Едуард Лимонов: "Звернуся до Тимошенко, вона теж сиділа в тюрмі"

1,9 т.
Едуард Лимонов: 'Звернуся до Тимошенко, вона теж сиділа в тюрмі'

В одіозного лідера російських націонал-більшовиків (НБП) Едуарда Лимонова (справжнє прізвище Савенко) в Україні, точніше у Харкові, важко хвора мати, але він не може перетнути російсько-український кордон, бо його визнали персоною нон ґрата. Лимонов переймається, що й мати помре так, як це торік сталося з батьком, не дочекавшись сина

- В Україні Ви досі залишаєтеся персоною нон ґрата...

- Я не розумію, що у вас відбувається в Україні. Але дійсно в моєму паспорті є помітка, що в'їзд в Україну мені заборонений до 25 липня 2008 року. Минулого року в Україні помер мій батько, але мене до нього не пустили. У Харкові зараз є важко хвора мати.

Я збирався туди й дізнався, що є персоною нон ґрата. Російське посольство звернулося з нотою до українського МЗС вияснити ситуацію щодо моєї особи. У відповіді сказано, що 24 серпня 2004 року продовжено заборону на мій в'їзд в Україну і нема підстав для перегляду цього рішення. Що я зробив у серпні 2004 року - абсолютно не зрозуміло. Бо в Україні я не був з 1994-го. Хоча у вас нібито відбулася революція. Складається враження, що її насправді не було. Усе ті ж люди вирішують основні питання і за тими ж надуманими причинами. А те, що моїй мамі 84 роки й виглядає на те, що вона доживає останні дні, - нікого не хвилює.

Видео дня

Звернуся до Юлії Тимошенко, симпатичної жінки з косою навколо голови. Нехай з мене знімуть до чортової матері цю заборону на в'їзд, бо це не достойно для вільної держави, якою є, як сподіваюся, Україна.

- А чому саме до Юлії Тимошенко?

- Вона симпатичніша від усіх інших політичних дам - як українських, так і російських. Сиділа в тюрмі, хоча й небагато. Я як людина, котра відсиділа в кількох тюрмах, симпатизую їй, бо вона була за ґратами і знає, що це таке.

- Ви підтримуєте якісь радикальні організації в Україні?

- Зараз ні.

- Під час останнього штурму Вашого офісу члени вашої партії перерізали собі вени...

- На знак протесту 17 червня четверо осіб із НБП перерізали собі вени через намагання виселити їх з офісу. Це не спроба самогубства, а демонстрація протесту. Операцію по захопленню проводив спецназ. Двері зрізали металічною болгаркою. Усіх, хто був, - пов'язали. Це вже не перший напад цього року: і 29 січня нас штурмували, і 5 травня.

Маємо довготривалу війну між урядом Путіна і НБП. Найбільш загостреної фази вона набула останніми роками. Уряд і держава відмовляють нам у можливості брати участь у російських виборах. А ми - постійно добиваємося цього права. Хоча популярність НБП в Росії є високою. Цього, власне, і боїться влада. Бо йти на вибори - означатиме мати місця у парламенті, фракцію. Тому нас репресують: 48 осіб сидить у тюрмах і таборах. На членів партії в Москві і регіонах нападають. Усе відбувається за однаковим сценарієм: зі спини завдають ударів залізними прутами. Таких випадків десятки. Одночасно проводяться адміністративні репресії. Викинули людей із приміщення без жодних на це підстав, хоча ми вправно все оплачували. Крім того, у Московському обласному суді відбулося засідання з ліквідації нашої партії.

- Що Ви збираєтеся робити, аби залишитися в політиці?

- Ми не збираємося зникати. Це ілюзія влади та Кремля - заборонити партію. Ми маємо право на існування, і будемо відстоювати його. Будемо продовжувати війну з режимом.

- "Лимонка", яку ви заснували, періодично виходить із закликом: "Убий хоч одного!"...

- Газета є газета. Хоча я з 2000 року не є редактором цього видання. Воно мені не завжди подобається, хоча я в ньому публікуюся. Але контролю над "Лимонкою" я не маю.

- Напевно, найбільш відомим бестселером став ваш перший роман: "Это я, Эдичка". Цю книгу сприйняли двозначно...

- Це було 35 років тому. Після цього я написав ще чорт знає скільки книг. Чи не півсотні? Я свої книги коментувати не збираюся. Їх треба читати. Читати стільки, скільки їх є.

- Закидають, що у своїх книжках ви відстоюєте інтереси гейобщин.

- Брєд какой-то матєрі. Я одружений тисячу раз, усі російські газети пишуть про мій роман з актрисою Катею Волковою, а ви про гейобщини говорите. У яких таких занюханих общинах вам це сказали? Якщо в одному із моїх романів існує гомосексуальна сцена, то це вже відстоювання інтересів якихось общин...

- Явлінський казав, що владу не можна рухати руками. А ви її якраз занадто рухаєте...

- Хай вона йде до якоїсь там матері. Я бачив багато на своєму віці політичних діячів, але чи бодай хтось згадає їх зараз. Влада - це ті люди, яких народ наймає на роботу. І не пани вони, і Путін не государь-батюшка. Дуполизство не є в пошануванні у влади. Я сидів у тюрмі і бачив зсередини російську дійсність. Жахливе явище. І про це буду говорити, допоки житиму.

- У ЗМІ пройшла версія, що вас посадили за купівлю ракет класу "земля -повітря".

- Ну х..., вибачте за вираз. Мені були пред'явлені конкретні обвинувачення: незаконне створення озброєних формувань, приготування актів тероризму, звинувачення у купівлі і продажу зброї.

- Цитую вас: "Для мене залишається загадкою, як могли зійтись демократи, ліберал Ющенко і УНА-УНСО. Цілком загадкова історія, але усе ж зійшлися, і я думаю, президент Путін у цю справу масла влив багато".

- Путін об'єднав їх тим, що виступив на стороні Януковича. Чим викликав злість багатьох, навіть тих, кого не цікавили ваші вибори. Тому це десь і стало тією причиною об'єднання абсолютно різних союзників: УНА-УНСО, Ющенка, Тимошенко та інших.

- Ваше ставлення до нової влади в Україні?

- Ну, хто такий Ющенко? Звичайний буржуазний мужик, не надто хоробрий. Я вітав революцію в Україні, оскільки вона потрібна людям. Це було сподівання простої людини, яка стояла на Майдані і сподівалась, що її доля зміниться. Але зараз дивлюся на те, що у вас діється, і все більше воно мені не подобається.

- Чи був хтось із "лимонівців" на Майдані?

- Були, але шкодую, що їх було небагато.

- Якби довелося взяти зброю до рук, вони стояли б разом з українцями?

- Але ж ніхто не брав зброї до рук...

- Які висновки були зроблені з української революції? Чи можливе таке в Росії?

- Ми намагалися 1993 року щось зробити - я також брав участь у спробі змінити долі країни. Але Російська Помаранчева революція без крові не обійдеться. Навряд чи вона перетвориться на громадянську війну, бо сили надто не рівні, але на кілька кривавих зіткнень вистачить.

Розмову вела Зоряна Іленко, львівська газета «Аргумент»