Я - терорист

Якщо терористи захочуть організувати теракт у Львові, що зацікавить їх насамперед? Звісно, об'єкти, де збирається великий натовп. Ставлю себе на місце терориста - беру дипломат, кладу туди цеглину і вирушаю готувати теракт.

Картини, написані кров'ю

Вернісаж. Тут, як завжди, людно. Я підійшов до лотка з біжутерією і, роблячи вигляд, що дивлюсь товар, підсуваю дипломат під одну з розкладачок, які служать продавцям прилавками. Бомба закладена!

Іду до найближчої кав'ярні пити каву, повертаюсь через 20 хвилин. Бомба на місці. Ні продавці, ні покупці її не помітили. Знову схиляюсь до товару, а розгинаюсь вже з дипломатом у руках. Тепер прямую до алеї, де розвішані вишиті сорочки та рушники. Продавці метушаться, бо товар вибирають чотири німці. Тут багато торб, у яких продавці тримають вишиванки. Примощую дипломат поряд з торбами та йду гуляти. 20-хвилинна прогулянка - дипломат на місці.

Байдужість наших людей лякає. Починаю нахабніти - ставлю дипломат прямо на проході. Хвилин п'ять люди переступають через нього, оглядаються, здивовано обговорюють. Ось і вся реакція. Один чоловік, не надто охайного вигляду, нагинається поряд з дипломатом, щоб зав'язати шнурівку. Підводячись, підхоплює дипломат і йде до виходу з Вернісажу. Наздоганяю злодюжку і зі скандалом відбираю свою річ. Зрозуміло, що чоловік ніс підозрілу знахідку не в міліцію, оскільки віддати її погодився, лише почувши саме це слово.

Уявіть собі, якщо я був би справжнім терористом, а в дипломаті лежала начинена цвяхами бомба! Вернісаж - відкрите місце, невеличка площа між будинками, заставлена прилавками і полотнами львівських художників. Вибухова хвиля легко розкидала б прилавки та розкладачки, а полотна навряд чи змогли б захистити від цвяхів.

Прямую далі. На площі перед Оперним - чоловік з 50. Хтось чекає, хтось фотографується, тут же стоять дівчата, які пропонують перехожим покататись на конях. Ставлю дипломат прямо на мармуровий бордюр, що огороджує клумбу. Знову впевнююсь, що в мене дипломат-невидимка. До нього нікому нема діла. Ні, помітили!

"Чий дипломат? Чий дипломат?!" - перепитує один із чоловіків, який бажає сфотографувати свою жінку навпроти Оперного. Залишений дипломат потрапляє йому в кадр. Ніхто не відповідає. Тоді чоловік обережно відставляє його вбік і робить бажане фото.

Чотирьох міліціонерів, що ліниво проходять через площу, "бомба" теж не зацікавила. Їм жарко, вони розмовляють і, схоже, просто не помічають її.

Там, де діти

Парк відпочинку імені Богдана Хмельницького. Сьогодні тут дуже багато дітей. Вважаєте, на них у терористів рука не підніметься? Згадайте Беслан. Прямую до центральної каси. Тут велика черга. Ставлю дипломат біля смітника-пінгвіна, обходжу навколо стадіону - "бомба" стоїть на місці. Роблю ще одне коло. Дипломат так нікого і не зацікавив. У парку жодного міліціонера! З одного боку, логічно - злодії навряд чи прийдуть кататися на каруселях, а як щодо терористів? Якби бомба вибухнула в черзі, навряд чи комусь вдалося б залишитись неушкодженим.

Віддай бомбу, гад!

Привокзальний ринок. Людей - не проштовхнешся. Заходжу до критого ринку, пробую ковбасу і ставлю дипломат коло прилавка. Але не встиг я відійти вбік, як якась бабця підхопила мою "бомбу" і потрусила з нею до виходу. Я наздогнав стареньку і вимагаю повернути поцуплене. "Йой, а я думала - хтось забув, підберу, щоб не загубилося", - виправдовується спостережлива бабця. Повертаюсь до виконання свого зловісного плану. Тільки-но ставлю дипломат, як його вже тягне у сторону неголений волоцюга... Ну, що ти поробиш?

Коли я йшов "мінувати" Привокзальний ринок, то відчував себе професором Моріарті, а через півгодини вже почувався повним йолопом. За цей короткий проміжок часу бомбу намагались вкрасти вісім разів! Тож, шановні відвідувачі ринку, не хвилюйтесь, теракт вам не загрожує, але будьте уважні, наглядайте за своїми речами!

