Чотири можливі коаліції
Майбутня парламентська більшість може бути найнесподіванішою
Розпочалися переговори щодо формування парламентської коаліції. Майбутні союзники мають визначитися не лише з кандидатурою прем’єр-міністра і зі складом уряду, а й домовитися щодо багатьох інших посад. Тому процес обіцяє бути довгим і складним.
Найбільше говорять зараз про ”помаранчеву” коаліцію. До неї можуть увійти Блок Юлії Тимошенко, ”Наша Україна” та Соціалістична партія. Звісно, для мільйонів людей возз’єднання колись єдиної команди виглядає і найприроднішим, і найпривабливішим. Однак існує одна велика проблема — прем’єрські амбіції Юлії Тимошенко.
Складно уявити, що Віктор Ющенко внесе її кандидатуру для затвердження Верховною Радою. Адже президент неодноразово критикував дії Тимошенко-прем’єра, тому його згода на її повторне прем’єрство виглядала б нелогічною й малозрозумілою. Отож найімовірніше, президент на кандидатуру Тимошенко не погодиться. А в цьому разі ніщо не може змусити Ющенка передумати. Бо за зміненою Конституцією кандидатуру прем’єра хоча й визначає парламентська більшість, проте вносити на затвердження її має саме президент. У разі відмови жодних важелів впливу на нього немає.
Отже, ключове питання для створення ”помаранчевої” коаліції: чи готова буде Тимошенко відмовитися від прем’єрського крісла і задовольнитися, наприклад, посадою спікера?
— Юлія Тимошенко й сама розуміє, що якщо наполягатиме на посаді прем’єра, то сформувати коаліцію буде складно, — вважає директор Аґенції комплексного розвитку ”Мартін груп” Тарас Березовець, 31 рік. — Тому вона може погодитися й на стабільнішу посаду голови Верховної Ради. Після зміни Конституції спікер парламенту може впливати на формування уряду. Отож Тимошенко нічого не втратить. Тим більше, що розуміє: ця коаліція буде тимчасовою і нестійкою. Бо закладені в ній проблеми рано чи пізно спливуть на поверхню. Тоді ”Наша Україна” може вийти і створити коаліцію з Партією регіонів.
Але така коаліція також була б по-своєму логічною. Для України одна з найголовніших зараз проблем — національна єдність. А цього навряд чи реально досягти без залучення до парламентської коаліції — а відтак і до влади — переможця виборів: Партії регіонів. Хай там як, а її підтримує близько третини населення країни. Можливо, з точки зору консолідації нації відсікати ”регіони” було б нерозумно: це ще більше поглибило б регіональний розкол країни.
Отож союзництво Партії регіонів, ”Нашої України” та Соцпартії є цілком імовірним. Перед виборами певні сигнали про можливість цього давали і ”помаранчеві”, й ”сині”. Не було категоричних застережень і з боку соціалістів.
Зрозуміло, що в цьому разі також постане питання кандидатури прем’єра. Янукович чи Ахметов гарантовано не пройдуть — на них не погодиться ні ”Наша Україна”, ні Віктор Ющенко. З іншого боку, Партія регіонів може бути набагато поступливішою щодо посади прем’єр-міністра, ніж Блок Юлії Тимошенко. І главою уряду цілком могла б стати більш-менш нейтральна фігура.
— Прем’єром у разі такої коаліції стане людина проросійських поглядів, яку гарно сприймають у Кремлі. Це з однаковою ймовірністю може бути і Янукович, і Мороз, і Литвин, якщо він пройде, — вважає, експерт Школи політичної аналітики Петро Бурковський, 25 років. І називає ймовірну коаліцію ”нашоукраїнців” з ”регіоналами” ”кремлівським варіантом”: — Зараз він дуже лобіюється адміністрацією президента Росії. Вона ж знову програла українські вибори. Не має ”контрольного пакету” у Верховній Раді, і їй треба притягти на свій бік ”Нашу Україну”.
Тарас Березовець прогнозує, що в разі коаліції ”Нашої України” і Партії регіонів прем’єром буде технічна фігура — наприклад, нинішній міністр економіки Арсеній Яценюк.
Перешкодою блокуванню ”Нашої України” і Партії регіонів можуть стати різні погляди на зовнішню політику та очевидні розбіжності щодо деяких внутрішніх питань. Скажімо, мовного.
Але ж члени коаліції повинні мати узгоджені погляди на такі речі, отож потрібен чіткий публічний компроміс.
— Ці питання належать до суто виборчої риторики, — каже Тарас Березовець. — Сам Янукович заявляв, що останні десять років ніхто не був таким прихильником євроінтеграції, як він. ЄЕП буде дедалі більше маргіналізуватися. А щодо НАТО немає згоди навіть всередині самої ”Нашої України”.
Теоретично можливою є й так звана велика коаліція — Партія регіонів, БЮТ, ”Наша Україна” та соціалісти.
З огляду на потребу національної злагоди вона виглядає ще логічнішою за попередню. Її міг би ініціювати Віктор Ющенко, і про це вже говорять. Звичайно, переговори чотирьох були б найскладнішими — через кадрові, ідеологічні та політичні розбіжності. Адже що більше учасників, то більше позицій. Очевидно, в цьому разі кандидатура прем’єра повинна була б бути рівновіддаленою від усіх цих політичних сил.
— Широка коаліція — це фантазія нашого президента, — вважає Бурковський. — На неї в першу чергу не підуть ”регіони”, бо це для них принизливо. В такій коаліції буде два рівноцінних претенденти на посаду прем’єр-міністра — Янукович і Тимошенко.
Зрештою, ”найтеоретичнішою” є ймовірність блокування Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко. Зрозуміло, що домовитися про посаду прем’єра цим двом силам було б дуже важко, та й взаємне несприйняття у них дуже сильне. З іншого боку, навряд чи Віктор Ющенко погодиться з кандидатурою прем’єр-міністра від коаліції, в якій не буде його політичної сили — ”Нашої України”.
— Важко уявити, щоб ця кандидатура не була погоджена з президентом, — каже Тарас Березовець. — Навіть якщо це буде результат домовленості між ”Нашою Україною” і ”регіонами”, президент все одно не допустить, щоб кандидат у прем’єри асоціювався з антипомаранчевим блоком. Це буде або представник ”помаранчевих”, або більш нейтральна людина. Яка не належить ні до одних, ні до інших сил.
Анатолій МАРЦИНОВСЬКИЙ, Оксана ЦІСИК, "Газета по-українськи"