В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Люди гинуть за "метал", або як реформувати українську металургію

1.1т

Україна може практично звести до нуля експорт чорних металів після уведення в дію закону про підвищення вивізного мита на брухт чорних металів і скасування реєстрації імпортних контрактів. Нагадаю, що парламент на рік підвищив вивізне мито на брухт із 10 до 30 євро за тонну.

За січень-серпень 2016-го, ще до прийняття відповідного закону, експортні операції з українським брухтом зменшився на 76,5% порівняно із аналогічним періодом 2015-го, склавши 233,38 тис. тонн. Торік цей показник, за інформацією ДФС, за січень-серпень склав 992,85 тис. тонн. Натомість введення закону в дію може поставити крапку на малодохідних для бюджету експортних операціях із брухтом. Адже у цінах 2015-го 1 тонна металобрухту, відправленого на експорт, дає бюджету 250 грн, в той час та сама тонна брухту, переробленого в Україні у сталь, дає більше 2 тис гривень податкових надходжень.

Поточного року фінансові надходження з експорту металобрухту знизилися на 83% – до $ 41 млн з $ 242 млн. Вже у серпні не здійснено жодної експортної поставки, в той час як у травні було вивезено 112,6 тис. тонн.

В умовах війни, необхідності прискореного розвитку ОПК і економічного падіння металургії радикальне зменшення експорту металобрухту – доцільний і перспективний крок. Це – компроміс, який задовольнить інтереси бюджету, металургів, оборонно-промислового комплексу та найбільших споживачів металу.

Президент явно затягував із підписанням закону, але все ж поставив на документі підпис. Вочевидь, на Банковій побоювалися негативної реакції із СОТ, але експертам вдалося переконати главу держави у коректності такого кроку. І справді Генеральна угода з тарифів і торгівлі дозволяє країнам тимчасову заборону чи обмеження експорту. Для цього має бути відповідне обґрунтування щодо необхідності запобігти критичного дефіциту того самого чорного брухту для країни-експортера. Для України виконання таких умов не має стати нездійсненним завданням.

Зупинка експортних потоків брухту і їхня переорієнтація для переробки в Україні вкрай важлива для перезапуску національної промисловості. Адже посилений експорт і паралельне зменшення інвестування фондів призвели до скорочення запасів брухту у країні і загроз щодо існування національної металургії. Окрім того, внаслідок окупації частини Донбасу та захоплення Криму у країні критично зменшилися запаси брухту. Якщо до початку війни їхня частка у заготівлі брухту сягала 38%, то нині на українських територіях Донбасу збирають лише 20% усього брухту.

Збір брухту в Україні зменшується усі останні роки. У 2007-му цей показник сягав майже 9 млн тонн, а вже 2015-го трохи вище 4 млн. Збільшення собівартості сталі вимиває із галузі останні інвестиції, адже брак брухту металургам доводиться компенсувати чавуном. Натомість ще більш загрозлива ситуація із електрометалургійними підприємствами, яких технологічно не задовольняє такий компенсаторний механізм.

Цього року спостерігаємо позитивну динаміку імпорту металобрухту. За 8 місяців Україна збільшила такий імпорт майже у 9 разів – до майже 16 тис. тонн вартістю майже $5 млн. Переорієнтація національної промисловості на брухт, зокрема імпортний, має також екологічний вимір. Адже металобрухт – один із найдешевших і екологічно безпечних способів виплавки сталі. Через це у деяких країнах його експорт законодавчо заборонено, зокрема у Індонезії, Саудівській Аравії, Казахстані, тощо.

Введення в дію згаданого закону дає підстави говорити про зростання бюджетних надходження від експортного мита, зростання виробництва продукції із високою доданою вартістю та її експорту. За оцінками експертів, практична реалізація положень закону дозволить бюджету отримати більше 500 млн грн щороку. А загалом такі кроки можуть підвищити інвестиційний інтерес до української металургії.

Место

Наши блоги