Видео дня
«Мы идём на гавно» Столітньому ювілею Брежнєва присвячується, 19 декабря 2006
Продовження. Перша частина: Брежнєвіана: Історія «найвідомішого українця» в анекдотах
У 1976 році у Брежнєва стався інсульт, після якого починається шестирічна епопея «початку кінця» - він і сам почав мати проблеми з дикцією, поступово втрачати важелі впливу на процеси в державі, став перетворюватися на загальне посміховисько. Костянтину Сімонову приписують слова: «Брежнев умер, но тело его живо!» І саме після 1976 року починається справній розквіт Брежнєвіани у анекдотах. Над Брежнєвим почали відверто сміятися. Здається, народ перестав боятися своїх лідерів. Радянська влада почала втрачати свій авторитет.
фото © Peter Turnley
Ось анекдоти саме з цієї епохи.
Під час одного із партійних з'їздів до Брежнєва підходить Надія Костянтинівна Крупська: «Леонід Ілліч! Ви мене пам'ятаєте? Я – Крупська!» - «Звісно, пам'ятаю! І чоловіка вашого, товариша Крупського, теж пам'ятаю».
Брежнєв виступає на з'їзді партії: «Мы идём на гавно… на гавно… а… нога в ногу с другими братскими коммунистическими партиями…»
фото © Régis Bossu/Sygma
Інший виступ: «Советский народ послал меня на ху... на ху... а... на XXУ съезд партии».
Наприкінці життя Брежнєв взагалі ледве говорив: наслідки інсульту та астма давалися взнаки. Країна тішилася над його «сіськімасіські» - замість «систематически» та «сосиски сраны» - замість «социалистические страны». На початку 1982 року, виступаючи в Баку, він звернувся до жителей советского Афганистана». В країні жартували: «Сьогодні Леонід Ілліч Брежнєв прийняв посла Англії... за посла Франції». Або казали: «Сегодня после тяжёлой продолжительной болезни, не приходя в сознание, Генеральный Секретарь ЦК КПСС, Председатель Президиума Верховного Совета СССР, Маршал Советского Союза, Верховный Главнокомандующий Вооружёнными Силами СССР, Четырежды Герой Советского Союза, Герой Социалистического Труда Леонид Ильич Брежнев приступил к исполнению своих обязанностей».
Популярністю користувалися наступні анекдоти:
Дзвінок на квартирі Брежнєвих. Дружина піднімає трубку. Манірний жіночий голос каже: «Ало, а Льоню можна?» - «А хто його запитує?» - «Це його однокласниця.» - «Б... ти, а не однокласниця! Льоня ніколи в школі не вчився».
Брежнєв викликав космонавтів і заявив: «Американці висадилися на Місяці. Ми повинні їх перевершити. Політбюро прийняло рішення – ви полетите на Сонце!» - «Але ж ми згоримо...» - «Ви що, думаєте, у нас придурки в Політбюро сидять? Будете летіти вночі!»
Брежнєв сидить і грає зі своїм псом у шахи. Заходить Суслов: «О, Леоніде Ілліч! У вас такий розумний пес!» - «Та який там розумний? Лише двічі мені мат поставив!»
Брежнєв розмовляє з правнучкою: «Ким ти хочеш бути, коли виростеш?» - «Генеральним секретарем...» - «А навіщо нам два Генеральних секретаря?»
фото © Henri Bureau/SygmaБрежнєв виступає по радіо: «Товариші! Кажуть, що всі мої промови записані на пластинку, а я лише плямкаю під час виступів губами... Але це не правда... не правда... не правда... не правда...»
Брежнєв приходить у картинну галерею. Референти йому пояснюють:
«Ось це – Іванов, «Явління Христа народу»
«Гарна картина... Багато фарби пішло, напевне»
«А ось це – Шишкін, «Ранок у сосновому лісі»
«Гарні ведмеді»
А ось це – Врубель»
«Гарна картина. І не дорога...»
Брежнєв їде по Москві.
«А це кому пам'ятник?»
«Чехову»
«А, знаю, той що «Му-Му» написав...»
«Ні, «Му-Му» написав Тургенєв»
«Ось так завжди... Один пише, а іншим пам'ятники ставлять...»
Легендами обросла пристрасть Брежнєва до колекціонування нагород та титулів.
Що таке «коньяк Брежнєв»? – Бормотуха п'ять зірочок.
1978 рік. Пельше зустрічає у Кремлі Суслова: «Доброго дня, Михайле Андрійовичу! Чули? У нас новий папа римський» - «Як??? Він вже – папа римський???»
