнятий. Керівництво БЛ цілком логічно хвилюється за дисципліну серед своїх депутатів, адже найлегше перекупати голоси з найменших фракцій.

Цілком очевидно, що з переважною більшістю «литвинців» вже почали працювати лідери парламентських перегонів: вже заглядали в очі та промацували кишені.

До речі, Литвин під час з’їзду викликав весь свій парламентський табун на сцену, щоб партійці всі подивилися на нових, ще невинних та цнотливих депутатів.

Й з усіх сторін до них, що ніяково топталися на сцені, полетіли побажання не продаватися. Аксакал партії, старенький дідусь піднявся до них на сцену з великою іконою Мадонни з немовлям й застеріг: «Ікона буде оберігати наших депутатів від спокуси перейти в іншу партію».

Однак сумнівно, що без закону про імперативний мандат Матір Божа впорається. Хіба що їй фінансово допоможе Василь Хмельницький, якого називають головним спонсором Блоку Литвина. Його, до речі, на з’їзді не було помітно. Та й зрештою, що йому тут робити, якщо на сцені стовбичать п’ятеро людей, що потрапили в списки по його квоті.

В політиці ці люди не новачки, хтось з них колись був в «Жінках за майбутнє», хтось — в «Партії зелених», хтось — в КПУ(о). До речі, разом з людьми Литвина вся ця компанія має досвід прольоту повз парламент. Так навіщо спокушати долю, мріючи про нові вибори. Як кажуть — жадібність фраєра погубить.