Напередодні. Моєму Президентові присвячується

Конатиме довго й болісно,

Упавши на зламані крила,

Якщо не почує голосу

Того, кого так любила.

Злоякісною пухлиною

Набрякло туге мовчання.

Це він - щодня, щохвилини -

Втрачає її, втрачає...

Колись, на порозі виміру,

Де Божа - і людська - милість,

Він так її гарно вимріяв,

Як жодному ще не снилось.

Тепер, на межі з безоднею,

Де все заросло полином,

Погляньте: лежить без одягу

Кохана його країна.

Лежить під ногами виродків,

Накрита чужинським матом.

...Навіщо ж ти її виборов,

Щоб зараз - ось так - віддати?..

Залишиться це загадкою,

Кого б не обрали винним.

Нехай би тільки нащадки

Не плюнули в домовину.

Наталія Тимошенко