Що буде, якщо лев з'їсть Брежнєва? – Три дні лев буде с...ти орденами і медалями.
Брежнєв і Картер посперечалися: у кого більше нагород. Одягнули. У Брежнєва – явно більше. Картер і запитує: «Леонід Ілліч, вірю – всі заслужені. А «Мати-героїня» вам за які заслуги дали?»
Брежнєв виступає перед народом: «Товариші! Кажуть, що я без розбору вішаю собі нагороди. Неправда! Вчора я офіційно відмовився від найвищої нагороди Берега Слонової Кістки – Золотого Кільця.. в ніс..»
Після виходу в світ трилогії Брежнєва «Мала Земля», Відродження» і «Цілина» почали ходити і анекдоти, пов’язані з цими книгами.
Брежнєв іде по Кремлю. Підходить Суслов: «Леонід Ілліч! Які чудові книги! Прочитав із захопленням, на одному подиху». – Устінов: «Леонід Ілліч! Це – шедевр!» - Громико: «Товаришу Брежнєв! Я просто вражений вашим талантом!» Брежнєв подумав тай каже: «Гм... Треба і собі почитати...»
Дід Панас виступає у «Вечірній казці»: «Діточки! Я захворів. Тому попросіть ваших батьків, хай почитають вам казочки дідуся Брежнєва «Мала Земля», «Відродження» і «Цілина». А якщо батьки не захочуть читати вам ці казочки, ви напишіть мені на адресу: Київ, КГБдейка».
Про засилля КДБ ходили і інші анекдоти.
Вчителька на уроці дає дітям завдання придумати речення зі словом «Запустити».
Маша: «У нас запустили нову гідроелектростанцію»
Вася: «У нас запустили новий супутник»
Вовочка: «У нас запустили сільське господарство, промисловість, меліорацію»
Вчителька: «Вовочко, хто тобі таке сказав?»
Вовочка: «Тато»
Вчителька: «Передай татові, що у нас саджають не лише картоплю, а передачі передають не лише по Бі-Бі-Сі»
У відрядженні троє чоловіків зібралися в одному готельному номері. Один почав розповідати політичні анекдоти. Другий слухає, третій на цей час вийшов з кімнати. Почув сміх після завершення анекдоту – повернувся. Знову політичний анекдот – він знову виходить. Третій раз – знову вийшов і – побачивши покоївку – попросив занести в номер три склянки чаю. Повертається. Приятелі запитують у нього: «Чому ти так реагуєш на політичні анекдоти? Тут же всі свої!» - «А ви знаєте, що й стіни мають вуха?» - «Тобто?» - «А дивіться!» Підходить до розетки і промовляє: «Говорить майор Пронін! Будь ласка – три склянки чаю в наш номер». За хвилину з'являється покоївка з чаєм... приятелі вражено мовчать... Ранок. Чоловік прокидається – його сусідів по номеру немає. Він до покоївки: «А де мої колеги?» - «Сьогодні вночі приходили люди з компетентних органів і їх забрали» - «А чому ж мене залишили?» - «А ваш жарт дуже сподобався майору Проніну!»
Дзвінок:
«Ало, це КДБ?»
«КДБ згоріло»
«Ало, це КДБ?»
«КДБ згоріло»
«Ало, це КДБ?»
«Вам же кажуть: КДБ згоріло!»
«А якби ви знали, як мені це приємно чути!!!»
Дзвінок в двері
«Хто там?»
«Комітет державної безпеки!»
«Що вам потрібно?»
«Поговорити»
«А скільки вас?»
«Двоє»
«То поговоріть собі»
«Громадянин Рабинович! Ви писали у своїй анкеті, що у вас немає родичів за кордоном. А на минулому тижні ви отримали посилку від дітей із Ізраїлю»
«А хіба це діти?»
«А хто?»
«Це сволочі!»
Нові анекдоти з'явилися в часи Олімпіади-80.
В Програму партії внесено корективи. Замість обіцяного комунізму у 1980 році вирішено провести Олімпіаду.
Брежнєв на відкритті олімпіади: «О! О-о-о! Оооо!» підходить Суслов: «Леонід Ілліч! Це ще не текст. Це – олімпійські кільця».
Цікаві анекдоти ходили про обороноздатність радянської армії.
Брежнєв розгадує кросворд. Заходить Суслов. «Михайле Андрійовичу! Не можу розгадати слово: російський полководець... Одноокий... сім літер..» Суслов виходить, за хвилину повертається. Витираючи закривавлений палець: «Пишіть: Устінов!»
