Прем’єр Янукович – кращий варіант для Ющенка?

7 липня лідер Комуністичної партії Петро Симоненко повідомив під час брифінгу, що «антикризова» коаліція у складі Партії регіонів, СПУ та КПУ ухвалила рішення висунути на посаду прем‘єр-міністра Віктора Януковича.

Видео дня

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи затвердить Ющенко кандидатуру Януковича на посаду прем‘єр-міністра України?»

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Скоріш за все, так, тому що кращих варіантів для Президента поки що немає. Якщо затягувати процес подання прем‘єра на голосування до Верховної Ради, або обставляти згоду на кандидатуру прем‘єра від коаліції різними умовами, в тому числі й про відновлення роботи Конституційного Суду, то буде радикалізація ситуації. З одного боку «лівобережна» коаліція буде винуватити Президента в порушенні Конституції й, можливо, знову виникне лозунг імпічменту, а з іншого – радикалізація політичної ситуації буде робити українську політику двополюсною й, безперечно, лідером опозиції – за умов радикалізації ситуації – буде вже не Ющенко, а Тимошенко. Тому Президенту потрібно вибирати варіанти з найменшими втратами. А найменші втрати – це погодитися на кандидатуру від коаліції, але за умов, що будуть визначені чіткі правила гри між Президентом та урядом. Можливо, що Президентові вдасться відстояти ряд ключових посад і портфелів на держмонополіях та в уряді”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„По-перше, Віктор Ющенко повинен припинити деморалізацію пропрезидентських сил. Він повинен зібрати за круглим столом «Нашу Україну», БЮТ, можливо, ще непарламентські «помаранчеві» партії. За таким круглим столом пропрезидентські партії повинні домовитися, що вони припиняють взаємопоборювання й мають укласти угоду про співпрацю. Після цього варто провести «інвентаризацію» можливостей, які є в руках президентської вертикалі. Адже, незважаючи на конституційну реформу, за Президентом лишається дуже багато повноважень. У Президентській квоті є і Генпрокурор, і Голова СБУ, і міністри оборони та МЗС, і третина членів Конституційного суду. Якщо вдало розпорядитися «президентським ресурсом», то можна створити реальний баланс «антикризовій коаліції» й таким чином не допустити монополізації влади. У такому випадку, відчуваючи за собою підтримку власної коаліції (й не страшно, що вона належить до меншості в парламенті) Президенту буде не страшний прем’єр від «чужої» коаліції”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, что при том уровне включенности новых положений Конституции и политреформы, он будет обязан это сделать. Другой вопрос заключается в том, что он при этом пытается выторговать себе политические дивиденды в виде оживления деятельности Конституционного Суда Украины. Здесь видимо будет какой-то компромисс между Януковичем и Ющенко. Во-первых, я хочу сказать, что нельзя говорить о «антикризисной» коалиции – это обычная левоцентристская коалиция. Второе. По кандидатуре премьера. Я думаю, что это будет связано, кроме Конституционного Суда, с тем, что в новых органах исполнительной власти будут люди, которые будут лоббировать интересы «Нашей Украины». То есть, таким образом, мы все-таки получим широкую коалицию, но на уровне органов исполнительной власти, на уровне Кабмина. В-третьих, выдвижение в премьер-министры Януковича не является окончательным доказательством того, что он станет премьером”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„У Президента, згідно з діючим текстом Конституції, немає повноважень затверджувати, або не затверджувати. У нього достатньо формальна роль: внести протягом п‘ятнадцяти днів кандидатуру прем‘єра, яку запропонувала коаліція, що налічує більше, ніж 226 народних депутатів. Тому, якщо Президент хоче залишитися в рамках Конституції й не провокувати розмови про імпічмент, просто мусить внести відповідну кандидатуру. Зараз готується внесення, адже кандидатура Януковича вже запропонована. Я думаю, що потрібно провести переговори з Президентом для того, щоб узгодити формат стосунків нової коаліції з діючим Президентом і знайти якісь компроміси. Я вважаю, що підстав для пошуку компромісів достатньо: відновити «помаранчеву коаліцію» неможливо й це абсолютно очевидно. Можливий ще варіант і треба шукати формальні юридичні підстави, як це оформити, але я вважаю його бажаним, коли значна частина фракції «Наша Україна» долучилась би до цієї широкої коаліції для того, щоб дати шанс справжньому об‘єднанню зусиль Сходу й Заходу України в побудові Української державності з білого папірця, яким може стати така коаліція. Я достатньо здивований тим, що прагматичні люди з табору «Нашої України» замість того, щоб шукати відповідні можливості, зараз займаються абсолютно беззмістовною й контрпродуктивною критикою Мороза, говорячи різні речі, як, на приклад, про відновлення кучмізму, що, можливо, корисно під час виборчої кампанії, але абсолютно контрпродуктивно під час вирішення долі правлячої команди на наступні кілька років”.

