Юрій Луценко: «Гри в тишу й благодать не буде»

Десять місяців тому мало хто вірив в успіх експерименту з призначенням цивільних осіб на посади силових міністрів. Бралися навіть переконувати, що жити за традиціями Євро­пи нам ще зарано. Спочатку треба, щоб порядок навели фа­хівці, а вже згодом — можна й громадський контроль над силовиками поширювати.

Таких призначень тоді відбулося три. Олександр Турчинов очолив СБУ, Юрій Луценко — МВС, а відносно цивільний Анатолій Гриценко — Міністерство оборони. Перший вже у відставці й обіцяє в разі, коли зникне якась із гучних справ, «допомогти поновити документи». Інші двоє на ми­нулому тижні спільно викрили найбільший за всю історію держави зафіксований хабар: начальнику департаменту ка­пітального будівництва МО «принесли» понад півмільйона доларів.

Втім, армійські реформи помітні значно меншій частині су­спільства. Окрім, хіба, зобов'язання вже міністра оборони вивести наших військовиків з Іраку до Нового року. Водночас Юрій Луценко із своїм відомством живе як на до­лоні. Адже саме реформа МВС виявилася найбільш гучною справою нової влади, а сам міністр ніколи не скупився на щирі заяви й обіцянки. Попри репутацію людини, відпові­дальної за сказане, видно, що не все проголошене мініс­тром доведене до логічного кінця. Тут і справи про фальси­фікацію виборів, і гучні злочини попередньої влади, і кримі­нальні справи, фігуранти яких або повтікали світ за очі, або нині випущені під заставу. Щось у державному правоохо­ронному механізмі ще не спрацьовує. Можна глянути й ближче — скажімо, на порядок на вулицях чи на хабарницт­во постових.

Але зміни в МВС таки видимі. Видно й те, що Юрій Луцен­ко, особливо після корупційних скандалів у помаранчевій команді, набрав політичної ваги і все частіше з'являється по праву руку від Президента. З псувалося, що кожне сказане ним слово таки опирається на конкретну справу (мова не лише про кримінальні).

На розмову до міністра напрошувалися давно, однак випало так, що поспілкуватися Юрій Луценко запропонував в Одесі, після закінчення колегії МВС. А до цього він три дні інспек­тував Миколаївську, Харківську та Луганську міліцію. Напру­женим став і одеський етап. Вісім райвідділів та сама Одеса залишилися без начальників.

Але не тільки про суто міліцейські будні говорили з мініс­тром.

Рукописи не горять

— Юрію Віталійовичу, на Ва­шу думку, постійні кадрові чистки йдуть на користь системі МВС? Адже людина за таких умов почувається тимчасовою на своїй посаді.

— Чудово розумію, що, від­чуваючи власну тимчасовість, керівник міліції може почати грабувати. Однак управління

МВС в Одеській області має показники, вищі за середньо-державні. Тут вимогливий і професіональний керівник, при ньому кожен начальник райвід­ділу може себе проявити, коли має бажання працювати. Чист­ки відбуваються не заради са­мих чисток.

Скажімо, оновлене керів­ництво внутрішньої розвідки МВС встановило часті прояви старих хвороб. Для прикладу, в Одесі керівник одного з мілі­цейських підрозділів утримував за своєю домашньою адресою справжній бордель. Кілька ке­рівників районів почали оброс­тати магазинами й комерційни­ми структурами. їм роботою стало ніколи займатися. Я ж неодноразово підкреслював, що міліція бізнесом більше займатися не буде. Не всі це сприйняли з першого разу.

З іншого боку, я особливо зацікавлений у стабільності ре­гіонального керівництва, бо в процесі вступу на посаду ново-призначених керівників втрача­ється багато часу.

— Про це три години й гово­рили на нараді?

— Говорили багато про що. Зокрема, розформовано всі мі­ліцейські підрозділи, які пра­цювали на одеських базарах. Та не поменшало ні наркотиків, ні контрабандних горілки та цигарок. Зазначу, люди бачать, як міліція на ті факти не звер­тає жодної уваги. Тепер спра­вою займатимуться інші люди, а працівники розформованих підрозділів підуть патрулювати вулиці.