Повідомлення ТАРС: Сьогодні на радянсько-китайському кордоні відбувся збройний інцидент. Мирний радянський трактор було обстріляно з китайського боку. У свою чергу трактор розвернувся і випустив по китайській території кілька балістичних ракет. Як повідомив голова місцевого колгоспу Дмитро Федорович Устінов, у разі повторення інциденту радянська сторона застосує лопати з оптичним прицілом і комбайни з вертикальним злетом.
Щодо засобів масової інформації – над їх матеріалами тішилася вся країна.
Брежнев і Рейган вирішили влаштувати змагання з бігу. Рейган прибіг першим, Брежнєв – другим. Як цей факт подавався у пресі. «Вашингтон Пост»: «Президент США Рональд Рейган переміг радянського лідера Брежнєва». Газета «Правда»: «Леонід Ілліч Брежнєв зайняв почесне друге місце, проте Рональд Рейган прийшов до фінішу передостаннім».
По радіо оголошують: «В Москві – 15 година, в Уфі – 16, в Челябінську – 17... в Петропавліську-Камчатському – північ». Чоловік слухає: «Боже, ну й бардак твориться в країні!»
Популярною пісенькою тих часів була пародія на пісню «А кто я есть? Простой советский парень». Ця пародія передає суть уявлень про життя номенклатури брежнєвського періоду.
Кто я есть? Простой советский парень,
Простой советский человек.
Простой советский человк.
А на дворе двадцатый век.
С кем я живу? А я живу с женою –
С простою русскойю женой.
С простою русскою женой –
Артисткою заслуженной.
А с кем я сплю? Я сплю с девчёнкой
С простой девчёнкой из ЦК.
Простой девчёнкой из ЦК –
Там у меня своя рука.
А кто они, кто мои предки?
Простые доктора наук.
Простые доктора наук.
А я для них – любимый внук.
А кто мой дядя? Мой дядя честных првил –
Простой советский адмирал.
Простой советский адмирал –
Мне в карты крейсер проиграл.
А кто мой папа? Простой советкий маршал
С гербом в погонах золотым.
С гербом в погонах золотым –
Он за меня – в огонь и дым.
Где я живу? Живу я не в квартире –
В простом своём особняке.
В простом своём особняке –
Он на Неве стоит реке.
А что я ем? А ем я осетрину –
Простую русскую еду.
Простую русскую еду.
Её ловлю в своём пруду.
А что я пью? Не пью я водку,
А пью коньяк Наполеон.
Я пью коньяк Наполеон –
Жискар д*Эстен прислал вагон.
А кто я есть? Простой советский парень,
Простой советский дипломат.
Простой советский дипломат –
Четыре тысячи оклад.
Під кінець епохи Брежнєва Радянський Союз спіткала перша бензинова криза. Вона була тимчасовою, але співпала з поголовною модою на портрети Сталіна. Портрети генералісимуса прикрашали місця водіїв автобусів тощо. В народі говорили: «Як возили Брежнєва – то жили по-прєжнєму, а як стали грузина – то нам ...., а не бензина».
Більш серйозною була криза продовольча, яка особливо гостро постала у 1981 – 1982 роках. Ціни на нафту, яку експортував СРСР, впали. Ціни на зерно, імпортоване Союзом, зросли. У травні 1982 року було прийнято Продовольчу програму. Це викликало нові анекдоти.
Лист в ЦК КПРС. «Дороги Центральний Комітет! Пише Вам Петро Коржик із колгоспу імені Калініна. Я рішуче схвалюю Продовольчу програму рідної партії і тому прошу обміняти мене на два мішки канадської пшениці».
Чоловік приходить в м'ясний магазин. «У вас є м'ясо?» - «Ні, м'яса немає, але можу дати вам пораду» - «Навіщо мені ваша порада? Мені потрібне м'ясо!» - «Так ось вам все-таки моя порада: їдьте в Аргентину. Це – країна м'яса. А у нас – країна Рад».
