Депутат-убивця розгулює вулицями Одеси - розслідування Володимира Бойка (частина 2)

Танці на труні

Ще не встигли поховати вбитого Жеребка, як Олексій Козаченко зібрав прес-конференцію, де розповів нову версію того, що сталося. У черговій інтерпретації народного депутата події 23 липня розгорталися таким чином:

„Коли я підійшов до машини і відкрив її, я побачив, що на мене біжать два волоцюги здоровенні. Коли я зрозумів, що це є напад, я встиг якимось чином мобілізуватися. Один з них завдав мені удар рукою з пістолетом по голові. Я зблокував цей удар, зав'язалась бійка, я вибив пістолет. Потім мене збили з ніг, били важкими предметами по голові, по тілу. В цій боротьбі я вхопив пістолет і вистрілив у бік нападаючих. Через якийсь час вони припинили мене бити, я лежав на підлозі, вони втекли. Я прийшов додому і визвав міліцію. Як з'ясувалось, у кварталі від місця події один з них, якого я поранив, був на землі непритомний. Ну а через деякий час він помер”.

Більш того, „слідчі” зі штабу „Нашої України” на чолі з кандидатом юридичних наук Петром Порошенком, який у 2002 році здобув учений ступень під керівництвом такого досвідченого правознавця, як Сергій Ківалов, дійшли висновку, що народний депутат мужньо захищався від нападу зловмисників, чиїми руками злочинна влада намагалася помститися Козаченку за відмову голосувати за внесення змін до Конституції України. Одначе журналісти не знали, чи то плакати, чи сміятися, оскільки „потерпілий” не міг пояснити, де саме „нападники”, що поверталися центром міста з пляжу, ховали пістолет – хіба що в плавках.

Але найнеприємніше для Козаченка почалося 26 липня, через два дні після вбивства, коли міліція розшукала другого хлопця, що начебто „напав” на народного депутата. До речі, правоохоронці самі заплуталися, розповідаючи, як вони вийшла на головного свідка: колишній прокурор Одеської області Михайло Гаврилюк запевняв пресу, що товариш Жеребка був затриманий міліцією внаслідок вдало проведеної операції, а начальник обласного управління МВС Григорій Єпур – що той з'явився до міліції сам. Тому вносимо ясність у це питання: встановивши особу загиблого та його місце проживання, оперативні працівники виїхали в село Кучургани, відловили кількох ватажків місцевої молоді й наполегливо їм порадили самім знайти та доставити до міліції того односельця, який разом з Жеребком 23 липня їздив до Одеси. Що й було зроблено. А вже в міліції доставлений друзями свідок був затриманий та відправлений до ізолятора тимчасового тримання, оскільки Козаченко волав, що правоохоронні органи не вживають заходів до тих негідників, які посміли підняти руку на державного діяча.

Попри все, за десять днів затриманого довелося випускати, оскільки жодних доказів, які б свідчили про напад на депутата, здобути не вдалося. Більш того, затриманий докладно розповів про всі обставини інциденту, а його слова повністю співпали з висновками експертів та інших свідків. Зрозуміло, що Козаченко, якого запросили на очну ставку з „нападником”, його не впізнав. Очевидно, підвела пам'ять.

Згодом пам'ять неодноразово підводила народного депутата, який тепер навіть стверджує, що був під час стрілянини абсолютно тверезим і ніколи ніяких письмових свідчень на предмет наявності в нього незареєстрованого пістолету в міліції не давав. Ось що, наприклад, Козаченко повідав журналісту „Дзеркала тижня”:

„Я давав свідчення виключно співробітникові прокуратури, котрий прибув на місце події через 20—30 хвилин. Я не пам’ятаю, аби я підписував які-небудь інші папери. Це відбувалося вночі, відразу після нападу, я перебував у шоковому стані, і як мої фрази витлумачили працівники міліції, нехай це залишиться на їхній совісті”.

А ось іще цитата з інтерв'ю Козаченка „Дзеркалу тижня”:

„Я переконаний, події 23 липня — це спланований, замовлений напад на мене як народного депутата й людину, котра займається політикою...Повірте, підстав, аби закрити рота чи зламати шию неугодному депутату, більш ніж достатньо... За деякими припущеннями, ниточка тягнеться до керівника одного з ринків Одеси. Гадаю, мене також хотіли жорстоко побити. Але я, бачте, вчинив опір, чим, певне, прикро вразив багатьох. І тепер напад на мене хочуть подати навіть не як хуліганську витівку з легкими тілесними ушкодженнями, а як народного депутата, котрий зарвався, котрий стріляє із пістолета в перехожих, які завинили лише тим, що попросили в нього закурити”.

