Скандальна сповідь екс-губернатора Олексія Данілова

Кажучи про те, що після виборів країна змінилася, Віктор Ющенко не лукавив. Якщо за Кучми важли­ві кадрові рішення кулуарно дово­дилися до тих, кого вони стосу­ються, то за нинішнього Прези­дента керівники регіонів дізнають­ся про своє звільнення з інтернету. Зміни справді вражаючі...

Запитання №1. Хто?

Після кількатижневого тримання усього губернаторського корпусу за улюб­лене Кучмою місце під загрозою відста­вок, перші з них таки відбулися: свої по­сади втратили голови Запорізької обл­держадміністрації Юрій Артеменко та Лу­ганської — Олексій Данілов. І якщо під­водні течії відставки колишнього журна­ліста і нардепа «нашоукраїнця» Артеменка достеменно невідомі, то про причини й ініціаторів свого звільнення Данілов від­верто розповів на прес-конференції.

«Я не вважаю, що це рішення ухвалю­валося Віктором Андрійовичем, — каже Данілов. — Він тільки його підписав. Більше того, воно приймалося навіть не в приміщенні секретаріату Президента. Пи­тання моєї відставки розглядалося на засі­данні політради «Народного союзу «Наша Україна». Джерело інформації, якщо віри­ти Данілову, більш ніж надійне: екс-секретар РНБО, а нині просто президентсь­кий кум, один із керманичів НСНУ Пет­ро Порошенко.

Запитання №2. Як?

Для новітньої історії України цікавий спосіб, у який керівників двох потуж­них регіонів відправили у відставку. Пре­зидентська прес-секретарка Ірина Геращенко повідомила, що Артеменку і Дані­лову подякували за їхню діяльність і запропонували інші серйозні посади у ви­конавчій владі.

«Я подзвонив Ірині Геращенко і сказав: з посиланням на неї поширено інформа­цію, що зі мною спілкувався хтось із сек­ретаріату Президента, що хтось подякував мені за роботу і запропонував іншу, — розповідає Данілов. — Та нічого подібно­го не було. Пані Ірина сказала, що її дезінформували, вона дізнається, у чому справа. На жаль, досі жодна людина з сек­ретаріату мені так і не зателефонувала».

Отже, губернатора звільняють, за офі­ційною версією, з переведенням на інше місце роботи, натомість сам звільнений не знає ні про свою відставку, ні про її фор­мальні причини, ні про роботу, на яку його начебто переводять... Автор не зміг пригадати прикладів, щоб навіть у нашій, не дуже правовій державі, держслужбовців першого рангу звільняли «в нікуди».

Щоправда, до відставки з Даніловим проводилися обережні розмови — на яких би умовах його прибрати. Але форма такої «розвідки» була досить оригінальна: «Той факт, що за весь час роботи Юрія Єханурова на посаді прем'єр-міністра у нього не знайшлося часу поспілкуватися зі мною, свідчить, що моя участь вже була заздалегідь вирішена. У мене була розмо­ва з Романом Безсмертним. Я йому ска­зав, що якщо це рішення Президента — я не можу його ігнорувати, але хотів би зна­ти тільки одне — причину. Він каже: нема причин... Далі пропонує: вибирай будь-яке міністерство. Я відповів, що «будь-яке» означає «ніяке», бо я не можу бути фахівцем у всіх питаннях».

Запитання №3. За що?

Протягом 14 років ми звикли, що наго­роджують губернаторів за «значні досягнення і успіхи у соціально-економіч­ному розвитку регіону», а звільняють за «серйозні недоліки» у тому ж «розвитку». Тож логічно припустити, що Данілова і Артеменка зняли за «суттєві недоліки».

Але результати життєдіяльності Луганщини за підсумками 9 місяців це припущен­ня спростовують.

«Луганщина «не пасе задніх» в Україні. Область зайняла перше місце по збору податків, середня зарплатня у вересні сягну­ла 874 гривні (це 4 місце по Україні), у питаннях боротьби з контрабандою ми знаходимося на першому місці по числу розкритих злочинів, — розповідає Данілов. — Але днями Єхануров запропонував Михайлу Поживанову (з яким я товари­шую вже 11 років) посаду голови Лугансь­кої облдержадміністрації. Коли той запи­тав про причини мого звільнення і зауважив, що там по соціально-економіч­них показниках нема питань, прем'єр Михайлові відповів: «Проблем нема, але є рішення». І я розумію, з чого складається це рішення. Перш за все — політика, бо мені неодноразово пропонували, скажімо так, тісніше співпрацювати з НСНУ, та я позапартійна людина, крім того, вважаю, що коли губернатори опікуються лише політикою і виборами, хто ж тоді буде працювати?».

Мабуть, це і стало першим дзвіночком «нелояльності» губернатора Данілова для тих, хто під брендом НСНУ і прикриваю­чись ім'ям Віктора Ющенка весною прориватиметься до парламенту. Тим більше, що Данілов не робив таємниці зі своїх симпатій до Юлії Тимошенко. Розповідаю­чи про те, що у нього не відбулося жодної розмови з Єхануровим, він пригадав, що з його попередницею спілкувався майже в режимі «он-лайн». «Саме Тимошенко ре­комендувала мене на посаду голови Луган­ської ОДА, — каже Данілов. — І жодних проблем у спілкуванні в нас не було. Всі питання я завжди міг обговорити з голо­вою уряду, запропонувати цікаві проекти чи привести інвесторів». На думку екс-гу­бернатора, ці обставини, як і його давні дружні стосунки з Михайлом Бродським, враховувалися керівництвом НСНУ під час обговорення питання про його звільнення.

Чергових недоброзичливців екс-керівник Луганщини отримав, намагаючись повернути у державну власність вкрадені в неї потужні підприємства, зокрема; Сєвєродонецьке об'єднання «Азот». За словами Данілова, через 2 дні після виборів ново­го Президента 60% цього підприємства вийшло з державної власності. «Вважаючи це завданням Президента, я вирішив ро­зібратися, чому, позбувшись 60 відсотків акцій цього підприємства, держава не от­римала за це жодної копійки. Та Анатолій Кінах дуже наполягав на тому, щоб я про «Азот» взагалі не згадував. Тому не виклю­чаю, що моїм наступником може стати людина з партквитком Партії промислов­ців і підприємців».

Коли нова обласна влада почала наво­дити лад у вугільній сфері, то з'ясувала, що з 2000 року вкрадено 52,5 мільйони тонн вугілля. «Ця компанія має відношен­ня до Одеси, — розповів Данілов. — З нею пов'язаний дуже відомий діяч. До мене стільки ходоків було — з Верховної Ради, з секретаріату Президента, з інших установ просили не чіпати його. Народ­ний депутат від Одеси Антон Кіссе кілька разів прилітав до Луганська чартером, теж просив не чіпати. Документи про це угру­повання, через діяльність якого постійно страйкують шахтарі, я направив до РНБО, та там на них ніхто не звернув уваги».

Чим далі займатиметься Олексій Дані­лов — ще невідомо. Каже — працюватиме на користь України. Про участь у парла­ментських виборах поки що не говорить: «Мене мали перевести на якусь іншу ро­боту, тому хочу дочекатися дзвінка з Каб­міну чи секретаріату Президента». А поки звільнений губернатор чекає від кермани­чів держави бодай якихось пояснень, ті оголосили, що «на іншу роботу» будуть переведені ще кілька керівників областей.

Роман ПЕТРЕНКО, «Свобода»