Доповнення до фільму «Острів»

Ну от – другий тиждень спецоперації «Крим». Перша фаза пройшла успішно. Телекартинку отримали: десь там за брамою з тризубцем – страшний корабель янкі із контейнерами, десь на турбазі залягли «кровожерливі натовці», а ось на весь екран – розкадровані протести. Трошки червоних прапорів, трошки «союзних» і багато «триколорів». Імперія ридає біля екранів. Ось у центрі – цілодобовостривожені «соотєчєствєннікі-рассєянє» з півострова, ось в куточку тєліка – «казаки» а-ля Міхалков. Здається, і фільми про «геройських визволителів» Чечні, і новини з феодосійського порту мають одного режисера. Російські телеканали лишень недавно відрядили своїх кореспондентів до Криму. Отже, ще має бути дія друга? І не лишень у Феодосії? От би у Наташі Вітренки, яка з Глєбом Павловським у Москві створила «Центр антиНАТО», розпитати – а що далі, що запланували? І чим відрізняється кримський сценарій від осетино-абхазського чи придністровського? Усе побачимо у другій дії кремлівської п’єси.

Влада давно знала про «документальну непідготовленість» міжнародних військових навчань – ще з лютого парламент не давав дозвіл. Знала і мовчала. «Команда Ющенка» забила автогол. У свої феодосійські ворота – других тут не було. З цим усе ясно. Схему роботи ФСБ-агентури на півострові після «мєшковщини» можна вже викладати у школах на уроках історії. І тут все ясно. Хто ще, окрім «сейлемовських та башмаковських» бандитів взяв кримські мандати - також давно відомо (див. списки ЦВК). Або розпитайте у Геннадія Москаля – він їх знає в обличчя і пам’ятає з чорно-білих міліцейських фотороботів 90 – их. І тут все очевидно. Те, що української влади на півострові немає - підтвердив феодосійський суд, який відмовився депортувати чотирьох жириновських ЛДПРівців ( за Симоненком – небайдужих «українських патріотів» ). От Київ хай собі сам і депортує з Борисполя, а у нас – зась. І тут все ясно, як Божий день. Одним словом: «Остров Крим» Аксьонова втілюють у життя навипередки «очумєлиє ручкі» Кремля, київської влади і кримські ОПУ (організовані політичні угруповання).

Питання одне – чи «точку неповернення» вже перейдено?! Якщо уявити неможливе, а саме - чітке застосування кримінально-процесуального кодексу за статтями про антидержавну діяльність із усякими зумисними діями на підрив інформаційної, економічної, військової безпеки держави і територіальної цілісності, то чому ж Луценко та Медведько навіть не рипнулися протягом тижня? Бо не має кому закон застосувати на півострові (закон і конституція у Криму лишень відпочивають на пляжах). СБУ не випередила безпорядки і чергову спецоперацію у Феодосії. Не тому, що низька класифікація. Просто літера «У» завжди була зайвою для СБ. У Криму владу взяли за місяць, а в Києві вже півтора роки її нікому взяти. І ще невідомо коли й візьмуть (дай Боже, до осені!) і хто. Мрія анархіста – держава є, а влади немає.

Проблема не у самопроголошених «зонах, вільних віт НАТО», не у «регіональних мовах» від місцевого самоврядування в обхід Конституції і навіть не у бутафорських корабельних протестах. Проблема не у поствиборчому синдромі розколу на «помаранчевих та голубих». Розкол був весь час з часів Декларації про незалежність. І сили так і лишаються приблизно рівними: кожен другий - проти тієї «нєзалєжності», а тому має глибоко десь усякі там демократії, культури, державності та різну ліберальну «дрєбєдєнь». А різні НАТО, ЄС – це лишень дратівливі значки на лацкані усяких націонал – (ма)стурбованих. Якщо їх прибрати, то не менший гнів запалає і до символа «бджілки» скажімо.

Просто у Кремля на (пів)острові більше «союзників» – і ветерани НКВД-КГБ з пенсіонерами КПСС ако «корінний народ», і ручні партії, і бізнес-партнери по нерухомості, і земельний реєстр із пам’ятками архітектури, і свої газети, і школи, і ВУЗи, і ТБ, і суди, і влада – усе це прикрите флотом із завжди готовим до висадки десантом. А у «центральної» влади – лишень задавлений у правах і свободах кримсько-татарський «союзник», якого Київ за всіх президентів «зраджував» і пан Москаль у ролі Дон Кіхота.От і все. Ага, забув – і повна відсутність стратегії дій на завтра-післязавтра. А завтра вже почнуть грати другу дію вистави.

І на одне проблемне питання стане менше – ну, це глупе: про «точку неповернення». Усе, іду перечитувати аксьоновський «Остров Крим». Кажуть, ненаукова фантастика.

P.S. Фолькльор з київської маршрутки: влада втілює обіцянки поетапно - «бандити будуть сидіти в тюрмах», перший етап виконано: «бандити будуть». Так, пригадалося…

Роман Чайка,

Ведучий ток-шоу «5 копійок», «5 канал»