Поки що змінено керівництво кількох МРЕВ. Тих, де встанов­лено факти реєстрації краде­них машин або транспорту, який не пройшов митну легалі­зацію. Це лише початок, бо глибока реформа чекає на всю систему.

Одеса також одне з міст, де гостро стоять міграційні проблеми, існують злочинні угрупо­вання, побудовані за етнічною ознакою. А загалом у державі багато осіб, які незаконно в'їхали на нашу територію. Мо­ва не про можливі мігрантські заворушення за прикладом Франції. У нас це неможливо, але ми вже близькі до іншої революції: скоро можуть по­встати наші громадяни, яких незаконні мігранти перетвори­ли тут на своїх рабів. У мініс­терстві змінено керівника де­партаменту, який відповідає за паспортні справи. Скоро через процедуру зміни керівництва пройдуть керівники всіх регіо­нальних підрозділів. Бо ненор­мальною є ситуація, коли наші громадяни, які повертаються з Росії чи інших країн близького зарубіжжя, роками не можуть отримати паспорти і громадян­ство, а ті, кого, можливо, й не варто було б впускати в держа­ву, купляють їх чи тимчасову реєстрацію за гроші. Обіцяю, що порядок в цих питаннях по всій державі буде наведено до Нового року.

Маю визнати, що за розкрит­тям економічних злочинів мі­ністерство дещо послабило увагу до профілактичної робо­ти. Тепер завдання забезпечен­ня порядку на вулицях наших міст і сіл є першорядним.

— Однак оті згадані гучні економічні справи ближчими до завершення не стали. Озву­чені відомі прізвища так і не фігурують у списках засудже­них. А самі міліціонери тепер розповідають, що їх всерйоз і не сприймає ніхто. Бо як не вдалося домовитися з міліцією — знайдеш стежку в прокура­туру. А якщо раптом і звідти справа вислизне, то можна по­ладити з довічно призначеним суддею.

— Мені відома ця проблема. Проте вона має не зовсім такий вигляд. Справи, підслідні мілі­ції, доведені до суду і є тисячі реальних вироків по хабар­ництву, службових злочинах, виборчих фальсифікаціях. Єди­не, всі злочини, скоєні поса­довцями, починаючи від голови сільради, перебувають у під­слідності прокуратури. Мало того, при колишньому генпрокуророві було створено окре­мий відділ, де залягали не ли­ше резонансні справи, а й спе­ціально витребувані прокурату­рою з начебто рядових питань. Мова не лише про те, що ті сейфи ось-ось вже вибухнуть від перевантаження. Говорити треба скоріше про відсутність у прокуратури політичної волі за­вершити розслідування тих злочинів.

На нараді у Президента, де буде присутнім і новий генпрокурор Олександр Медведько, проситиму, щоб Міністерству внутрішніх справ доручили роз­слідування ЗО, 100 чи 500 тих резонансних економічних справ. Я готовий брати на себе політичну відповідальність за їх доведення до суду. Але я вва­жаю ненормальною ситуацію, коли багато відомих людей пе­ребувають у підвішеному стані. Сьогодні органами МВС викри­то економічних зловживань на суму понад 18 мільярдів гри­вень. На рахунках підозрюва­них заарештовано 9 мільярдів. Треба або передати справи до суду, або закрити їх за відсут­ністю складу злочину. І не пе­ретворювати кримінальні зло­чини на політичні процеси.

Наголошу на одному. Злочи­ни задокументовані, а рукопи­си, як відомо, не горять. Буде міністром Луценко чи стане ним хтось інший, сьогоднішній генпрокурор чи генпрокурор завтрашній все одно муситиме давати їм оцінку.

— Пане міністре, складаєть­ся враження, що в Росії виник кадровий дефіцит. Руслан Боделан працює заступником начальника Санкт-Петербурзького порту, у Москві рухає бізнес Ігор Бакай. Там же, ма­буть, не байдикує й Анатолій Засуха. І жоден з них не відгу­кується на Ваше запрошення «попити чаю».