В колгоспі відбуваються збори. Голова колгоспу виступає. У нас на повістці денній два питання. Перше. Як ви знаєте, травневий пленум прийняв Продовольчу програму. Ми маємо забезпечити країну м'ясом. Я подивився, як справляються з цим завданням інші колгоспи. Там вирощують кролів. Дуже вигідно: швидко розмножуються, швидко набирають вагу, легке і дієтичне м'ясо, шкурки. Хто за те, щоби і ми вирощували кролів? Так. Одноголосно! Друге питання. Абрам Мойсейович Рабинович хоче возз’єднатися зі своєю родиною в Ізраїлі і просить, щоб ми його відпустили з колгоспу» - зал починає протестувати: «Та ну! Ми до нього звикли...Хай живе тут! Навіщо йому ті Бегін і Шарон?» встає Рабинович: «Люди! Ви мене знаєте від мого народження. Жили пліч-о-пліч... Відпустіть мене... Там у мене сім'я, діти... давайте так домовимося: ви знаєте мою хату – найкраща хата в селі. Так от – можете зробити з неї сільський будинок культури. Мене є ще дача на морі. Можете перетворити її на колгоспний санаторій. А ще кожному з вас даю по 500 рублів». В залі тиша... Лише один голос: «Та ну їх, тих кролів! Давайте краще євреїв розводити!».
В брежневські часи з'явилася нова нагорода – нагрудний знак «50 років у лавах КПРС». В зв'язку з цим ходив наступний анекдот. В одній парторганізації виявилося, що на їх обліку стоїть старий Рабинович, який ступив у партію ще хто зна коли – задовго до революції. Дивляться його особову справу – а там – купа доган по партійній лінії. Вирішили з'ясувати – звідки догани? От він і каже. «Першу догану я отримав у 1924 році, коли помер Ленін. Наш парторг, товариш Петров, зібрав нас і сказав: «Ленін помер, але справа його жива!» Мені стало шкода Леніна, і я сказав: «Хай би краще Ленін жив, а справа його померла!» Другу догану отримав у 1953 році. Помер Сталін. Наш парторг, товариш Петров, сказав: «На похорони Сталіна держава виділила 10 мільйонів рублів». А я кажу: «Та за такі гроші я би все політбюро поховав би!». Третя догана – у 1964 році. Зняли з посади Хрущова. Я хворів і не знав про це. Приходить товариш Петров мене провідати. А мене над ліжком – портрети Маркса, Енгельса, Леніна і Хрущова. Товариш Петров запитує: «ти чого того дурня не зняв?» - «А котрого з них?» - запитав я. Ну а четверта догана – це минулого року. Зустрічає мене товариш Петров і запитує: «А чому це ти не був на останніх партзборах?» - А я взяв і відповів: «О, якби я знав, що вони останні, то привів би з собою всю родину!»
фото © James Andanson/Sygma
Цікаві процеси відбувалися в плані міжнаціональних стосунків.
Маленький азербайджанець запитує у батька: «Тату, а що таке – дружба народів?» - «О, синку! Це коли росіяни, українці, азербайджанці, білоруси, казахи, узбеки, литовці, латиші, молдавани збираються разом і йдуть бити вірменів».
У якута запитують: «Чому ви в своїй анкеті пишете, що хочете вступити в КП? Треба писати: в КПСС» - «В СС я вже був, тепер хочу в КП».
Чукча повернувся зі з'їзду і ділиться враженнями: «Виявляється, Карл Маркс і Фрідріх Енгельс – це не чотири людини, а дві, а Слава КПРС – це взагалі не людина!»
Під кінець життя Брежнєва все частіше почали звучати похороні мотиви в анекдотах. Народ відчував: настає кінець епохи Брежнєва. На початку 1982 року помер Арвід Янович Пельше –один з найближчих соратників Брежнєва, голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.
Брежнєв на другий день після похорону Пельше: «Вчора був похорон товариша Пельше... До речі, а де він? Добре, потім розберемося... Грала музика. На всіх напав старечий маразм... І лише я здогадався запросити вдову на танець».
Чим відрізняється комунізм від монархії? При монархії влада передається від батька до сина, а при комунізмі – від діда до діда.
Після смерті чергового Генерального Секретаря – дзвінок у Кремль:
- А вам Генеральні Секретарі потрібні?
- Ви що, товаришу, дурень???
- Так! І старий, і хворий...
Після чергової смерті чергового державного діяча – диктор Ігор Кірілов – весь у чорному, на траурному фоні: «Ви, товариші, будете сміятися, але нас знову спіткала важка втрата...»
Брежнєв явився уві сні своєму спадкоємцеві, Андропову: «Юра, ти думаєш, всі члени Політбюро підуть за тобою?» - «Ті, хто не підуть за мною, підуть за Вами».
І все-таки вінцем і епіграфом епохи може стати анекдот наступного плану:
Брежнєв виступає на з'їзді партії: «Товариші! У нас втілюється головний принцип: все в ім'я людини, все для блага людини. Ви всі знаєте цю людину!»