Бен Ладен Південного ринку

Заходжу через головний вхід і намагаюсь забути десь свій дипломат. Марно! Двічі продавці з павільйонів кричать мені: "Молодий чоловіче, ви дипломат забули". Я дякую і заглиблююсь у нетрі базару. Тут справа йде легше. Міряю спортивний костюм і "забуваю" дипломат у павільйоні. Повертаюсь через 15 хвилин - "бомба" на місці. Міряю мешти і ставлю дипломат за велике дзеркало, що стоїть на підлозі. Гуляю деякий час по базарі, та ось халепа, не можу знайти потрібний мені ряд. Минає півгодини, поки знаходжу павільйон, у якому "заклав вибухівку". Вона на місці, чекає свого часу. Хазяйка павільйону щось захоплено розповідає своїй сусідці - їм явно не до терористів.

Мій супермаркет - моя фортеця

Невдалою виявилась спроба "підірвати" супермаркети "ВАМ" та "Арсен". Людей тут багато, й обидва супермаркети могли б стати хорошою мішенню, але охорона в них теж на висоті. При вході і в залі - відеокамери, охорона, яка відразу поцікавилась, чому я залишив свій дипломат.

До прилавків з речами не пускають. У "ВАМі" відділення, куди здають багаж, розташоване в боковій кімнаті. Навіть якщо терорист здасть бомбу на збереження, вибух у кімнаті не спричинить багато лиха. Доводиться визнати, що в супермаркетах дійсно безпечніше.

Універмаг "11 вересня"

За моїм рейтингом, універмаг "Львів" став найпривабливішим об'єктом для терористів. У ньому завжди повно покупців і особливою спостережливістю ні вони, ні продавці не відрізняються. Місць, де сховати бомбу, я помітив достатньо і кілька разів залишав там свій дипломат на невеликий проміжок часу.

З універмагу є два виходи: головний і через відділення супермаркету "Бомба". Якщо я був би терористом, до діяв би таким чином: у супермаркеті існує ідеальна схованка, у яку можна закласти заряд будь-якої потужності. На першому поверсі, коло головного виходу, розташовані шафки, в яких відвідувачі відділу побутової хімії залишають свої речі. У ці шафки цілком безпечно можна закласти вибухівку, і це ні в кого не викличе підозру.

Щоб збільшити кількість жертв, достатньо створити паніку, підірвавши невеличкі заряди на одному з верхніх поверхів і біля виходу з супермаркету електроніки. Налякані люди кинуться до головного виходу. Вихід цей досить тісний, тож у ньому неодмінно утвориться затор. Велика кількість людей збереться у проході, якраз навпроти заряджених вибухівкою шафок. Наслідки такого вибуху не хочеться навіть уявляти.

Влад Якушев www.argument-ua.com

До теми

Вибухівка у вільному продажу

Для того, щоб зробити просту вибухівку, не треба закінчувати університетів і проходити спеціальну підготовку. Проблем із необхідними реактивами також не виникне. Більшість із них можна купити в господарських магазинах та аптеках. Наприклад, щоб виготовити гексоген - одну з найсильніших вибухових речовин, яку використовують військові для виготовлення кумулятивних ракет та пластикової вибухівки, вам знадобиться аміачна селітра, азотна кислота та уротропін. Все це є у вільному продажу. Аміачна селітра - добриво, азотну та сірчану кислоту продають на кожній барахолці, уротропін - в аптеці.

Знаючи технологію, виготовити вибуховий пристрій досить легко. Як детонатор можна використати нітрований крохмаль. Для його виготовлення вам треба буде купити азотну та сірчану кислоти і крохмаль.

Коментарі

Володимир Кривошея, прес-секретар СБУ у Львівській області

У Львові та Львівській області існують об'єкти, яким СБУ приділяє особливу увагу. У зв'язку з активізацією міжнародних терористичних угруповань для організації охорони цих об'єктів службою безпеки України вжито додаткових заходів. Але розголошувати назви цих об'єктів ми не маємо права.

Денис Харчук, старший інспектор центру громадських зв'язків обласного управління МВС

Громадянин, що помітив підозрілу сумку чи об'єкт, схожий на вибуховий пристрій, повинен негайно подзвонити в міліцію. Працівники міліції повинні не допустити контакту сторонніх осіб із підозрілим предметом і викликати вибухову службу. Я не чув, щоб керівництвом області були зроблені додаткові розпорядження у зв'язку з підвищенням активності міжнародних терористичних угруповань, але міліція і без додаткових розпоряджень робить все можливе, щоб не допустити незаконних дій.

Олексій Галкін, начальник технічного відділу трамвайного ДПО-2

Підірвати трамвай у Львові набагато простіше, ніж організувати вибух у лондонському метро, а жертв може бути набагато більше. Згідно з технічною документацією, існує три ступені завантаження трамваю типу КТУ-СУ, максимальна з яких передбачає вісім чоловік на кв. метр - тобто загалом 174 особи в трамваї! Хоча в час-пік кількість людей у трамваї доходить до 250-ти. У час-пік неможливо відслідкувати, хто і з яким багажем заходить та виходить з вагона.