Завдяки "Обозу” прокурору Обухівського району пред'явлено обвинувачення

Сумно завершилася для прокурора Обухівського району Київської області Василя Хруща спроба відсудити 9 тис. грн. в автора „Обозревателя” Володимира Бойка. Ображенний на публікації „Обозу”, в яких розповідалося про пограбування Хрущем і Ко сховищ васильківської військової нафтобази, Василь Іванович вирішив захистити свою ділову репутацію в суді.

Єдина проблема полягала в тому, що всі факти, оприлюднені „Обозом”, повністю відповідали дійсності. Нагадаємо, що в тих статтях йшлося про те, як у вересні 2004 року, під шумок президентських виборів, працівники Управління СБУ та Управління податкової міліції в Київській області захопили військову нафтобазу у Василькові.

Спочатку правоохоронці заправляли чужим бензином власні автомобілі, а потім вирішили „штовхнути наліво” біля чотирьох тис. тонн пально-мастильних матерілаів. З такої нагоди прокурор сусіднього Обухівського району Хрущ порушив кримінальну справу за фактом виявлення начебто недоброякіскного бензину, що „становив загрозу життю й здоров’ю людей”, оголосив бензин „речовим доказом” і організував разом з СБУшниками та податківцями продаж незаконо арештованого пального через київські заправки.

Зрозуміло, що продавалися „речові докази” за готівку, яку учасники афери поділили між собою. Але Хрущ і тут не пас задніх, виторговувавши собі аванс у вигляді автомобіля BMW-745i, який прокурор навіть зареєстрував на свою домашню адресу.

За таких обставин судитися з журналістом – собі дорожче. Але Василь Іванович заручився підтримкою судді Печерського районного суду Литвинової й у червні 2005 року організував „заочне” судове рішення проти журналіста, якого суддя чомусь забула проінформувати про позов районного прокурора.

Випадково довідавшися про витвір печерського правосуддя, Володимир Бойко подав апеляційну скаргу. Після цього рішення Литвинової було скасовано як незаконне, а позов Хруща направлений на повторний розгляд. Тож довелося Василю Івановичу йти в суд і розповідати, де він взяв елітне авто, у чому саме полягає його ділова репутація (останню, як відомо, можуть мати лише суб’єкти підприємницької діяльності) і яка йому була завдана моральна шкода, оцінена прокурором у 9 тис. грн. Виявилося, що на таку суму пан Хрущ нахворав у лютому 2005 року, коли побачив першу статтю про себе. Якщо вірити лікарняному, Василь Іванович ледь пересував ноги й у період з 19 лютого по 2 березня потребував невідкладної медичної допомоги.

Природньо, що журналіст зацікавився медичними аспектами своєї творчості й став неофіційними каналами з’ясовувати діагноз обухівського прокурора. Виявлося, що читання статей з „Обозревателя” викликало у пана Хруща „загострення хронічного бронхіту”, підтверджене листком непрацездатності Центральної районної поліклініки Печерського району м.Києва.

Позаяк районний прокурор насправді мешкає не в Печерському, а в Дарницькому районі столиці, Володимир Бойко вирішив детальніше дослідити, які ж саме медичні процедури приймав його процесуальний опонент. Побіжна перевірка дозволила встановити, що листок непрацездатності є фальшивим, а сам Хрущ, оформивши собі лікарняний, насправді з 19 лютого по 2 березня 2005 року разом з родиною розважався в п’ятизірковому готелі „Савойя” в єгипетському місті Шарм Ель Шейх.

Внаслідок цієї розвідки прокурор Обухівського району зник разом зі своїми адвокатами й більше в суд не з’являвся, а його позов перед Новим роком було залишено без розгляду. Але невгамовний автор „Обозу” проінформував про своє відкриття прокурора Київської області Юрія Гайсинського, доклавши до листа позовну заяву Хруща та ухвалу суду про залишення позову без розгляду. Прокуратура Київської області провела перевірку звернення журналіста і 23 січня 2006 року порушила проти Хруща кримінальну справу за ознаками частини 3 статті 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документа). Як повідомили нам джерела в прокуратурі Обухівського району, того ж дня Хрущу було предявлено обвинувачення в скоєнні злочину, обрано запобіжний захід (підписка про невиїзд) та винесено постанову про відсторонення його від посади на період досудового слідства.

Це вже не перший випадок порушення кримінальної справи проти Хруща на підставі публікацій на „Обозі”. 30 травня 2005 року за фактами, викладеними в статтях Володимира Бойка, була порушена кримінальна справа, в межах якої слідство намагалося встановити долю викраденого Хрущем бензину. Справа перебувала в провадженні Генеральної прокуратури України, але за кілька днів до звільнення колишнього Генпрокурора Святослава Піскуна його тодішній заступник Олександр Медведько потайки від шефа переправив цю справу для проведення слідства в ... прокуратуру Черкаської області. Зрозуміло, що в Черкасах справу просто поклали „під сукно”.

28 вересня 2005 року заступник прокурора Київської області виніс постанову про порушення проти Хруща кримінальної справи за ознаками службової недбалості, внаслідок якої у невідомому напрямку зникли „речові докази” на суму понад 10 млн. грн. Медведько витребував ту постанову й негайно її скасував.

Тому вважаємо за потрібне проінформувати Генерального прокурора України, що якщо він і надалі покриватиме Обухівського райпрокурора та оберігатиме його від кримінальної відповідальності, у розпорядженні „Обозу” є докладна інформація про причини такої міцної чоловічої дружби між Хрущем і Медведьком.

Річ у тім, що під час судового засідання Володимир Бойко поцікавився у Василя Хруща, чи не займається він, часом, разом з Медведьком торгівлею землею на території Обухівського району, до якого належать такі апетитні селища, як Козин, Новоукраїнка та, частково, Конча-Заспа. Хрущ під протокол заявив, що у випадку, якщо журналіст знайде хоча б клаптик належної йому землі, районний прокурор подарує цю ділянку автору „Обозу”.

Після такої заяви Володимир Бойко стурбований тим, як краще розпорядитися 5-ма гектарами Обухівського чернозему. Оскільки в результаті журналістського розслідування йому вдалося встановити: в жовтні 2005 року в с.Підгірці Обухівського району зусиллями Хруща було відведено єдиним масивом 5 га землі начебто для облаштування приватного житла за заявами 18 осіб. Василь Іванович власноніжно оббивав пороги місцевої влади, вимагаючи задовольнити прохання нікому не відомих громадян (більшість яких взагалі є мешканцями інших областей України). Але при цьму він забув проінформувати районну Раду, що всі ці заяви на відведення землі є підробленими, а ксерокопії паспортів були додані до заяв без відома їхніх власників.

Після того, як вимога Хруща була місцевою владою задоволена, ці ділянки були перепродані грошовитим киянам. Чистий виторг від оборудки склав 5 млн. доларів США. Ця афера дивовижним чином співпала в часі зі скасуванням Медведьком постанови про порушення проти Хруща кримінальної справи. Так що радимо Генеральному прокурору наперед бути обережнішим у виборі „підзахисних”.