Бенюк: наша нація сильна потугами
В п’ятницю в ефірі радіо «Бі-Бі-Сі» Богдан Бенюк дав інтерв’ю, він говорив про український театр, кіно, про традиції і четверту хвилю еміграції:
Наша нація сильна потугами. Безвихідь, яка здається з приводу українського кіна і театру, - це тільки здається, бо вихід існує. Інша справа, що немає рішень кабінету міністрів та ВР з приводу того, щоб підтримувати українське кіно і давати певні відсотки від інших програм на розвиток українського кіно. Велика законодавча програма, яку треба вирішити, аби запрацювало українське кіно.
Людей, які приторможують ці питання, ми прекрасно знаємо. Це не таємниця, що у Верховній Раді є багато людей, які просто не люблять і державу українську, і мову українську, і цей хліб, який вони їдять. Але позаяк так сталося, то треба за руки взятися українцям і перти плуга далі, щоб в Верховну Раду не потрапляли люди, які не повинні існувати в українському державному апараті.
А з приводу театру - мені здається, що нас у світі не знають тільки з-за одного, що наші державні мужі, які їздять за кордони, абсолютно не пропагують український театр. Колективи театральні у нас є надзвичайно гарні, і актори, і режисери, тільки їх треба популяризувати. Не когось, а своїх.
Включіть українське телебачення - і ви побачите, в чиїх руках ефір і інформаційний простір. Ви зрозумієте, що телевізійні канали, які нам дають інформацію, виконують чиюсь волю, а ми, глядачі, хто має силу духу - не дивиться ті канали, а це єдиний спосіб українцю врятуватися від того антиукраїнського нашестя, яке йде з каналів.
А друге - будувати свої канали, в тому числі і 1 канал, який має багато прогріхів, і претензії виставляти до каналів, які є в руках когось, - і Інтер, і 1+1. Це не безнадійна робота, просто треба її робити.
Наш український глядач абсолютно знає, як допомогти бегемотам в Африці, як врятувати пташок колібрі, як себе поводити, якщо попіл з вулкана на людей насувається. А для того, щоб документальний фільм зробити про наше - про Дніпро забруднений, про те, яку ми воду п'ємо, в якій екологічній ситуації ми живемо, як звірі почувають себе наші, коли на одного звіра кілька мисливців, та рибка, яка в воді живе, якій нема куди діватися, вона сама на гачок скаче, бо вода така, що їй уже жити не можна там. Ми нібито загашуємо ці проблеми. Але ж не треба бути бовдурами і не знати, що за стінкою, як живе твій сусід.
Хоча різдвяні свята, і колядники, які ходили під Києвом у мене в селі, і вже не тільки казали "дайте, дядьку, п'ятака", а вже й колядки співали, то це вже говорить про те, що ці традиції - вони неймовірно сильні. Таких народів і традицій, як українці, їх просто не існує навколо. Нам треба тішитися тим, популяризувати це і любити. Тоді у нас буде менше людей, які на Місяць тікатимуть на заробітки, житимуть в інших країнах і сюди висилатимуть кошти.
Страшно виходить, бо робочих місць немає, у селах залишилися хлопці, які виїхати не можуть, бо настільки ту горілку люблять, що її кинути вже неможливо, жінки з дітьми, мужиків немає, пів-Биткова в Португалії - такий період ми переживаємо. Але ми маємо розуміти, що величезна маса людей, які працюють поза межами нашої держави, - вони молодці, вони не втрачають зв'язків із нами. Ті покоління, які виїхали раніше, вони безумовно асимілюються, потрапляючи в інші країни, а наша ця четверта хвиля еміграції - вона тримається потужно. Це дає певний оптимізм на те, що вони повернуться додому.
Ми повинні любити так одне одного... для мене прикладом є Польща і Росія, вони є патріотами своїх держав такі, що нам, українцям, треба вчитися. Захищати своє, українське, і гордість тоді з'явиться, і за прапор тоді будемо співати, і гімн будемо знати, і все будемо робити.
Читайте також: