ГлавнаяБлоги

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Наставництво – розумна форма допомоги

358Читать новость на украинском

Декілька років тому, в одному з міст України відбувався тренінг з підготовки наставників для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування. У програмі трьохденного тренінгу серед тем – психологія сирітства, переживання травми, наставник та його ресурси в побудові наставницьких стосунків, вправа про роль батька й матері в житті дитини. Загалом йшлося про роль батьків у житті дітей, хто з них яку роль відіграє та що буває, коли нема одного з батьків або одразу двох. Ви напевне знаєте про це, але зазначу про всяк випадок про найважливіше: батько дає почуття захищеності і від цього впевненості, а мама вчить мистецтву емоцій – любові, емпатії та решти палітри. Дослідження свідчать: якщо діти виховуються в неповній сім’ї, маючи лише тата, вони будуть набагато впевненіші в своїх силах та загалом в житті. Можливо, навіть дівчата будуть більш стримані у проявах своїх почуттів, бо поруч тільки батько. І навпаки, коли діти виховуються мамою, то страждають невпевненістю та надмірною емоційністю, особливо це відчутно в поведінці хлопчаків, а згодом і дорослих чоловіків.

Закінчуючи цю вправу, я наостаннє запитала і була впевнена, що почую єдину можливу згідно з моїм досвідом відповідь (за плечима були десятки подібних вправ у різних містах та з різними групами), що не одразу сприйняла всерйоз те, що почула. Перепитала і уточнила – у відповідь те саме, і ніхто не висловив незгоди, а переді мною сиділи вісімнадцять дорослих людей, більшість з яких мали сім’ї та власних дітей. Питання таке: чи може хтось замінити дітям батьків? Відповідь була: так, звичайно. На моє уточнення хто саме – почула: «Та будь хто: сусідка, вчителька, якісь родичі». І зовсім не йшлося про те, що ці люди заберуть дитину у свою сім’ю, стануть для неї новими батьками. Була висловлена думка про те, що навіть при живих батьках чужі люди можуть бути значно ближчими та відігравати важливішу роль, ніж тато й мама. Що після втрати батьків буде нормальним, якщо діти опиняться в інтернаті, адже там у них буде освіта, ліжко й обід. Не буду продовжувати опис того, що відбувалося далі, та як саме ми розбиралися в ситуації.

Як можна вирости в здорову людину в умовах, коли у тебе немає нікого близького, коли нема очей, які дивляться на тебе з любов’ю, коли все завжди за розкладом і ніхто не цікавиться твоїм настроєм, коли у тебе немає особистих речей, коли серед ночі (і вдень) страшно, коли насилля фізичне й емоційне, коли ти не особистість, а один з «них», коли перед очима за тиждень бачиш до тридцяти дорослих, але ні у кого немає часу поговорити саме з тобою, коли приїздять волонтери – обіймають, витирають собі сльози, привозять подарунки і показують щасливі вистави, але майже щоразу це нові обличчя? Чи можливо в таких умовах мріяти про майбутнє або чогось прагнути? Старатись вчитись, щоб продовжити освіту? А чим ближче до випуску, тим ще страшніше. Усі говорять про самостійне життя… А як це? Як дбати про себе та приймати рішення, коли вже багато років все завжди вирішували за тебе і ти ніколи не мав права голосу?

Діти, котрі втрачають батьківську опіку, були, є та будуть. Ми нікуди не сховаємося від правди життя. На жаль, є обставини, що від нас незалежні: аварії, невиліковні хвороби чи так зване соціальне сирітство – відмова від дитини при народженні. Але існує то, що залежить від нас особисто як від членів суспільства – це реальна та розумна допомога.

Однією з найкращих в Україні, за результатами впливу на дитяче життя та майбутнє, стала практика наставництва. З 2009 року вона поширилася в різних містах України, її реалізовують громадські та благодійні організації. З 2016 року українське законодавство містить термін «наставництво», визначений як «добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя».

Сьогодні в Україні поширюються різні наставницькі програми, і не лише для дітей, які потрапили до інтернатної системи, а й для випускників, для дітей, котрі втратили батька в АТО. Особливий інтерес викликає програма корпоративного наставництва тощо. Усі ці програми мають спільний фундамент розуміння того, що наставництво – це процес, коли хтось передає комусь свої знання, життєвий досвід, професійні навички та загальнолюдські цінності.

Наставництво – це не про матеріальні речі чи благодійну допомогу. Це не про репетиторство чи відвідування гуртків. Наставництво – про особисті стосунки, що надають дитині можливість мати когось поруч, хто став емоційно важливим і близьким, хто по-справжньому цікавиться її життям, посвячує свій час для регулярного спілкування, щоб за допомогою дружніх стосунків передати життєві навички, професійні вміння та моральні цінності.

Наставництво – це перевірена роками та досвідом інших країн методика допомоги дітям, які не з власного бажання опинилися за межами люблячої сім’ї. Наставництво – це друга після сімейного влаштування дієва, практична, сучасна, прийнятна в українських реаліях форма роботи з дітьми. І найважливіше в цій ситуації – бути тим дорослим, який не полишить одного через день або місяць, а зможе побудувати стосунки та допомогти повірити, що все в житті може бути добре.

Не кожен з нас має можливість забрати дитину в свою родину, це великий та відповідальний крок. Але стати другом, надати підтримку, увагу, час та любов може кожен, хто має таке бажання. І тут, як завжди, є варіанти. Можна стати наставником для дитини з інтернату згідно із законом, можна приєднатися до програм, що реалізуються недержавними організаціями у вашому місті. Просто треба визначитись та діяти.

Успіхів вам, всі шляхи здолаються послідовно, крок за кроком.

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие

Наши блоги