Одначе в найкумедніший спосіб народний депутат пояснив наявність кульового отвору в склі свого автомобіля:

„Коли такі напади відбуваються, то намагаються розбити й машину. Певне, хтось із них ударив по склу важким предметом, бо залишилася велика поздовжня пробоїна, а не кульовий отвір, який залишається після пострілу з такої зброї. Але міліції і прокуратурі сьогодні вигідно заявляти, що постріл був із машини. Хоча гільзу знайшли біля входу в арку будинку, на відстані 10 метрів від машини. Якби постріл було здійснено з автомобіля, то гільза там і залишилася б. Я вважаю, із боку правоохоронних органів — це підтасування фактів під зручну версію, яку вони вирішили чи їм веліли розробити, аби опорочити народного депутата”.

От тільки не знав народний депутат, що фахівці на момент його інтерв'ю вже провели повну балістичну експертизу й достеменно встановили, чим саме, з якої відстані й під яким кутом робився постріл, що пробив автомобільне скло.

„Лента за лентою набої подавай...”

Автор цих рядків уже публікував деякі подробиці зі „справи Козаченка”, яка справою, по-суті, так і не стала. Щоправда, тоді залишалися нез'ясованими кілька питань: скільки саме пострілів зробив Козаченко, чому труп опинився на відстані в 100 м від його машини, чи дійсно затриманий міліцією, а потім відпущений на волю, мешканець села Кучургани був разом з Жеребком під час депутатської стрілянини тощо.

Також була непевною кваліфікація злочину – чи то мало місце звичайне вбивство на побутовому ґрунті, чи Козаченко лише перевищив межі необхідної оборони, захищаючися з незаконно придбаної зброї від беззбройних грабіжників. Але час та додаткові пошуки інформації розставили все на свої місця.

По-перше, пострілів було три. Два з них Козаченко зробив, сидячи всередині автомобіля й стріляючи по хлопцях, що стояли біля машини. Перша куля влучила Жеребку в груди справа й вийшла в районі попереку зліва. Другим пострілом Козаченко влучив Жеребку в голову. Але патрони для свого пістолета депутат придбавав, скоріше за все, саморобні, і тому друге поранення було сліпим через негерметичність патрона та недостатню силу порохових газів. Обидві гільзи з салону депутат завбачливо прибрав ще до приїзду міліції. Третій постріл Козаченко зробив вже на вулиці, вискочивши з машини, у бік того хлопця, що втікав від депутатської кулі, кинувши смертельно пораненого товариша. Відповідна гільза була знайдена під час огляду місця події й долучена до матеріалів кримінальної справи.

Що ж стосується оповідання депутата про те, як він вибивав зброю з рук „нападників” та, заволодівши чужим пістолетом, відстрілювався, лежачи на землі, то експерти дійшли одностайної думки, що це є цілковитою брехнею. Цитуємо висновок балістичної експертизи:

„Показания Козаченко А.А. не соответствуют данным исследования трупа Жеребко А.Д. в следующем: исходя из показаний Козаченко А.А., он произвел один выстрел в Жеребко А.Д. из положения лежа на асфальтовом покрытии, то есть, с близкого расстояния. Вместе с тем, на трупе Жеребко А.Д. имелось два огнестрельных входных ранения – одно слепое, за счет контузионного действия пули (в лобной области), другое – на передней поверхности грудной клетки справа (и ему соответствует выходное ранение в поясничной области слева)… Наличие осколков стекла во входной огнестрельной ране лобной области указывает на то, что выстрел производился через стекло автомобиля. На стекле автомобиля обнаружено сквозное повреждение стекла левой передней двери, характерное для действия снаряда, выпущенного из огнестрельного оружия изнутри салона автомобиля наружу. В результате этого выстрела было причинено сквозное огнестрельное ранение туловища, при этом Жеребко А.Д. находился в вертикальном положении со слегка наклоненным туловищем к переду, был обращен к стрелявшему лицом, был несколько повернут влево… Огнестрельное ранение головы причинено вторым выстрелом через разбитое стекло, осколки которого обнаружены в ране… Таким образом, экспертная комиссия исключает возможность производства выстрела в Жеребко А.Д. из положения лежа (как указывает Козаченко А.А.)".

