Уряд Януковича не менш український, ніж уряд Ющенка

12 листопада 2006 року виповнюється 100 днів від дня утворення Уряду Януковича. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів з питанням:

«Як Ви оцінюєте перші 100 днів роботи Уряду Януковича»?

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

www.umservice.net

„ По крайней мере, это Правительство не провалилось. Видно, что оно настроено работать несколько лет. Особых плюсов у него нет, но точно так же, нет и больших минусов. Большое преимущество этого Правительства, по крайней мере, для политикума и Украины в том, что мы примерно знаем, как оно будет развиваться дальше. Его экономическая политика построена на активном использовании административных методов управления и этим оно сильно отличается от предыдущего Правительства Еханурова, которое мало что делало, но, по крайней мере, придерживалось слабых либеральных принципов управления экономикой. Вторая особенность Правительства Януковича  - сильная политизация. Вместо того, чтобы заниматься экономическими проблемами, экономическими программами, большая часть времени и сил тратится на отъем экономических и политических полномочий от Президента Ющенка. Это говорит, как минимум о том, что Янукович не собирается делать эту грязную работу для кого-то, а собирается оставаться не меньше трех лет. Иначе трудно объяснить, зачем такими быстрыми темпами нужно было разрушать Президентскую структуру власти. Особых экономических проколов Правительство не сделало. Формально оно подготовило бюджет, правда, мы пока не знаем, какая судьба этого бюджета.

Характерный стиль этого Правительства за этих сто дней, четко вырисовалась. Во-первых, лоббирование интересов исключительно донецких финансово – промышленных групп. Во-вторых, активная политизация экономического процесса. В-третьих, активное использование административных методов управления экономикой”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Найгірші прогнози, що призначення Главою Уряду Януковича посилить деструктивні політичні процеси в Україні і, як наслідок, приведе до загроз дезінтеграції, на щастя, не відбулися. При всій можливій критиці Уряду Януковича з «помаранчевого» табору, слід зазначити, що цей Уряд не менш український, аніж всі попередні. Мається на увазі, що Уряд, як і всі попередні, в першу чергу відображує інтереси тих відгалужень політико-економічної еліти, які привели його до влади. Так, як економічні структури, що стоять за Партією Регіонів дуже енергоємні, то зрозуміло, що одним з першочергових завдань з якими впорався Уряд, було унормування ситуації на енергетичному ринку. Так, як економічні структури, які стоять за Партією Регіонів звикли живитися за рахунок централізованого дотування, то зрозуміло, що друге завдання, яке перед собою поставив Уряд, (і сам же виконав) була концентрація в центрі фінансових бюджетних ресурсів і, відповідно,  певне згортання соціальних програм і стримування зростання середніх заробітних плат. В цьому плані Уряд Януковича є зразком посилення центральної державної влади. Для повноти системи державного управління Урядові необхідно було ще підпорядкувати собі регіональні державні адміністрації, але це він вже не спромігся зробити, нарвавшись на конфлікт з Президентом.

До однієї з найбільших проблем Уряду можна віднести той факт, що регіоналам не вдалося зберегти неформальну «широку коаліцію». Витіснивши людей Президента з Уряду і розпочавши цілу серію абсолютно непотрібних конфліктів з самим Президентом, Уряд в перспективі може отримати не розрізнену, а об’єднану потужну опозицію. Якщо спрогнозувати посилення регіональних соціальних конфліктів, які будуть викликані підвищенням житлово-комунальних тарифів(де-факто, з відома Уряду), то в перспективі Уряд може наразитися на серйозний соціальний спротив. Щоби зарадити цьому Урядові і антикризовій коаліції варто було би шукати нових союзників, але поки що вони підбирають з дивною наполегливістю лише колишніх кучкістів з далеко не бездоганною репутацією.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):

„Конструктивні та напружені сто днів, які були направлені на те, аби продемонструвати свою ефективність, як на зовнішньому, так і на внутрішньому напрямку. В той же час не все вдавалося. Це була робота над помилками попередників, намагання повернути довіру, втрачену після 2004-го року, довіру, яку мав свого часу Уряд.

Ці сто днів ми бачили Уряд, яким мало займався політикою, а більше займався економікою, соціальною сферою.

Можна відмітити цілий ряд моментів, які можна закласти, як позитив. Це насамперед, проголошення політики соціальних пріоритетів, нормалізація стосунків із Російською Федерацією, газові домовленості, вчасно поданий у Верховну Раду бюджет на 2007 рік, і т.д.

Стосовно мінусів цього Уряду, можна підкреслити непотрібну абсолютно конфронтацію з Секретаріатом Президента і те, що не вдалося прийняти програму Уряду”.

