Атака псевдо-помаранчевих клонів
Коло псевдопомаранчевої коаліції потроху змикається. Мета — нейтралізувати БЮТ, яка першою виступила з ініціативою об'єднання «сил Майдану».
Головною умовою для «Блоку буде «не зрадити Україну і не зрадити Майдан»», — розповів один із лідерів БЮТ Микола Томенко, іще 17 січня анонсуючи появу проекту відповідної угоди для помаранчевих політсил.
Томенко, зокрема, зазначив, що в документі прописуватимуться механізми висування прем'єр-міністра. Передбачалося, що сила, яка набере більше всього голосів, матиме право на вибір: висувати кого-небудь на прем'єра або на спікера. Тобто, вирішальною має стати думка виборця. Потенційні підписанти мали відмовитися від подальшої співпраці з такими деструктивними політичними силами, як Партія регіонів, Комуністична партія України.
Буквально за декілька днів ідею з угодою, щоправда на «лояльніших» засадах, підхопила партія Пинзеника. А вже 24 січня Роман Безсмертний розіслав всім помаранчевим партіям та блокам проект документу, розроблений «Нашою Україною». В преамбулі, звичайно, говорилося про: «необхідність об'єднання сил, які у 2004 році відстоювали на Майдані свободу та демократію в Україні».
У листі, який, разом з проектом домовленості отримали адресати, пропонувалося: «в порядку попередньої стартової позиції внести пропозиції на окремі посади». Примітно, однак, що найбільш важливу — прем'єр-міністра, обговорювати навіть не передбачалося. Керівництво Кабміном «по умолчанію» й одноосібному рішенню Президента вирішили присудити Юрію Єханурову.
При цьому левова частка всіх посад, наведених у переліку на декількох сторінках, логічно, відійдуть групі, вихідцем з якої буде прем'єр-міністр. Мовляв, голова Кабміну сам має формувати свою команду. Але ж очевидно: підлеглих йому призначать точно так, як і його самого — за вказівкою «згори».
«Одкровенням 2005 року для мене стало те, що посади, рейтинги, позиції у виборчих списках для деяких політиків є важливішими, ніж можливість будувати Україну», — заявила Юлія Тимошснко.
Якщо гіпотетичні учасники коаліції із таким порядком справ не погоджуються — то їх особиста «біда», оскільки брати участь в «дерибані» вони уже не зможуть. В цій ситуації «нашо-українці» діють майже як свого часу, «донецькі» та «еедеки»: тупо давлять напівадміністративним «авторитетом». Недарма ж колись за Романом Безсмертним закріпилося прізвисько «маленький Медведчук»! «Оригінал», себто Віктор Володимирович, на відміну від Романа Петровича, принаймні «комплексом Наполеона» не страждав.
Видається, пан Безсмертний, якому досвіду політичного інтриганства (особливо — за часів роботи представником Кучми у парламенті) не бракує, розрахував все дуже вірно. Псевдопомаранчеві на запропоновані умови, звісно, пристають, угоди підписують й коаліцію формують. Ненависна Роману Петровичу Юлія Володимирівна, відмовляється й з обойми «випадає». Враховуючи, що для неї, на відміну від президентського оточення, блокування із Партією регіонів не є прийнятним ні за яких абсолютно обставин, БЮТ переходить до опозиції. Зрештою, сама Тимошенко уже не раз говорила про те, що, у випадку, коли справжня помаранчева коаліція за якихось причин не складеться, вона вчинить саме так.
Насправді Роман Петрович не взяв до уваги головного: прем'єра обиратиме не Президент і навіть не «рада» членів його оточення, на «засіданні» в якому-небудь кабаку; натомість — український народ, шляхом прямого голосування 26 березня. За даними соціологічних досліджень: на сьогодні 54% українців свідомі того, що, підтримуючи ту чи іншу партію, вони підтримуватимуть фактично її лідера на прем'єрство.
Більшості голосів, за результатами березневого волевиявлення «Наша Україна» не набере ні за яких умов. Це, до речі, іще одна причина, чому НУ йде на зближення з «Регіонами». Закликаючи з біг-бордів не «зраджувати Майдан», вони самі, за уявний портфель, ладні віддати Януковичу останні штани. Натомість Микола Мартиненко і Давид Жванія дуже добре пам'ятають, як, прийшовши до уряду Ющенка, Тимошенко розпочала боротьбу із енергетичною мафією, ватажками якої вони на той час були. За короткий період її перебування на посаді, «з тіні» вдалося вивести не один мільйон гривень. А все завдяки тому, що платити податки в повному об'ємі почали всі без виключення підприємства. В тому числі ті, які раніше абсолютно безпідставно, завдячуючи лише наявності «даху» у вищих структурах влади, працювали на пільгових умовах. Й структури Жванії й Мартиненка були серед «розкуркулених». Ясна річ, для Давида Важаєвича і Миколи Володимировича втрата чималої частини нелегітимних прибутків стала не дуже приємною несподіванкою. З того часу Юля їх особистий ворог номер один.
Консолідація зусиль із Партією регіонів для Мартиненка, Жванії, Безсмертного, Третьякова, Порошенка, була б значно бажанішою, аніж логічний (принаймні, в уявленні виборця) союз із БЮТ. Оскільки, за такої умови вони борються за власні бізнес-інтереси, які у них з представниками ПР переплетені аж занадто тісно. Звідси — гучні висловлювання Жванії (мабуть, не випадково зроблені саме в Луганську) про імовірність створення майбутньої коаліції з Януковичем.
Звісно, «нашоукраїнці» не можуть не враховувати іще одного, не менш важливого фактору — беззаперечне лідерство Партії регіонів у рейтингу електоральних симпатій. Тому так звана «партія влади» і плазує перед сильнішими за себе.
Валентина ЗОРЯ, «Свобода»