Ми аж ніяк не ставимо під сумнів любов Козаченка до помаранчевого кольору та його раптову відданість ідеалам „Нашої України”. Можливо навіть, що його політична діяльність дійсно дошкуляла одеським можновладцям. Але якби хтось дійсно хотів його позбутися, то, напевно, доручив би цю роботу не двом хлопцям із села, які заробляють копійку, торгуючи на ринку полуницею. До того ж наймані вбивці в такому випадку напевно не стали б робити напад на депутата в самісінькому центрі Одеси, куди вони прийшли пішки та ще й у пляжному вбранні.

Окрім того, покійний Жеребко, попри хуліганистий характер (що було, то було – і три судимості тому доказ), фізично мало був здатний когось грабувати чи, тим більше, бити руків'ям пістолета по голові. Як засвідчують медичні довідки, він страждав на цілий букет різноманітних захворювань, з яких внутрішньочерепна гіпертонія була чи не найлегшою хворобою.

На фото: Дані медичного обстеження Жеребка, проведеного незадовго до смерті

Коні не винні. А діти?

В історії з вбивством Жеребка огидним виглядає, власне, не саме вбивство (таких злочинів в Україні скоюють десятки щодня), і не повна безкарність Козаченка (урешті-решт, подібних козаченків – половина парламенту), а та примітивна брехня, помножена на патетику щодо „верховенства права”, до якої вдається нова влада.

При цьому всі – і працівники одеської міліції, і тамтешній прокурор, і слідчі Генпрокуратури, де зараз перебуває кримінальна справа, порушена після інциденту з Козаченком – знають правду. Знають її і в оточенні Президента, і в парламенті. Знають і тому кажуть, що якби не Порошенко, у Верховну Раду давно вже було б внесено подання про позбавлення народного депутата імунітету та притягнення його до кримінальної відповідальності за навмисне вбивство й носіння незареєстрованої вогнепальної зброї.

Але є в цій історії ще один нюанс – брутальне порушення владою прав рідних покійного Жеребка, зокрема його семирічного сина. Річ у тім, що з дружиною Олексій перебував у цивільному шлюбі, а тому жодних прав на отримання допомоги на поховання вона не має. Одначе малолітній син Жеребка має всі права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Але мала дитина зібрати всі необхідні документи, ясна річ, не може, а його матір, яка й повинна отримувати таку пенсію на користь сина, є громадянкою Росії й перебуває в Україні на пташиних правах.

Якби кримінальна справа, порушена за фактом убивства Олексія Жеребка, мала б законне вирішення, то в цьому випадку син і батьки покійного набули б статусу потерпілих і мали б право бодай на якесь відшкодування з боку народного депутата. А так – вибачте…

Тетяна Миколаївна Жеребко, щоправда, намагалася зустрітися з Козаченком у сподіванні, що той хоча б оплатить витрати на похорон. Навіть прохала в прокуратурі домашню адресу депутата, але слідчий відрадив жінці муляти очі народному обранцеві, бо той спересердя ще й вистрілити може. Не допоміг матері Жеребка й голова Верховної Ради Володимир Литвин, якого Тетяна Миколаївна благала якщо не вплинути на вбивцю свого сина, то хоча б посприяти призначенню пенсії онуку. Спікер поспівчував родинному горю сім'ї Жеребків і дав ввічливу письмову відповідь, роз'яснивши, що впливу на органи слідства чи заклади соціального забезпечення він не має. А тому рідним Олексія Жеребка доводиться лише сподіватися на те, що новий Президент нарешті довідається про всі аспекти цієї історії.

Володимир БОЙКО, спеціально для "ОБОЗу"

Частина перша розслідування:

Депутат-убивця розгулює вулицями Одеси - розслідування Володимира Бойка, спеціально для "Обозу"

24.03.05 | 10:00

Справа про вбивство народним депутатом Олексієм Козаченком одеського молодика – «необхідна самооборона» чи жорстокий злочин «по бєспрєдєлу»? Свідки стверджують, що останнє… На фото - загиблий. Хто наступний?