Олексій ГАРАНЬ (професор політології університету «Києво-Могилянська академія»):

„Одразу після формування Уряду Януковича були сподівання, що він стане таки Урядом національної єдності. Про це свідчив характер деяких призначень, зокрема міністри від «Нашої України» і призначення Луценка міністром внутрішніх справ. Тобто можливість, що цей Уряд стане Урядом Національної Єдності також гіпотетично існувала виходячи з тривалих переговорів Ющенка і Януковича. Однак, слід сказати, що ці сподівання не справдилися і можливо, що був певний елемент утопізму у таких сподіваннях. Ми побачили в подальшій діяльності прагнення Регіонів до монополізації. Партія регіонів перейшла у наступ і це проявилося, насамперед у кадрових призначеннях в міністерства. Значна кількість кадрових призначень, очевидно, відбувалася за ознакою того, чи ця людина є походженням з Донецьку, чи її кар’єра пов’язана з Донецьком. Далі ми побачили тенденції до перетягування канату між Кабміном і Президентом. Очевидно, що певною мірою, ці спроби були визначені необхідністю додаткових тлумачень конституційних змін, оскільки справді деякі моменти потребують уточнення. Разом з тим, можна говорити й про те, що Кабмін не продемонстрував тут компромісної позиції і як приклад ми бачили внесення Кабміном свого власного проекту «Закону про Кабінет Міністрів». Пункт 6-й Універсалу, чітко говорить про те, що цей Закон має бути підготовленим і внесеним Президентом України до Верховної Ради. Однак, чомусь почалася гонка на випередження «Хто перший подасть цей Закон». Власне як підсумок цієї гонки – Кабмін подав цей Закон. В результаті ми бачимо конкуренцію двох проектів Закону. Це суперечить положенню Універсалу. Можна наводити і інші приклади того, що в діяльності Кабміну був ряд відходу від положень Універсалу. Тим не менше, дія породжує протидію і найбільшим супротивником партії регіонів є сама ж партія Регіонів. Така наступальна активність, яка виявляється в тому числі і в діяльності Уряду, веде до протидії, до мобілізації з боку команди Президента, може посилити певні суперечності і серед потенційних певних союзників партії Регіонів. Мені здається, що в цілому, партії Регіонів доведеться займати більш зважену позицію, якщо вона і її Прем’єр хочуть легітимізуватися в  очах міжнародної спільноти ”.

Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„ Пока еще трудно делать окончательные выводы, прежде всего, потому что Правительство до сих пор, окончательно не сформировано. Это – существенный минус, потому как в Правительстве есть люди, а раньше их было еще больше, которые работают против линии Премьера. Я говорю о таких людях как Тарасюк, Гриценко, а раньше еще и Зварыч. Это, естественно, затрудняло работу Правительства. Вторая проблема, которая стояла в этот период перед правительством, заключается в том, что до сих пор не налажены нормальные взаимоотношения с Президентом.  На мой взгляд, их следует урегулировать путем поиска взаимопонимания между Правительством и Секретариатом Президента, а также Советом национальной безопасности и обороны во главе с Гайдуком, а не как не с «Нашей Украиной». Пора прекращать всякие контакты с «Нашей Украиной». Все это существенно влияет на политику Правительства и, конечно же, очень важную и решающую роль играет проблема энергоресурсов, в частности газа. Правительство получило оптимальную в этих условиях цену на газ (130 $/ 1000 кубов), на меньше рассчитывать не приходиться, а те, кто критикуют за это Правительство, сами несут ответственность за то, что цена  на газ так резко возросла. В тоже время, Правительство Януковича, к сожалению, не настояло на том, что бы в отношениях с Россией определена была не только цена на газ для фирмы посредника, но и гарантии со стороны российского Правительства по  транзиту среднеазиатского газа в Украину. Здесь, к сожалению, Янукович вынужден был уступить, а без таких гарантий мы не можем быть уверены в том, что цены на газ сохранятся, а не подскочат до небес, и мы не сможем с этим ничего поделать. Вот в этом и заключаются те минусы, которые мешают нормальной работе Правительства. Я думаю, что вот сейчас следует наладить отношения с Президентом на ближайшие три года и уже сейчас правительской коалиции нужно выдвигать собственного кандидата на выборы – 2009, потому что без этого, конфликт между Президентом и Правительством в нынешних  условиях на первом этапе политической реформы – неминуема. Все это затрудняет работу. Тем не менее, на мой взгляд, Правительство общий курс взяло правильное”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„ Зсилаючись у своєму коментарі на соціологічне дослідження, яке провів центр «Софія», я погоджуюсь з тими оцінками, яке зараз дає суспільство цим ста дням. По-перше, зберігається поміркований кредит довіри. Виборці вважають, що підсумками оцінку давати ще зарано. Я це пояснюю кількома причинами. Перша причина полягає у тому, що на відміну від політесу в Києві, суспільство дійсно уважно спостерігало за перебігом політичних переговорів влітку і для нього не було таємницею, що в Уряді Януковича працює третина представників Президента і «Нашої України». Для суспільства, цей Уряд не був однозначно Урядом Януковича. Це був, скоріше, Уряд широкої коаліції, яка так і не склалася. Я вважаю, що це дуже важливий момент, оскільки ми сьогодні концентруємо увагу на оцінці Януковича і його найближчих колег в Уряді, але ж інформаційну карту Уряду і дискусії Уряду і меседжі від Уряду проходили від тієї частини Уряду, що презентувала «Наша Україна», доречи, дуже активна частина «Нашої України», тому  поміркований ресурс очікувань і довіри ще зберігається.