Євген КОПАТЬКО (директор Компанії соціологічних і маркетингових досліджень ДІАЦ м.Донецьк):

„Дело в том, что Ющенко конечно не хотел бы утверждать Януковича на посту премьера. Но если ситуация в партии «Наша Украина» сложится таким образом, что большая часть ее захочет войти в расширенную коалицию, тогда, я думаю, у него не останется другого выбора. Если решение высшего руководства партии будет принято в сторону ухода в оппозицию, то возникнет масса вопросов, тем более Тимошенко требует роспуска нового парламента и повторных выборов. Поэтому, я полагаю, решение Ющенко сейчас будет зависеть во многом от того, какое будет решение высшего руководства партии”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„Я думаю, на сьогодні навіть юристи не зможуть чітко відповісти, як трактувати положення Конституції, що стосуються подання Президентом кандидатури прем‘єра, враховуючи, що в нього є п‘ятнадцять днів на роздуми, оскільки роздуми передбачають і можливість відмови від даної кандидатури з відповідних вмотивованих причин. Мабуть ці причини можуть бути пов‘язані з якимись суттєвими правовими аргументами. Водночас є юристи, які свідчать, що насправді Президент зобов‘язаний це зробити – це суто процедурна технологія й, відповідно, кого б не направляли, Президент просто зобов‘язаний підтримати кандидатуру від коаліції, дотримуючись всіх правил. Але зрозуміло, що перша й друга версія – це крайнощі, а істина десь посередині. У Президента повинні бути підстави для того, щоб піддати сумніву будь-яку кандидатуру, хоча б виходячи з того, що він є гарантом Конституції й повинен реагувати на ті ситуації, коли є підстави для незгоди.У даному випадку, окрім суто правових аспектів, є ще й політичні аспекти. Президент свого часу говорив, якщо коаліція складається демократична, за всіма процедурами, то він не буде зволікати, оскільки мова йде про формування ефективної, відповідальної влади. Як би там не було, тим не менш «антикризова» коаліція демонструє динамізм і здатність до самоорганізації, як на мене, вищої, аніж у «помаранчевої коаліції», й висування кандидатури Януковича на сьогодні, з точки зору динаміки процедур, не викликає якихось заперечень. «Антикризовики» все роблять правильно. Інша справа, що тут є кілька аспектів, які можуть стати на заваді. Аспект перший – політико-символічний. Для Віктора Ющенка підтримати кандидатуру Януковича – фактично визнання власної політико-історичної поразки. Я думаю, що йому буде насправді непросто прийняти таке рішення. Другий аспект. Є певні зауваження стосовно деяких процедур, пов‘язаних із формуванням коаліції. Але якщо президент буде апелювати до цього, то він вимушений буде піднімати питання й про легітимність коаліції в цілому, тобто повертати колесо історії в зворотному напрямку. І врешті-решт, третій момент. Якщо Президент задіє своє право відмови кандидатурі Януковича, то зрозуміло, що, на відміну від «помаранчевої коаліції», кандидатура прем‘єра для «антикризової» коаліції не є конфліктним фактором. «Антикризова» коаліція за цих обставин, висловлюючи своє незадоволення, дуже швидко висуне нову кандидатуру. Можна навіть передбачити, які це будуть політики. Тому я думаю, Ющенко розуміє, що може застосувати технологію незгоди, але це скоріше погіршить його ситуацію, аніж покращить, тому що ця коаліція не лише не розпадеться, а й ще більше згуртується. Наступна кандидатура буде більш компромісна й Президент буде вимушений все рівно підтримати кандидатуру від «антикризової» коаліції. Відповідно, Віктор Янукович за цих обставин стане фігурою, яка привертатиме ще більше уваги й отримає додаткові політичні, моральні аргументи критикувати Віктора Ющенка за непослідовність та політиканство. Я думаю, що Віктор Ющенко, навіть, виходячи з символічних негативних аспектів і з того, що у нього є можливість відмовити, все ж таки надасть згоду”.