— Я дуже довго утримувався від різких слів і заяв з цього приводу. Сподівався, що вдасться налагодити нормальні контакти з керівництвом МВС Російської Федерації. Однак сьогодні мушу констатувати, що Росія не виконує міждер­жавні та міжнародні домовле­ності ні по лінії СНД, ні по лінії Інтерполу. Ми видали Росії цього року 140 злочинців, яких вона розшукувала. А вона нам — лише 42. Щодо основних клієнтів МВС, то в картотеці МВС Росії з'явилися дані про скасування розшуку на підставі судових рішень, хоча це навіть теоретично неможливо.

— Недосяжних для МВС лю­дей навесні може суттєво по­більшати. Ви обіцяли в разі на­буття чинності закону про не­доторканність депутатів місце­вих рад піти у відставку. Нині ж миритеся з тим, що змушені відпускати з-під варти підозрю­ваних у скоєнні тяжких злочи­нів.

— Я ставав міністром не для того, щоб їздити в дорогій ма­шині. Тому не хочу бути керів­ником безправного підрозділу. Нагадаю, що в нашій історії вже двічі так траплялося, що Верховна Рада напередодні чергових виборів встановлюва­ла начебто окремий порядок притягнення депутатів місцевих рад до відповідальності. Кон­ституційний суд обидва рази визнавав їх неконституційними. Тому впевнений, що новий склад Конституційного суду ви­знає неконституційним і цей за­кон.

Дійсно, сьогодні депутати ба­гатьох рад Сумщини, Чернігів­щини, Львівщини дають дозво­ли на притягнення своїх депу­татів до відповідальності. Од­нак на порозі нових виборів та­кий закон є небезпечним. Адже мандат депутата сільра­ди забезпечує такий самий іму­нітет, як і мандат народного депутата, статус якого чітко ви­писаний в Конституції. Відтак навесні може розгорнутися справжня кримінальна боротьба за депутатство всіх рівнів.

Але, переконаний, до цього не дійде.

— Юрію Віталійовичу, а є на сьогодні така ділянка роботи МВС, якою б Ви як міністр бу­ли задоволені?

— Добре працює криміналь­ний блок. Це позначилося на загальному скороченні вбивств та розбійних нападів. Розкри­ваються «глухарі» попередніх десятиліть у Донецькому, Дніп­ропетровському, Одеському та Закарпатському регіонах. Знешкоджено або витіснено з території України 95 з 121 вста­новленого злочинного угрупо­вання. Лише за десять місяців зафіксовано понад 3,5 тисячі фактів хабарництва. 90 відсот­ків цих справ вже розглянуті судами, люди отримали реальні терміни від 4 до 8 років ув'яз­нення. Раніше на місяць фіксу­валося 200-250 випадків хабар­ництва. Після того, як МВС ого­лосило місячник боротьби з ха­барами, таких випадків почали фіксувати по 800.

Мене з приводу цього обви­нувачували в схильності до ста­рих радянських методів роботи (мова про місячники. — Авт.). Але я все одно скажу, що, «йдучи назустріч побажанням трудящих», ми той місячник продовжуємо до 1 січня.

А увагу читачів звернув би на такий факт. Попадетеся на да­чі хабара — також нестимете відповідальність. Тому у випад­ку, коли у вас вимагають гро­шей, звертайтесь до міліції.

«Мене оголосили по телевізору»

—Ви стверджуєте, що про участь у виборах ніхто з Вами жодних переговорів не вів. У той же час голова СПУ Олек­сандр Мороз уже оголосив про включення Вас до виборчої «п ятірки». Щось тут не схо­диться.

— Клянуся максимальною клятвою — про моє прізвище в списку Олександр Олександро­вич зі мною не говорив. Він, мабуть, скористався моєю тра­дицією запрошувати людей до себе через телевізор. Тепер че­рез телевізор запросили мене.

Раніше я вже робив заяву, що на вибори або зовсім не пі­ду, або піду лише у списку Соцпартії. Опитування показу­ють, що 78 відсотків громадян сприймають мене як представника саме цієї політичної сили. Остаточне рішення про участь чи неучасть у виборах я прий­матиму на з'їзді СПУ в середи­ні грудня.

