Українські телеканали глухі до вимог глухих

26 жовтня об 11 годині у приміщенні інформагенції УНІАН відбулася прес-конференція на тему: «Порушення прав глухих в українському телепросторі». Організатори заходу – Громадська рада захисту свободи слова «Медіарада» та УТОГ ( Українське товариство глухих).

В прес-конференції взяли участь координатор «Медіаради» Ірина Тиран, сурдоперекладач Марина Ліферова, юрист Андрій Коноваленко, перший заступник голови ЦП УТОГ Ірина Чепчіна, головний редактор „Наше Життя” Наталія Каменська, кореспондент газети „Наше Життя” Марина Макуха.

Як заявила координатор „Медіа ради” Ірина Тиран, “серйозні порушення прав людей з вадами слуху на отримання повноцінної інформації є наслідком зневажливого ставлення та непродуманої програмної політики з боку провідних українських телеканалів та державних органів, що повинні регулювати та контролювати законність в українському телепросторі”. Інформаційна ізоляція глухих неприпустима, бо порушує права нечуючих. Тому „Медіарада” й хоче озвучити цю проблему, аби нечуючі не відчували себе людьми другого сорту, тим більше, що забезпечення їхніх прав обумовлюється в законодавстві, яке, на жаль, не виконується. На думку координатора „Медіаради” Ірини Тиран, Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення більше займається перерозподілом медеапростору під парламентських вибори, аніж вирішенням реальних проблем нечуючих глядачів.

Видео дня

На думку учасників прес-конференції, телеканали мають збільшити кількість телепрограм з сурдоперекладом, а також підвищити якість біжучого рядка. “Рядок біжить дуже швидко, і він повторюється. Більше того, його важко читати, бо подають його на світлому фоні. Та ще й картинка не співпадає з написаним. Людина з вадами слуху не одержує всебічної інформації”, - пояснила координатор “Медіаради”.

Зокрема, перший заступник голови ЦП УТОГ Ірина Чепчіна, підкреслила, що в Україні, за її підрахунками, існує лише три канали, на яких йдуть новини з сурдоперекладом, однак для людей з вадами слуху залишаються недоступними інформаційні, культурні та розважальні програми. Особливо шкода дітей, які не мають дитячих програм з біжучим рядком.

Ірина Чепчина підкреслила, що люди з вадами слуху мають таке сам право на отримання інформації, як і всі інші громадяни України. Є відповідна резолюція ООН, крім того в Україні дії закон про соціальний захист інвалідів.

Згідно з законом України „ Про соціальний захист інвалідів України” Стаття 23, „Державою визнається дактильно-жестова мова як засіб між особового спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з вадами слуху. Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом міністрів України. ( стаття 23 в редакції Закону № 1773-IV ( 1773-15) від 15.06.2004).

Отже, за Конституцією України, глухі мають абсолютно рівні з іншими громадянами нашої країни права на доступ до інформації. В той же час, за висловом одного з активістів УТОГ, складається враження, що чиновники сприймають нечуючих, як „громадян другого сорту”. На жаль, підстави, щоб так вважати, існують.

За словами Ірини Чепчиної, люди, які мають проблеми со слухом, не отримують необхідної інформації, оскільки на УТ-1 сурдопереклад новин поновився зовсім недавно, а на "5 каналі" існує біжучий рядок, однак в ньому подається одна й та сама інформація, а новинні сюжети змінюються.

Після прес-конференції відбулося акція-пікет глухих: „Почуйте нечуючих” під Національною радою з питань телебачення та радіомовлення. Зокрема, своє бачення проблем вони доносили через гасла: „Почуйте нас!”, „Чому нас ізолюють від суспільства?”, „Нечуючим – доступ до інформації рідною мовою жестів”.

Віталій Шевченко запросив представників УТОГ до кабінету, де вислухав їх вимоги. Голова Нацради намагався виправдатись, що не має важелів впливу на телеканали, однак сурдоперекладач Марина Ліферова, посилаючись на законодавство, заперечила Віталію Шевченку, і підкреслила, що все ж Нацрада має змогу впливати, і впливає на зміст телепродукту в країні, особливо на державному „УТ-1”.