Політологи пророкують невтішні наслідки прямого президентського правління

Блок «Наша Україна» закликає увести пряме президентське правління до виборів у Верховну Раду в 2006 році. Про це сказано в заяві «НУ», розповсюдженій 10 січня під час прес-конференції голови центрального виконкому партії Миколи Катеринчука.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Які могли б бути наслідки введення в Україні прямого президентського правління?»

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Для того, щоб говорити про наслідки, для початку потрібно сказати про підстави. Я не бачу жодних підстав для введення прямого президентського правління, оскільки в нас вступила в дію конституційна реформа, а тому створюється новий центр прийняття рішень – парламент, і в парламенті є більшість, що показало голосування по відставці уряду, тобто жодної підстави для розпуску парламенту на разі немає. Крім того, введення прямого президентського правління в даних умовах – це просто крок до диктатури.

Оскільки підстав для введення прямого президентського правління немає, потрібно Президенту і спікеру парламенту як двом рівновеликим фігурам українського політикуму сідати, забувши про істерику, яку понад два дні демонструють члени «Нашої України» та їх політичні союзники, і починати домовлятися про те, як уникнути переростання урядової кризи в управлінський хаос. Усі питання потрібно вирішувати помірковано, зважено, в консенсусному руслі, а не методом взаємних погроз Президента й Верховної Ради”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Візантійський спосіб мислення, коли вся повнота влади належить єдиному богоподібному правителю та сонму його фаворитів, притаманне як українському суспільству, так і українським політикам. Україна дуже важко призвичаюється до демократії, тому й лунають пропозиції, які фактично перекреслюють парламентаризм та європейський вибір країни. Єдине, що ще хоч якось рятує європейський вибір України - це те, що «диктатуромани» сконцентровані не в одному місці, а розосереджені по різних партіях і, таким чином, врівноважують один одного.

А наслідки уявного прямого президентського правління залежали би від того, хто опинився б у опозиції. Якщо в опозиції до цієї ідеї були б лише сили, які під час попередньої президентської кампанії голосували за Януковича – то, швидше за все, нічого екстраординарного не сталося б. Адже народної пасіонарності у цих сил немає, тобто грубо кажучи добровільно на Майдан майже ніхто б не пішов. А от якби в опозицію до цього рішення ще пішла би частина «помаранчевих», скажімо Юля Тимошенко, то наслідки могли б бути зовсім нерайдужні. Тоді би запахло імпічментом, революцією, демонстраціями, мітингами, голодуваннями, одним словом, ситуація була б сильно дестабілізована”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я думаю, що це був би перший крок до імпічменту Віктора Ющенка, оскільки реалізувати пряме президентське правління в повній мірі президент, який не має потужної підтримки в суспільстві (навіть та підтримка, що в нього є, регіонально сконцентрована: в більшості регіонів України більшість населення ставиться негативно до діяльності голови держави). Це означає, що реалізувати ці плани можна лише в режимі тоталітарної держави. Україна до таких держав не належить, а щоб перетворити наш устрій на тоталітарний, ані в Ющенка, ані в його команди можливостей нема. Мені здається, що це просто емоційна політична заява людей, які опинилися в дуже складному становищі. Я думаю, що їх позиції суттєво зараз послаблені й вони просто хапаються за соломинку”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Я б, по-перше, відзначив, що ця політична ініціатива є непродуманою як з політичної, так і з правової точки зору. У нас немає механізмів, визначених у Конституції, або в інших законодавчих актах, які б регулювали стан прямого президентського правління. Фактично такі заклики можуть сприйматися, як заклики до державного перевороту, й такі оцінки вже з‘явились. Тому, я думаю, треба бути дуже обережними коли закликають до таких дій, або висувається така ініціатива. Інша річ, я не виключаю, що подібні ініціативи можуть бути певним інформаційно-політичним зондажем ідей, які будуть реалізовуватися не сьогодні, а після парламентських виборів, якщо новий склад Верховної Ради не зможе сформувати ні парламентську коаліцію більшості, ні новий уряд. От тоді, я думаю, в ситуації коли дійсно виникне правовий і урядовий вакуум, можуть знову з‘явитися ініціативи прямого президентського правління, а зараз це скоріше зондаж.

Стосовно наслідків. Я думаю, що висування таких ідей (я не кажу про їх реалізацію, яка зараз просто не можлива) призведе до посилення конфліктних відносин між Президентом і парламентом. А, по-друге, може призвести до подальшої дестабілізації політичної ситуації в країні”.

Іван ЛОЗОВИЙ (президент Інституту державності і демократії):

„По-перше, я думаю, що це дещо панічна реакція фракції «Наша Україна» у Верховній Раді. Якби це реалізувалося, то я сумніваюся в законності прямого президентського правління у такій ситуації. Зараз немає для нього підстав, згідно Конституції. По-друге, передвиборча істерія надто підвищилася: ще цілих два місяці до виборів, а вже лунають, на мою думку, панічні заяви”.

Володимир ПОЛОХАЛО (керівник проекту «Політична думка»):

„Я не можу гіпотетично аналізувати ситуацію, яка не вписується в правові легітимні рамки поправки до Конституції й декларації про демократичний тренд з боку Президента України Віктора Ющенка, який, акцентуючи увагу на своїй прихильності до європейських демократичних цінностей, звісно не може діяти таким чином, як авторитарні президенти, скажімо, Білорусі, Казахстану й деяких інших пострадянських країн. Тому пряме президентське правління, я б сказав, – це така собі недемократична фантастика, яка не має реальних підстав для реалізації. Деякі висловлювання з приводу вчорашнього голосування звичайно я б оцінив як сказані на рівні інстинктивної, прямої людської реакції, в тому числі й висловлювання Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради. Можливо перебування якраз в авторитарній країні – Казахстані - вплинуло на його висловлювання. Ці крайнощі вписуються в політичний дискурс активної фази виборчої кампанії. Я думаю, що це темпоральні, експансивні, екстравагантні й зовсім неелегантні (користуючись терміном Президента Ющенка) висловлювання в контексті його демократичної програми і постулатів. Можливо, якби Віктор Ющенко перебував не в авторитарному Казахстані, а скажімо, в демократичній Польщі, він би не ризикнув сказати про розпуск парламенту, а члени його команди - про пряме президентське правління. Аналогічно Єхануров би не зреагував на вчорашнє голосування тією фразою, що рейтинг «Нашої України», як скривджених, зросте. Все це темпоральні, ситуативно-ексклюзивні оцінки, які виникли скоріше всього від несподіванки, бо Президент і його оточення не передбачали такого повороту перебігу обговорення газової проблеми в парламенті. Це шокова реакція, чи афект. А політичні афекти не можуть бути предметом політологічного аналізу”.