Блог | Председательствующая по делу Дыхне судья ВАКС голосовала за служебную квартиру своему гражданскому мужу
Судья ВАКС Гавриленко (ныне уже Криклива) и НАПК. Сейчас будет лайфстори задолбанного адвоката.
Далее текст на языке оригинала.
01.03.2023 був дуже поганий день в моєму житті, тому що в двох справах, над якими я працювала, і в яких вірила в свою правоту, судді винесли дуже негативні рішення.
Одна з цих справ – справа за обвинуваченням Євгенія Дихне. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким засудив його до п’яти років позбавлення волі.
До того команда адвокатів розходилась в своїх прогнозах кардинально. Меншість (яка не надто активно залучена в справу і можливо тому більш прагматична, а не емоційна) заявляла, що пора готуватись до апеляції. Правда і аргументи, які вони використовували, коли пояснювали чому ми програємо, звучали як "ну це ж ВАААКС". Більшість (я теж) вірила в те, що нашого клієнта виправдають. Тому я дуже розчарувалась (хоча досі не думаю, що проблема конкретно у ВАКС, це людський фактор).
В суді першої інстанції ми були "зайчиками" із ідеальною процесуальною поведінкою, тому що були певні в своїх аргументах – вони логічні, їх неможливо не врахувати:
– наприклад були переконані, що суд не може врахувати як доказ звіт про оцінку вартості майна, який свідчив про нібито занижені ціни у договорах. Цей звіт рецензувався (НАБУ замовило у Фонді держмайна, який є потерпілим у провадженні, рецензію).
– в тексті рецензії написано, що рецензований звіт визначив "вартість у використанні". А звіт у матеріалах справи стосувався ринкової вартості. Ми говорили суду, що це рецензія не до того звіту. Суд проігнорував це твердження і написав, що звіт достовірний, а рецензія це підтверджує. А потім вже на стадії апеляції ми знайшли другий звіт. І виявилося, що рецензія у матеріалах справи дійсно до іншого звіту.
Я пишу про ці аргументи, тому що вони очевидні. Проте отримавши вирок, ми побачили що їх не врахували (як і десятки інших), або не відповіли на них. Можу припустити, що ми стали учасниками гри "закрий корупціонера за будь-яку ціну".
Колега назвав це "тунельним мисленням", коли набір розрізнених випадкових фактів притягується за вуха для того, щоб довести твердження, яке в очах його автора уже сформоване (зараз не спорю, що я теж його застосовую іноді, але в мене така робота – ставати на бік клієнта, в мене є опонент, який "доповнить картину").
Тому за підсумками перегляду стратегії ми прийняли інший підхід і зробили його більш токсичним (кажу як є). Якщо конкретно – ми ставимо під сумнів законність будь-яких дій опонентів, тобто використовуємо застосований до нашого клієнта підхід "тунельного мислення".
Якщо бути упередженими, то виявляєш багато нових фактів, а вони породжують все нові сумніви.
Наприклад, ми встановили, що суддя Гавриленко, головуюча по справі Євгенія Дихне у першій інстанції, будучи головою житлово-побутової комісії ВАКС (комісія, яка займається виділенням квартир), голосувала за виділення службового житла своєму цивільному чоловіку. Голосуючи, вона не заявляла про конфлікт інтересів (а він очевидний).
Спочатку ішлось про включення її цивільного чоловіка до переліку працівників, які потребують поліпшення житлових умов (з сім’єю у складі його і доньки, тобто без неї), а потім – про надання службового житла його сім’ї вже у складі 4 осіб (ймовірно включно з нею, тому що "особа, яка спільно проживає, вказана).
Тут іронічне запитання – як би на щось подібне подивився ВАКС, як би оцінював підсудного, типу Дихне, наприклад.
Я знаю, що мій колега раніше подавав скарги до Національного агентства з питань запобігання корупції – НАЗК із цього питання, але його "відфудболили" по формальним ознакам, зокрема, за строком давності.
Тому ми доповнили свої аргументи, і заходимо на другий круг (наприклад, навели у прикладах підходи НАЗК, коли вони визнавали подібне "триваючим порушенням" і перевіряли).
Чекаємо, що вийде.
