Росіяни починають видавати книжки українською мовою

Росіяни починають видавати книжки українською мовою

А вона в них така, що Боже борони

Видео дня

Видавець української дитячої літератури Іван Малкович, 46 років, розповідає, чому його книжки коштують дорожче від російських і як він збираєтся проби­ватися в Східну Україну.

Колись американський автомагнат Форд казав приблизно так: не треба, щоб держава допомагала мені будувати автомобілі, краще хай будує для них до­роги. Як сказав би сучасний видавець української дитячої книжки?

— Держава мала б створити такі умови, щоб була потреба саме в українській книж­ці. А також той рівень добробуту, за якого люди могли б дозволити собі придбати якісну книжку.

Кілька років тому ви казали, що йдете проти течії. Як зараз?

— На жаль, ще таки не за течією. Візь­мемо того ж Гаррі Поттера. Ми надриваємося, щоб видати цю книжку першими. Це дуже важко. Чого вартий лише переклад на українську мову. На відміну від російської, українська мова міської дитини не надто у нас культивується. Але ж діти в казках не можуть говорити, як професори філології. Тоді книжка не читатиметься, вона повин­на бути живою„.Маленькі читачі мають ві­рити, що саме так розмовляють їхні ровес­ники. Отож нам самим доводиться творити цю мову. Відповідно, переклад уповільнюється.

І от видали ми таку книжку. На гарному папері, з найкращими малюнками. Зробили все, що могли. Але коли вийде російська, продано її буде не менше, а то й більше за українську. І від цього опускаються руки. Інерція російськомовного читання в Україні дуже велика.

Хоча з 6-м томом, Гаррі Поттер і принц напівкровка", ситуація дуже сильно змінилася. Ми вийшли на тираж 125 тисяч, якого досі не мала жодна книжка. Очевидно, це певною мірою є також результат помаранче­вої революції — після неї збільшилася увага до всього українського. Он і наші "100 ка­зок" — книжка хоча й дорога, але 5 тисяч тиражу розлетілися за 10 днів.

Що мало б робитися у сфері мовної по­літики, щоб дитяча книжка українською мовою була сьогодні затребуваною?

- Просто треба, щоб українська мова була потрібною людям. Якщо батьки розумітимуть, що у майбутньому їхній дити­ні буде вигідно добре знати українську — вони купуватимуть дитячі українські книжки, прищеплюючи любов до мови змалечку.

Для себе я визначив, що повинен робити якісні книжки. Це мій внесок. Бо якщо це буде найкраща, найпривабливіша книжка у книгарні, то дитина вибере саме її. Не важ­ливо, якою вона мовою. Це моє кредо: все якісне має бути українським.

Однак зараз книжкові магазини за­валені російськими дитячими книж­ками...

— Треба захищати український інфор­маційний простір. Насамперед у тій його частині, яка стосується дітей. Справді, за­раз навала російської дитячої літератури. Найгірше те, що росіяни починають вида­вати книжки українською мовою. А вона в них така, що Боже борони! Та є й інше. Я бачив дитячий атлас, де пишеться: слово "Україна" походить від "окраїна" — окраїна Російської імперії. Коментарі зайві.

При цьому російські книжки дешевші за наші. Тому що вони видаються великими накладами, в середньому 20 тисяч. Ще й па­пір у них свій. Думаю, держава мала б щось робити. Скажімо, 20—25 копійок з росій­ської книжки брати при її ввезенні. Хоча б якось вирівняти ціну на користь україн­ських книжок. У Росії книговидання — один із найприбутковіших бізнесів. Свого часу во­ни отримали податкові канікули на сім років. У нас про це тільки говорили. Російське лобі зробило все, щоб ми таких пільг не мали.

Можливо, в такій ситуації слід апелю­вати до національної свідомості? Он у вас на останній сторінці Гаррі Поттера написано: "Підтримуй українське. Воно — класне".

— Гасла кидати можна. Людина послу­хає і справді захоче купити. Але де і що? Якісних українських дитячих книжок не так уже й багато. Вони не доходять до чи­тача, бо немає мережі збуту. Приватні роз­повсюджувачі переконані, що на Сході во­ни не купуватимуться. Це справді важко. Бачу, як мені, вже відомому видавцеві, не­легко пробивати дорогу на Донеччину. За­раз таким собі троянським конем ми хоче­мо зробити Гаррі Поттера. Щоб за ним ін­ші наші книжки туди зайшли.

До речі, чому ваші книжки такі дорогі?

— Я завжди видавав якісні книжки. Дру­кував за кордоном, де є певні стандарти якості. Спочатку це не розуміли: як це, од­на казка під однією твердою обкладин­кою?! Мовляв, навіщо, це ж такі шалені гроші, ти не економиш папір. Абсурдні звинувачення. Я ж просто робив гарні ди­тячі книжки. Тому і коштують вони відпо­відно. Але не через наше бажання зароби­ти. Якщо у Франції така книжка коштує 17 євро, то ми віддаємо розповсюджувачам за 17 гривень. Наші заробітки смішні. А ось дистриб'ютори і магазини часто націню­ють наші книжки до 300%.

Зараз мені здається, що люди вже наї­лися дешевого, стандартного. Хочуть чо­гось для душі. І тепер настає час "А-ба-ба-га-ла-ма-ги". Останні два роки справи у нас пішли краще. Причому з усіма книжками.

Усі говорять про Гаррі Поттера. А де ж сучасні українські дитячі письмен­ники?

— Вони будуть. От зараз пише для нас один молодий письменник, вийде цікава книжка. Я читав уривки, дуже на нього сподіваюся. Видаємо також книжку Атил-ли Могильного "Мавка і Мурашиний князь". Теж цікава. Але загалом молоді пи­шуть багато, однак переважно не прив'язане до рідної землі "фентезі". Воно трохи приторне, одноманітне. Це можна друкува­ти й читати, але це — не моє.

Для того, щоб Гаррі Поттер з'явився в англійській літературі, мало було пройти багато часу, народитися багато гарних тво­рів. "Аліса" Керрола, "Вінні Пух" Алана Мілна, твори Толкієна, Льюїса. І аж тоді з'явилася Джоан Роулінг. На порожньому місці нічого не буває.

У нас поки що є один великий дитячий твір — "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка. Він написаний років 30 тому. Проте він є, а це значить, що має з'явитися ще щось. Дорогу прокладено. Хочеться ві­рити, що вже щось на підході.

Чи може бути успішним українське ди­тяче книговидання без українського дитячого кіно, мультфільмів?

- Звичайно, мало б бути все. Воно до­повнювало б і підсилювало одне одно­го.Треба, щоб виділялися гроші на худож­ні та мультиплікаційні фільми. Але ж ми реалісти. Так скоро цього не буде. Повин­ні вишколитися відповідні режисери. Втім, якщо буде пропозиція — люди з'яв­ляться.

Анатолій Марциновський, "Газета по-українськи"

http://www.gpu-ua.info