В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Про принцип судочинства : «змагальність сторін»

328Читать новость на украинском

Змагальність сторін – принцип судочинства що стосується лише учасників справи. Усі процесуальні кодекси мають норми щодо цього принципу.

ГПК

Стаття 13. Змагальність сторін

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз’яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

ЦПК

Стаття 12. Змагальність сторін

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

КАС

Стаття 9. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Висновки:

1) Будь-яке судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

а. Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

б. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

в. Адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

г. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності. (ч.1 ст.22.КПК).

2) Зміст ст..9 КАС складається з трьох принципів судочинства

ч.1 – змагальність сторін;

ч.2-3 – диспозитивність;

ч.4 - офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

3) Норми ЦПК і ГПК (щодо принципу «змагальність сторін» ) мають один підхід. ч.4-5 відповідних статей ідентичні. А отже процес уніфікації норм спільних для усіх видів судочинства таки діє. Щодо відмінностей, то вони якраз суттєві. А саме ч 2-3 відповідних статей викликають подив. Так за логікою закладеною в ГПК процесуальні права сторін передбачаються процесуальним кодексом в той час як ті ж самі процесуальні права сторін в ЦПК передбачаються чомусь законом, а не процесуальним кодексом. Як на мене процесуальні права за логікою мають передбачатися у процесуальному кодексі. ч.3 відповідних статей у відповідних кодексах стосується випадків обов’язковості доказування. Так от в процесуальному праві завжди існував ряд підстав за наявності яких сторона звільняється від доказування. Наприклад у старій редакції ЦПК існувала ст..61. В новій редакції ЦПК залишено старий підхід і змінився лише номер статті тепер це ст..82. Повертаючись до принципу «змагальність сторін» хочу зазначити, що ч3.ст..12ЦПК містить норму, що прямо відсилає до ст..82.(слова «крім випадків, встановлених цим Кодексом.»). Випадки встановлені ст.82. Аналогічну статтю містить і ГПК (ст..75). Але повертаючись до принципу «змагальність сторін» зазначу,що ч3 ст.13 ГПК містить норму, що відсилає не до ст.. 75 , а просто до закону (слова « крім випадків, встановлених законом.»).

Вважаю за доцільне внесення таких змін:

1) Зміст статті 9 КАС має бути викладений або в трьох частинах ( відповідно до кількості принципів), або розмежований у трьох окремих статтях ( відповідно до кількості принципів).

2) - ч.2 ст.12 ЦПК викласти в такій редакції : «2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом.»

3) - ч.3 ст.13 ГПК викласти в такій редакції: «3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Наши блоги