Видео дня
Країна мрій – карнавал автентики
Відійшов у минуле черговий фестиваль – дітище невтомного Олега Скрипки.
«Країна мрій» - вже дорослий, досвідчений фестиваль, який має своїх постійних відвідувачів. На відміну від Рок-Січі, він орієнтований на ширшу аудиторію, він вільніший у виборі слухача, не скутий різними контркультурними комплексами і стереотипами. Етніка, фолк приваблюють різну аудиторію. На схилах Співочого Поля відпочивали, як то кажуть, «від малого до старого». Дехто прийшов вперше (буває ж таке!).
Київський міщанин досі дивується подібним заходам, для нього це – новинка: три фестивальні дні, кілька сцен. Подібні події кияни досі намагаються порівняти з традиційними майдановими гуляннями, з концертами в закритих приміщеннях. Хоч порівнювати такі речі неможливо.
Корінням фестивалі, подібні до Країни Мрій, сягають в 60-ті роки. Тоді в Штатах та Європі на гуляннях хіпі зародилася традиція проводити музичні фестивалі, які неможливо було відділити від способу життя. Своєрідне поєднання побуту із святом створювати відчуття карнавалу, надавати життю легкості, перетворювати все на імпровізацію – це і є Країна Мрій.
Принциповим тут є живий звук. За умов проведення таких фестивалів фонограма втрачає будь-яке значення, адже відстань між глядачем і сценою відсутня, артист піднявся на сцену з натовпу слухацької аудиторії, щоб поділитись своїм талантом і наповнити простір атмосферою свята, яку дарує літо, сонце і юність. Потім митець повертається на місце слухача, за ним статус не закріплено – це не комерція, яка передбачає недосяжність кумирів.
Невіддільність життя від фестивалю і фестивалю від життя відчувається також і у своєрідному дрес-коді, який з задоволенням приймає велика частина з слухачів. Одяг змінюють на три дні – в ньому живуть, їздять у транспорті, здають вступні іспити, приходять до офісів. На Співочому зібралось багато диваків і мрійників, як назвав своїх слухачів Скрипка. Вони створили ту більшість, якої ніколи не побачиш на сірих вулицях міста. Офіційним одягом був національний костюм, або стилізований під етніку одяг. Тут же можна придбати аксесуари, вишиванки, горщики, солом’яні капелюхи, книги тощо.
Якщо говорити про специфіку фестивалів, подібних Країні Мрій, то потрібно згадати, що вони завжди перетворюються на маніфести автентичних народів, які намагаються зберегти свою власну культуру на противагу невпинного руху потужної машини глобалізації. Ця машина все урівнює на своєму шляху, знищуючи особистість.
Не даремно на фестивалі були ірландські танці, ірландська музика, танок заводили просто на вільних майданчиках одягнені в кілти, озброєні волинками прихильники ірландської культури. Потрібно нагадати, що ірландці, залишаючись справжніми патріотами своєї країни, не зуміли зберегти мову, вона зникла, придушена більш могутньою, більш поширеною мовою – англійською. Були на фесті прапори братніх білорусів, мова яких теж може повторити «ірландський сценарій».
Сам фестиваль за умов, які сьогодні склались в Україні, став маніфестом 50-мільйонної нації, яка намагається зберегти свою автентичність на противагу агресивному наступу «нової» російської культури. Адже можна зрозуміти втрату крихітною Ірландією власної автентичної мови: маленька країна не змогла протистояти у боротьбі з найбільш розповсюдженою мовою міжнародного спілкування. Однак буде дивно, якщо найбільша країна Європи не зможе зберегти свою автентичність і спасує перед експансією російської.
Нарешті, головним символом фестивалю, його організатором, талісманом і завершальним акордом став Олег Скрипка. На закритті фестивалю він був на дивно спокійним, хоча і не втримався, щоб не нагадати учасникам казкового дійства про буденність. «Бандитів у тюрми – і буде у нас Країна Мрій не на три дні», - звернувся він до присутніх.
Але загалом він був налаштований дуже миролюбно, адже співав романси. Серед них – «Очі Чорні» українською, безсмертна «Біда» Висоцького у дуже вдалому перекладі, і, безумовно, давні добрі пісеньки зі звичного репертуару артиста. Втім, у порівнянні із суботнім виступом французів Ред Кардел з Гуртоправцями – це виглядало як відпочинок під час сієсти.
Наостанок потрібно сказати про карнавал і романтику. Спекотні країни відомі своїм нестримним життєлюбством і оптимізмом. Їх не перелякаєш тимчасовими негараздами, а вибір завжди стане на стороні життя і сонця. Отож, побажаємо Україні побільше таких фестивалів, щоб карнавал витрусив з нас всі негаразди.
фото Дима Богданов, Ольга Ланко