Посол Німеччини: "Добрий революціонер не завжди може бути добрим політиком"

Посол Німеччини Дітмар Штюдеманн, 64 роки, не радить порівнювати Ющенка і Януковича з Меркель та Шрьодером і вважає, що зі спадщиною попередньої влади так швидко впора­тися не можна.

Видео дня

Під час візового скандалу навесні цьо­го року у своєму виступі в Бундестазі ви сказали: сотні тисяч людей, які від­відували Німеччину, повернулися в Ук­раїну й зробили помаранчеву револю­цію. Що ви мали на увазі?

— Помаранчева революція в Україні не могла статися без змін у свідомості людей. А такі зміни не з'являються на порожньому місці. Серед іншого, свою роль відграє безпосереднє знайомство з демократични­ми країнами, такими як Німеччина. Після повернення багато хто хоче, щоб і в його країні були такі ж демократія і добробут. Подібні відвідини сприяють формуванню громадянського суспільства.

- Навесні те, що Німеччина нібито надто широко розчинила для українців две­рі, активно критикувала опозиція. Те­первона є владою. Це не спричинить якихось візових обмежень?

- Візовий скандал мав багато аспектів.Внутрішня дискусія щодо того, наскільки слід відкривати країну для іноземців, наклалася на перед­виборну ситуацію. Звичайно, свою роль ві­діграли й окремі політики.

Щодо обмежень, то, звісно, є категорії українців, яких ми не хотіли б бачити в Ні­меччині, їх порівняно мало. Це ті, хто при­буває до нас нелегально, завдає шкоди на­шій економічній та соціальній системі. Звісно, ми не хочемо бачити в себе україн­ський криміналітет.

- Ви можете сказати, який відсоток ук­раїнських візитерів є такими небажа­ними гостями?

— Важко сказати. Тих, кого ми виявляє­мо й повертаємо до України, небагато. Але ж багато кому вдається зникнути й зали­шитися в Німеччині.

Торішня помаранчева революція сприймалася як прояв європейськості українців.Чи є щось європейське в то­му, що відбулося потім — у скандалах, розколі владної команди?

— Насамперед скажу, що не все гаразд і в Німеччині. Але треба дивитися на спе­цифіку кожної держави. Новій українській владі дісталася доволі складна спадщина. В осяжній перспективі вона з нею не впо­рається.

Слід також розуміти, що добрий рево­люціонер не завжди може бути добрим політиком. Ті процеси, що відбулися недав­но в Україні, довели: у влади не було зва­женої програми, що вела б до стабільного розвитку.

Але ж є й певні позитиви. Засоби ма­сової інформації вже стали в Україні контролюючою інстанцією. Дуже важли­во, що "Криворіжсталь" було продано прозоро. Серед іншого, це посприяло то­му, що українці позбулися страху перед продажем вели­ких підприємств західним інвес­торам. Бо ж над­то довго україн­ське суспільство лякали "розпро­дажем Батьків­щини".

Щодо європейськості, то тут Україні ще є над чим попрацювати. Наприклад, над всео­сяжною прозорістю в політиці. Важливо, щоб і в ній дотримувалися принципів мо­ральності.

- Багато хто порівнював підписання ме­морандуму між Ющенком і Януковичем з домовленостями між запеклими опонентами в Німеччині: соціал-демо­кратами і християнськими демократа­ми. Це порівняння коректне?

— Однозначно ні. У нас партії, які утво­рили коаліцію, мають широку всенародну підтримку. Той їхній крок продиктований виконанням волі виборців і був прозорим. Навряд чи це можна сказати про підпи­сання меморандуму між Ющенком і Януковичем. Очевидно, це був якийсь суто так­тичний хід. Загалом, міжпартійні відноси­ни в Україні справляють враження, що зде­більшого йдеться про задоволення специ­фічних інтересів партій, а не про інтереси виборців. У випадку з меморандумом лю­ди, які привели до влади нинішнє керів­ництво, вправі запитати, як це могло ста­тися?

- А якщо політичні сили Ющенка і Яну­ковича блокуватимуться після майбут­ніх парламентських виборів - як це сприйматиметься європейськими дер­жавами?

— Звичайно, в процесі виборів і після них можуть виникати різні тактичні мірку­вання. Рішення буде виключно за Ющен­ком. Але ж існує певна межа. Підійшовши до неї, треба вирішувати - в чому полягає стратегічна мета влади? І чітко пояснити, як той чи інший крок забезпечуватиме де­мократичний розвиток держави, її євро­пейський вибір.

- 2001 року в одному з інтерв'ю ви ска­зали таке: прем'єр Ющенко є для нас гарантом політики реформ. Як би ска­зали тепер?

— Як тоді, так і тепер я вважаю Ющенка гарантом демократичного розвитку Украї­ни, її європейського майбутнього. Звичай­но, йому нині дуже важко відповідати всім вимогам.

- Чи припускаєте ви, що в сьогоднішній Україні може статися таке, як колись із вами при Кучмі: підконтрольна україн­ській владі громадська організація ви­магала оголосити посла Німеччини не­бажаною персоною?

— Ні, такого побоювання в мене немає. А щодо тієї історії, то навіть за недемократичних умов організатори не досягли своєї мети. Сьогодні, ж я переконаний: і друзі, й опоненти вже зрозуміли - всі мої вислов­лювання і вчинки диктуються симпатіями до України.

Анатолій МАРЦИНОВСЬКИИ, «Газета по-українськи»

www.gpu-ua.info