З моменту вступу на посаду я призупинив своє членство в партії й пообіцяв, що міліція в партії більше гратися не буде. Про це сьогодні я знову гово­рив на колегії. Міліціонер має право на волевиявлення лише в кабіні для голосування, а реш­ту часу він забезпечуватиме вільне проведення акцій всіх політичних партій. Охороняти­ме пікетуючих і тих, хто наду­має оголосити голодування. Він не зриватиме і не розкле­юватиме листівок, не сприяти­ме у веденні агітації жодній партії. Робитиме все, щоб во­рогуючі сторони не застосову­вали силу. Такі принципові речі в будь-якому випадку не зале­жатимуть від моєї особистої участі у виборах.

— То Ви визначайтеся, але скажіть про таке. Приміром, Євген Кушнарьов, на якого МВС назбирало чимало матері­алів, родичається з Партією ре­гіонів. Туди ж, тобто у вибор­чий список ПР, начебто запро­шують Руслана Боделана і Те­тяну Засуху.

— Фігуранти багатьох кримі­нальних справ туляться не ли­ше до Партії регіонів. Чимало керівників регіональних підроз­ділів Народної партії Литвина також підозрюються у скоєнні тяжких економічних злочинів. Отож будь-яка партія, яка візь­ме до свого списку осіб, які проходять за кримінальними справами, має розуміти, з чим їй доведеться зіткнутися. Не треба у парламенті формувати фракції для СІЗО. МВС чітко розповість, за якими політични­ми вивісками спробують захо­ватися від відповідальності го­ловні кримінальні злочинці епохи Кучми. Поки списки не сформовані, про це говорити ще зарано. Однак можу запев­нити, що гри в тишу й благо­дать не буде.

Особливо зацікавленим ска­жу й таке: серед 1120 справ про тяжкі службові злочини 100 справ стосуються пред­ставників вже нової влади.

— Про владу нову. На Май­дан у річницю помаранчево? революціТ підете?

— Обов'язково. Мені є про що відзвітувати, але були в ме­не й помилки, які мушу визнати. А тим, хто розчарувався в Майданові, на мить пропоную уяви­ти, що на Банковій і досі сидить Кучма, а прем'єром у нього — Янукович... Рік тому ми відкри­ли двері до свободи. І новій владі є з чим йти до людей.

— Чому в команді трапився розкол?

— Декому з колишніх рево­люціонерів захотілося всього й одразу. Дехто занадто каноні­зував свою роль у тих подіях, забувши, що перемога стала можливою й завдяки О. Моро­зові та А. Кінахові. Усе це за­ступило їм потребу напружено працювати пліч-о-пліч з Прези­дентом довгих п'ять років на благо держави. Саме в цьому головні проблеми. І мені те бо­лить.

— На роботі МВС чи Вашій особисто якось позначилися відставки Юлії Тимошенко та Петра Порошенка?

— Жодним чином. Тертя у мене були з обома, однак я не робив з цього приводу гучних заяв, бо вважав, що це піде на користь усій команді. Ми вміли порозумітися й без цього. їхні міжособистісні стосунки загос­трилися й стали видимими од­разу ж після приходу до влади. Потім вони значною мірою призвели до дискредитації всієї команди.

Але й сьогодні я не вірю в можливість реваншу. Вірю, що попри певне людське розчару­вання виборці проголосують за партії, які поведуть країну впе­ред, а не повернуть нам кучмізм.

— До речі, Леоніда Данило­вича останнім часом стало скрізь надто багато. Коментарі роздає, повчає нового Прези­дента. Складається навіть вра­ження, що він уже ні за що не боїться. А в інтерв ю «Дзерка­лу тижня» Ви навіть висловили припущення про існування якоїсь «охоронної грамоти».

— Кучма був не головою сільради. І його справи лежать у Генеральній прокуратурі. Я дійсно говорив, що начебто Кучма запасся судовим рішен­ням, яким його визнано непри­четним до загибелі Георгія Гонгадзе. Однак до нього все одно багато питань. У віданні міліції нині перебуває справа про несплату податків фондом екс-президента. Несплата по­датків, звичайно, не найстраш­ніше, що скоїв Кучма. Але в руках МВС сьогодні перебуває лише розслідування цього факту.

Олександр ЧЕРЕВКО, «Сільські Вісті»

www.silskivisti.kiev.ua