Як на мене, все такі, незважаючи на те, що існує визнана традиція ста днів і перших підсумків, мені здається коректним підводити не стільки підсумки діяльності, скільки попередньо моніторингової роботи, і оцінювати задекларовані наміри програми. Це може бути або сто днів Президента, або сто днів Уряду, або Сто днів Парламенту. Це не час коли проведені якісь продуктивні дії, які вже дали безпосередньо результат, а це час, коли владний інститут розбирається з заувагами, проводить моніторинг своєї сфери і пропонує суспільству, якусь зрозумілу програму дій. В цьому сенсі, як на мене, можна сказати, що Уряд Януковича це не відмінник, але хорошист. По-перше, він почав свою роботу з пакету антикризових заходів, які були задекларовані. Тоді вони викликали дуже багато питань, а як показало життя, то ці дії були виправдані. Пакет антикризових дій, пов’язаних із виконанням бюджету, з підготовкою до житлово-комунального господарства, з неплатежами і соціальними боргами і т.д  був абсолютно логічним і  виправданим кроком.

Цей Уряд працював в умовах чужого бюджету, а бюджет - це інструмент економічної політики і відповідно, він взяв у спадок проект попереднього бюджету. За сто днів Уряд спромігся запропонувати свою версію бюджету. Бюджет дуже дискусійний. Зараз розгортається чимало дискусій навколо того, чи виправдана така концентрація неофіційного ресурсу в державі. Тим не менше, я думаю, що є логіка в такому підході, оскільки бюджет, як бухгалтерський план по роздачі  заробітних плат себе дискредитував за останні два бюджетні роки. Це неправильні  бюджети. Бюджет, що має стимулювати розвиток реального доходу, більш виправданий. Інша справа, на скільки розрахунок є виправданим, наскільки прозоро цей інвестиційний ресурс буде використовуватися. Я думаю, що це проблема другого читання. Тоді ми можемо дати оцінку уряду, чи дійсно задекларовані наміри є чесними, чи є сумніви в цій політиці.

Підводячи риску, я б поставив оцінку добре і за те, що учасники Уряду Януковича, я маю на увазі комуністів, соціалістів та регіоналів, зважаючи на непросту ідеологічну ситуацію, тим не менше, принаймні,  декларували наміри розширювати коаліцію, оскільки цей Уряд почав працювати після підписання Універсалу і політичного примирення. Зрозуміло, що якби учасники антикризової коаліції і учасники Уряду поступили як реваншисти, то вони, я перепрошую, «послали бы на три буквы» усіх своїх опонентів. Але поміркована ідеологічна толерантність і готовність до співпраці з усіма своїми політичними візаві, на мою думку це дуже важливі ознаки роботи Уряду, не менш важливі ніж економічні наслідки. Я на цьому акцентую увагу тому, що хочу ще раз підкреслити, що третина міністрів від Президента і «Нашої України» сто днів співпрацювала у цьому Уряді.

Зараз в центрі уваги перебувають найбільш піарні проблеми. Ті проблеми, які політики використовують для своїх іміджевих характеристик. Це і спекуляція на цінах, інфляції і т.д. Я вважаю, як експерт, що дуже некоректно переводити стрілки цих проблем безпосередньо на Уряд, тому що ці пропорції з’явилися як підсумок по-перше, річної бюджетної політики, по-друге, ситуації, що склалася в царині поставок енергоносіїв, а це теж спадщина попередніх дій, а не дій Уряду. Зрозуміло, що ті зрушення в структурі цін, які зараз відбуваються в житлово-комунальному господарстві, на ринку послуг, в транспорті, то є ефект мультиплікатора. Я думаю, що некоректно за цих обставин сьогодні пов’язувати цей мультиплікатор з діяльністю цього Уряду. Час покаже, на скільки Уряд Януковича вдало буде працювати з цим мультиплікатором, які він знайде інструменти, які б дозволили або ідти шляхом збільшення реальних доходів населення, що могли б бути адекватні цьому мультиплікатору, або б відтворити біль справедливу структуру цін, як наприклад шляхом послідовного зниження і формування більш рентабельного виробництва. Доречи, візьмемо приклад з цінами на бензин. Є економічні важелі, які дозволяють, враховуючи умови глобального ринку, позитивно змінювати ціни на внутрішньому ринку. Це не є таємниця і це можна робити.  Я впевнений, що більш чесно і більш справедливо давати оцінку ефективності Уряду в царині цін, в царині структури ціни мультиплікатора, не зараз, а через два-три місяці, коли дійсно це вже буде наслідок дій цього Уряду, а не попереднього.

Підводячи підсумок, я думаю, що це Уряд хорошистів, поки що...”